Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
13 жовтня, 2016   ▪   Андрій Голуб   ▪   Версія для друку

Чи залишився Київ «зеленим»?

Які екологічні проблеми Києва потребують термінового вирішення
Чи залишився Київ «зеленим»?

«Київ — зелена столиця» або «Київ — місто каштанів» — ці та інші відомі кліше навряд чи можна назвати винаходом мешканців української столиці. Перевірити дуже легко. Варто лише набрати в пошуковику словосполучення «зелене місто» різними мовами — і неодмінно знайдуться публікації про величезну кількість парків, скверів та інших насаджень у різних населених пунктах світу. На пострадянських теренах функцію носіїв таких кліше переважно виконують представники міської влади. Лише в останні кілька років найзеленішими свої міста називали мери Мінська та Москви.

Якщо взяти західніше, то одразу впадає в очі, що значення терміна «зелене місто» тут різниться. Йдеться вже не про кількість дерев на одного мешканця, а про речі куди змістовніші: запровадження зелених технологій у виробництві, зменшення шкідливих викидів у водойми та повітря, зміну транспортної інфраструктури.

Хоча й тут не все однозначно. У 2009 році аналітики The Economist Intelligence Unit на замовлення німецького промислового гіганта Siemens спробували визначити «найзеленіше місто Європи». До переліку увійшли 30 європейських столиць, які дослідили за сімома параметрами: викиди вуглекислого газу, енергетика, будівництво, транспорт, водні ресурси, кількість відходів і стан земельного фонду, якість повітря, а також управління містом. Автори тоді визнали найзеленішим Копенгаген, а Київ посів останнє, 30-те місце як у загальному переліку, так і за більшістю окремих параметрів.

Читайте також:  У Києві створили онлайн-карту зон відпочинку в міських лісах

Навіть таке ґрунтовне порівняння не є ідеальним. Критики дослідження зауважили, що в містах різняться способи та час збору інформації, а облік окремих даних просто не передбачено. Окрім того, чи коректно порівнювати міста, які перебувають у зовсім різних економічних умовах?

Приклади того, як статистика не завжди відображає реальний стан речей, шукати довго не треба. Для Києва знайдеться щонайменше чотири авторитетні оцінки кількості зелених насаджень у місті, які кожен може використати з власною метою. Уявімо, що перед наступними виборами чиновник КМДА прийде на міський телеканал та авторитетно заявить: у нинішньому Генеральному плані Києва до 2020 року вказано, що зелених насаджень загального користування на одного мешканця припадає 20,3 м². Після цього молодий опозиціонер увірветься до студії й повідомить, що в проекті Генплану 2025 вказано іншу цифру — лише 18,5 м². Потім до розмови приєднається «старий господарник» і звявить, що брешуть обидва, бо ж у розробленій за часів колишнього голови КМДА Олександра Попова Стратегії розвитку Києва написали про 16 м².

Насправді всі ці показники є непоганими за мірками Всесвітньої організації охорони здоров’я. Згідно з рекомендацією ВООЗ мінімальна допустима кількість зелених насаджень у загальному доступі повинна становити 9 м² на особу. Якщо ж додати, що йшлося тільки про зелені насадження в місцях житлової забудови, яка займає лише п’яту частину території Києва, і додати до переліку всі ліси та зелені зони столиці, то отримаємо величезну цифру 214,3 м² на особу.

Читайте також: Колишній регіонал відсудив собі 16 гектарів на Оболонській набережній

Озеленення надважливе для збереження довкілля будь-якого міста. Однак це лише один із чинників, який не може кардинально вплинути на ситуацію за відсутності комплексного підходу до проблеми. Громадська організація «Всеукраїнська екологічна ліга» (ВЕЛ) майже 20 років моніторить стан довкілля в Києві. Фахівці ГО стверджують, що вирубка зелених насаджень під забудову — тільки незначна частина проблем, із якими доводиться мати справу. Інші важливі питання — забруднення повітря викидами транспорту та внаслідок застарілості промислового обладнання; забруднення води через неконтрольовані викиди підприємств; незаконна забудова прибережних смуг і заплав Дніпра та викачування піску з акваторії водойм; переповненість сміттєзвалищ. Окрім того, є три окремі «кити», помітні для всіх киян: незадовільна робота Бортницької станції аерації, постійні прориви трубопроводів, які призводять до підтоплень та нераціонального використання води, і невирішена майже два десятиліття проблема забруднення території колишнього заводу «Радикал».

Останнє підприємство є свідченням ставлення до екологічних проблем як міської влади, так і громадян. На колишньому заводі, що міститься неподалік станції метро «Лісова», досі розлито сотні тонн небезпечних речовин, зокрема й ртуті. На очищення території з року в рік виділяють якісь кошти, котрі потім здебільшого спрямовують на інші цілі. Чиновники різних відомств грають у «волейбол», постійно перекладаючи провину за стан справ на заводі одне на одного. Не помітно й обурення мешканців району. Неподалік «Радикала» функціонують величезні торговельні майданчики та інші підприємства.

Серед першочергових заходів, стверджують екологи, Києву слід на 15–20% зменшити споживання води, відмовитися від розширення діючих та не допустити створення нових екологічно небезпечних виробництв у місті й налагодити контроль за стоками у водойми. Окрім того, фахівці наголошують на вдосконаленні наявної системи моніторингу забруднення повітря.

Читайте також: Кличко призначив директором "Київзеленбуду" забудовника й менеджера лісника Януковича

Останню функцію в Києві покладено на Центральну геофізичну обсерваторію (ЦГО). Тут погоджуються з екологами, що система моніторингу наразі недосконала. «Порівняно з 1980-ми роками місто суттєво розширилося. Здійснили велику забудову на Троєщині, Харківському масиві, Позняках, Борщагівці. Однак кількість постів для вимірювання залишилася незмінною (їх 16). Цього недостатньо для отримання достовірної картини. Для повнішої оцінки стану забруднення атмосферного повітря в Києві й передусім у місцях, де є новобудови, необхідно розмістити додатково ще шість – вісім постів», — стверджує директор обсерваторії Олександр Косовець.

Навіть маючи недосконалу систему вимірювання, в обсерваторії фіксують високий ступінь забруднення повітря в Києві протягом останніх чотирьох років. Переважно забруднення спричинене високим вмістом в атмосфері формальдегіду та оксиду азоту, стверджують у ЦГО.

Формальдегід потрапляє в повітря з викидами шкідливих речовин від різних джерел, а також утворюється в атмосфері як вторинна домішка в результаті взаємодії вуглеводнів із викидами автотранспорту. Реакція відбувається за високих температур повітря та інтенсивної сонячної радіації. Тому вміст цієї домішки суттєво підвищується в атмосфері в теплий період року, особливо в травні — серпні.

Вміст діоксиду азоту в повітрі у Києві постійно збільшується протягом останніх років. Головна причина — збільшення кількості автомобілів. «На екологічний стан суттєво впливають щоденні автомобільні затори, під час яких рівень вмісту токсичних газів у атмосфері зростає», — каже Косовець. Річ у тім, що автомобіль із заведеним двигуном у заторі викидає в повітря набагато більше шкідливих речовин, ніж той, що рухається з постійною швидкістю.

У ВЕЛ додають, що в Києві зовсім не налагоджений контроль за використанням на автотранспорті спеціальних моторних мастил, присадок до них і пального. «Необхідне запровадження каталітичних перетворювачів пального, що сприятиме зменшенню його затрат, викидів забруднюючих речовин і збільшенню ресурсів двигунів», — зазначили в організації.

Читайте також: У Києві оновили 12 скверів та парків

За словами Косовця, найвищі середньорічні концентрації діоксиду азоту спостеpiгаються на постах, якi містяться поблизу автомагiстpалей з інтенсивним pухом тpанспоpту: у районі Бессарабської, Деміївської площ, площі Перемоги, проспекту Перемоги (район станції метро «Святошин»), на вулицях Довженка (район станції метро «Шулявка»), Скляренка, на бульварі Лесі Українки, на Оболонському проспекті.

На рівні міста влада не поспішає вирішувати проблеми. Висновки про це можна зробити вже з побіжного погляду на бюджет столиці. Слово «екологія» та похідні від нього згадані аж тричі. Усі в контексті збору екологічного податку. Цей податок з 2016 року почали спрямовувати до загального фонду бюджету міста, а не до Фонду охорони навколишнього середовища, як раніше. Звісно, є похідні видатки, які так чи інакше пов’язані з екологією. Зокрема, на реконструкцію Бортницької станції аерації — ця стаття видатків стала для міста вже постійною, але на комплексне вирішення проблеми грошей щоразу недостатньо.

Інший важіль стримування — усталені бюрократичні процедури. У 2015-му міське Управління екології та природних ресурсів запропонувало ухвалити цільову програму екологічного благополуччя Києва на 2016–2018 роки. Документ передбачав витрати на екологічні проекти в розмірі 1 млрд грн щороку. Однак у бюджеті столиці на 2016-й такої програми немає. Її не ухвалили вчасно через зауваження департаментів економіки та фінансів КМДА. Після цього почалися багаторазові «обговорення зауважень». Нині управління працює над проектом нової програми, вже на 2017–2019 роки. Після завершення проект знову потрапить на експертизу до двох згаданих департаментів.

Багато проблем Києва неможливо вирішити силами тільки екологів та міської влади. Питання регулювання викидів або контролю за якістю пального часто перебувають на рівні загальнодержавних органів влади. Для вирішення екологічних проблем столиці в Україні потрібно змінити сам підхід до ухвалення рішень. Варто спробувати зробити це раніше, ніж працівники Центральної геологічної обсерваторії «потішать» спраглі до сенсацій ЗМІ новими рекордами забруднення в столиці.

Дані по Україні з 2014 року без урахування Криму й тимчасово окупованих територій

 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У червні у наш відділ прийшов охайно вдягнений чоловік влаштовуватися на роботу. Немолодий, приємний у спілкуванні. Освіта, досвід – все підходило. Він пройшов декілька співбесід із керівництвом, підписав заяву у почав чекати офіційного схвалення його посади, а точніше дозволу працювати у нас від «МГБ».
    17 жовтня, Вікторія Малишева
  • Хто може опинитися у новому австрійському уряді
    16 жовтня, Ольга Ворожбит
  • Тиждень.ua спробував розібратись у деталях підозри Сергію Поготову, Анатолію Серединському та Ігорю Бабичу. Незалежно від того, чим завершиться справа двох нинішніх поліцейських та їхнього колишнього начальника, матеріали дозволяють відтворити хронологію подій, які призвели до так званої АТО в центрі Києва, більш відомої як силовий розгін Майдану 18-19 лютого.
    16 жовтня, Андрій Голуб
  • Що може не дозволити Петрові Порошенкові знову стати президентом України
    16 жовтня, Роман Малко
  • Час креативних індустрій потребує популярних наукових знань, зокрема в соціогуманітарній сфері та філософії
    15 жовтня, Ганна Трегуб
  • 90 років тому людство вступило в нову еру
    15 жовтня, Катерина Барабаш
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено