Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
24 лютого, 2011   ▪   Тарас Антошевський   ▪   Версія для друку

Що після Гузара

Новий глава УГКЦ буде «людиною команди»
Матеріал друкованого видання
№ 7 (172)
від 18 лютого, 2011
Що після Гузара
Коли мені вкотре повідомили, що Блаженніший Любомир (Гузар) вирішує піти у відставку з посади глави Української греко-католицької церкви, я знову майже автоматично сказав: не на часі. Тривога за УГКЦ має кілька причин, насамперед зовнішніх. А ще зумовлена відсутністю чіткого бачення наступника. Проте Гузар чітко дав зрозуміти, що довіряє виборові синоду єпископів і що зовнішні, політичні обставини не визначатимуть внутрішнього життя церкви.

За 20 років після виходу з підпілля УГКЦ пройшла різні етапи. Предстоятельство у ній Патріарха Любомира сприяло її демократизації, розбудові внутрішньої інфраструктури: активно діють кілька профільних комісій, відбуваються тематичні собори, розвиваються духовні навчальні заклади, готуючи нове покоління освіченого духівництва, а також місійні напрями, капеланство в різних інституціях тощо. Синод регулярно збирається для розгляду справ та прийняття важливих послань до вірних, у ньому панує консенсус. Отже, за цей час УГКЦ визріла як помісна церква свого народу, яка дбає не лише про релігійні відправи. Може, саме тому Блаженніший Любомир упевнений у виборі єпископів: хоч би кого вибрали, УГКЦ все одно рухатиметься у визначеному напрямку. 

Щодо зовнішніх викликів, то тут підстав для оптимізму менше. Політична й суспільна ситуація в Україні вже є викликом для будь-якої церкви як морального арбітра. Досі УГКЦ була прикладом того, як варто співіснувати з владою: коли потрібно – партнери, коли потрібно – покритикувати й навіть доволі гостро. Відразу пригадуються виступ владики Любомира ще 2002 року з критикою тих, хто затримує заробітну плату, й оцінка діяльності Верховної Ради навесні 2006 року (тодішній спікер Олександр Мороз навіть писав скарги до Рима на кардинала). Вже у своєму останньому публічному виступі перед зреченням Блаженніший Любомир ще раз покритикував політику нинішньої правлячої верхівки у стосунках із конфесіями; критикував не конкретних осіб, а систему й методи. А напередодні УГКЦ відмовилася від можливих подачок від влади, за які остання могла ставити умови.

Зрозуміло, така політика УГКЦ й насамперед її глави у багатьох викликає бажання ослабити її вплив. Найчастіше це робили за допомогою різноманітних спроб розколів та дискредитації в пресі. Певно, галичани ще не забули серії пасквілів проти ієрархів та цілої УГКЦ у нині вже покійній «Аргумент-газеті», автором яких був тепер відомий ведучий на одному з нових місцевих телеканалів. Політичні інтереси (послабити вплив УГКЦ на виборців) стояли і за лефевристським розколом, і за діяльністю секти Догнала. Робота останньої заслуговує на особливу увагу, адже її активно публічно підтримують деякі пропагандисти «Русского міра» з РПЦ, а соратник Дмитра Табачника намагався їх офіційно зареєструвати в Держкомрелігії, попри те що установчі документи не відповідали чинному законодавству. це стало одним з основних методів їхньої діяльності.

Утім, новому предстоятелеві УГКЦ (хоч би хто ним став) буде важче стримувати тиск із боку влади. Вона, схоже, остаточно усвідомила, що без контролю над духовним життям контроль над державою та суспільством загалом утримати годі. Не дивно, що спроби реконструкції імперії супроводжуються маніпуляціями на духовному рівні, вигадуванням і нав’язуванням цивілізаційних псевдорелігійних (багато в чому єретичних чи міфотворчих) проектів. Протестні дії церковних достойників супроти нового авторитаризму є для його творців великою проблемою. Провід УГКЦ серед інших церков упродовж останнього десятиліття завжди був флагманом побудови в Україні громадянського суспільства. Тож, незважаючи на те, кого конкретно оберуть, усе одно це буде «людина команди», зі стратегічним планом розвитку й баченням свого місця в суспільстві, яке не має нічого спільного з тим, що будують нинішня влада в Україні та ідеологи «Руcского міра».

Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як вплине смерть колишнього президента на життя Ірану?
    19 січня, The Economist
  • Як Адміністрація нового президента США працюватиме з американською розвідкою
    19 січня, Едвард Лукас
  • Як Україна відповідає на виклики, що постали у віртуальному просторі
    19 січня, Юрій Лапаєв
  • Оцінка першого півріччя Терези Мей при владі
    19 січня, The Economist
  • Велике потрясіння, яким стала для Донбасу війна, мало б виявитися точкою неповернення, моментом, коли старі еліти, причетні до розв’язання конфлікту, нарешті були б відсторонені від влади. Але, на жаль, відновлення через нарощування впливу проукраїнських партій не відбулося. Тобто деякі партії почуваються тут непогано, але чи є вони саме на Донбасі представниками українських інтересів — це ще те питання…
    19 січня, Єлизавета Гончарова
  • Суд у справі про вбивство людей 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві, певно, чи не найвідоміший з усіх, що пов’язані з подіями Майдану. Втім, не раз висувалися претензії щодо часу, впродовж якого тривають засідання. Найвідоміша теза, яку озвучували представники «стурбованої громадськості», звучала так: «Чому за три роки немає вироку? Чому так довго?».
    19 січня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено