Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

«Судді Майдану» поза зоною досяжності

Жоден суддя, обвинувачений у переслідуванні активістів Майдану, за два роки так і не був засуджений за винесення неправомірних рішень. Максимальне покарання, яке вони дістали, — звільнення
Матеріал друкованого видання
№ 33 (457)
від 18 серпня, 2016
«Судді Майдану» поза зоною досяжності

Судова реформа в Україні ризикує стати найважчою для втілення. Закони, нещодавно ух­­валені Верховною Радою, ще не набрали чинності, а боротьба проти конкретних персоналій, які вже є символами корумпованості системи, не дає бажаного ефекту. Практика доводить: подеколи затримати суддю важче, ніж народного депутата. Під час подій Євромайдану судді системи відзначилися великою кількістю неправомірних рішень щодо активістів, які брали участь у протестах. Тут ідеться і про незаконні арешти, і про розгляд проваджень, пов’язаних із Автомайданом (як відомо, тоді в учасників автопробігів до «Межигір’я» через суди відбирали права на керування транспортними засобами), і про заборону мирних зібрань. Подеколи судді навіть формально не намагалися виправдати абсурдність своїх ухвал. А Вища рада юстиції зафіксувала випадки, коли суди брали людей під варту, не вказуючи жодних законних підстав для цього.
Після втечі Януковича запит на оновлення системи правосуддя був одним із головних. І першими в черзі на законне покарання мали б стати саме ті працівники судів, які були причетні до переслідувань активістів. Тим паче що у квітні 2014 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Документ, зокрема, передбачав створення при Вищій раді юстиції тимчасової спецкомісії для перевірки суддів. Комісія мала протягом року розглянути заяви громадян про індивідуальні перевірки суддів. Однак через відсутність кво­руму цей спеціалізований орган змогли зібрати майже через рік — лише в березні 2015-го. У результаті термін повноважень ТСК довелося продовжувати. Ще за рік, у червні 2016-го, ВРЮ припинила діяльність комісії. За час свого існування вона спромоглася розглянути заяви аж щодо 63 суддів. Серед них були й ті, хто брав участь у переслідуванні майданівців. Стосовно п’яти з них перевірку припинили. Що ж до решти, то комісія надіслала свої висновки до ВРЮ та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, які мали вирішити їхню долю.

Читайте також: Банду геть чи бандитам тюрми


За словами адвоката Романа Маселка, який займається провадженнями стосовно суддів, що виносили неправомірні вироки, тільки в справі Автомайдану таких персонажів нарахували 147 осіб. Загалом же їх, за його інформацією, може бути вдвічі більше — 300 осіб. Адвокат додав, що зараз в Україні триває два паралельні процеси, пов’язані із «суддями Майдану».

Тільки в справі Автомайдану суддів, які виносили неправомірні вироки, нарахували 147 осіб. Загалом же їх може бути вдвічі більше

«Перший процес — це їх звільнення. Йдеться про дисциплінарну відповідальність, яку застосовує Вища рада юстиції на підставі Закону «Про відновлення довіри до судової влади». Нині вона щотижня розглядає справи стосовно таких суддів. Якщо ВРЮ вирішує, що суддя порушив присягу під час розгляду справ Майдану, то направляє подання президенту чи Верховній Раді, які вже ухвалюють остаточне рішення. Сьогодні більшість справ перебуває на стадії відкриття провадження», — розповів Маселко в коментарі Тижню.
Він додав, що у серпні ВРЮ буде у відпустці, тож засідання відновляться лише у вересні. Втім, їй варто поспішити: термін давності для винесення нею рішень щодо «суддів Майдану» збігає в січні — лютому 2017-го.
«Другий процес — це притягнення суддів до кримінальної відповідальності. Рішення суддів у часи Майдану містять ознаки злочину, передбаченого ст. 375 Кримінального кодексу (завідомо неправосудне рішення). Покарання за нього — від п’яти до восьми років позбавлення волі. Тобто це тяжкий злочин. На мою думку, судді, які ухвалювали такі рішення, нічим не відрізнялися від беркутівців, які калічили активістів», — зазначає Маселко.
За його інформацією, зараз розслідуються факти тиску на суддів та втручання в автоматизовану систему документообігу. Маселко додав, що керівники Адміністрації президента часів Януковича могли безпосередньо контролювати суддів та віддавати їм відповідні накази. А більшість із тих, хто ретранслював розпорядження Банкової, досі на своїх місцях. Скажімо, той самий суддя Апеляційного суду Черкаської області Володимир Бабенко, який досі є головою суду. Або голови Оболонського, Голосіївського, Дарницького судів Києва.

Читайте також: Генеральний тест

«На жаль, на сьогодні прогрес у цих справах незначний. Коли ми обговорювали провадження стосовно суддів із новопризначеним генеральним прокурором Юрієм Луценком, то начебто дійшли згоди, що цим напрямом займатиметься ціла група слідчих і вони матимуть усі можливості та карт-бланш для належного розслідування. Але, чесно кажучи, я зовсім не відчув якогось пожвавлення в цих справах. За моєю інформацією, на сьогодні підозру оголошено лише 13 суддям, а до суду передано сім справ. При цьому в одній із них (щодо судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Володимира Лисенка) вже є виправдувальний вирок. Стосовно інших суддів (зокрема, всім відомих Оксани Царевич та Віктора Кицюка) справи перебувають на початкових стадіях», — додав Маселко.
Цікавим також є і той факт, що ці судові провадження розглядають особи, які свого часу ухвалювали рішення проти активістів Майдану. Так, справу одіозної судді Царевич розглядає суддя Володимир Бугіль, справу Кицюка — Олег Лінник. Тож говорити про об’єктивні рішення, які мало б побачити суспільство в результаті, не випадає.
Водночас, як наголошують активісти, є багато справ, у яких ще не відкрито провадження у ВРЮ. Станом на серпень 2016-го на розгляді у Вищій раді юстиції перебувало понад 270 заяв на «суддів Майдану», проте розглянули з них заледве 20%. До того ж досі немає повної зведеної інформації про всіх суддів, які ухвалювали рішення стосовно активістів. Тож можна припустити, що ані прокуратура, ані ВРЮ не знають про всі випадки порушень закону служителями Феміди.
Ще одним представником «суддів Майдану» є сумновідомий Микола Чаус із Дніпровського райсуду Києва. Під час революції він накладав адміністративні стягнення на активістів за сфальсифікованими документами ДАІ. Спецкомісія, що перевіряла суддів, побачила в його діях порушення присяги й передала свій висновок до ВРЮ. Однак на цьому етапі процес зупинився. Вища рада юстиції вирішила, що Чаус має право й далі обіймати свою посаду.
Після цього одіозний суддя двічі потрапляв під прицільне око медіа. Спочатку як головуючий суддя у процесі над Геннадієм Корбаном, а нещодавно як «суддя з банкою» (НАБУ під час обшуку виявило на задньому подвір’ї будинку Чауса скляну банку з доларами. — Ред.)
Як зазначає Маселко, за два з половиною роки після перемоги Революції гідності вдалося звільнити менш як 10% суддів, які ухвалювали рішення стосовно майданівців.
«На цей момент є подання про звільнення 30 суддів. Але фактично звільнено лише 8. З одного боку, це дуже поганий результат. А з другого — навіть цей результат був немислимим на початку 2014 року. Ще місяць тому не було зрозуміло, яку позицію займе Верховний Суд і чи поновлюватиме він суддів. Тепер уже всі зрозуміли, що значна частина «суддів Майдану» все-таки буде звільнена», — каже він.
Йдеться про рішення Верховного Суду від 12 липня про підтвердження права ВРЮ звільняти суддів. До цього Вищий адмінсуд масово поновлював суддів на посадах. Так, із 30 суддів, щодо яких ВРЮ вирішила внести подання про звільнення, 29 оскаржили рішення. І ВАСУ задовольнив їхні позови. Проте, як запевнив Маселко, наразі немає жодного судді, який отримав би остаточне рішення про відновлення на посаді після звільнення.

Читайте також: Куди стріляв "Беркут"

Якщо принаймні частину суддівського корпусу вдалося звільнити, то жодного винного наразі не притягнуто до кримінальної відповідальності. Водночас покарання конкретних суддів, винних у переслідуваннях людей, є тільки частиною загального процесу відновлення довіри до системи правосуддя. Іншим важливим питанням без відповіді залишаються причини, що призвели до перетворення судів на конвеєри з винесення неправосудних рішень у 2013-му та на початку 2014-го.
Голова Вищої ради юстиції Ігор Бенедисюк на початку червня визнав, що в судовій системі є «системні недоліки», однак головною причиною масових рішень проти активістів він назвав недосвідченість.
«Можу однозначно сказати, що ВРЮ намагається уникнути відповіді на ключове питання: чому судді масово почали порушувати присягу та виносити неправосудні рішення? Усім відомо, що це було зумовлено тиском на них та прямими вказівками влади. Про такі факти ВРЮ повідомила Генеральна прокуратура. Однак Вища рада юстиції не хоче фіксувати та визнавати це. Бо інакше доведеться якось реагувати. На наше ж переконання, це головне, що повинна зробити ВРЮ: не просто покарати конкретних суддів, а встановити причини їхніх дій та вжити заходів для усунення тих причин, щоб схожа ситуація не повторювалася, а судді були справді незалежними й підкорялися лише закону», — зазначив Маселко.
Якщо продовжувати розмову про проблеми, то в тих самих судах, де свого часу відправляли за ґрати майданівців, сьогодні розглядають справи за обвинуваченням у злочинах проти цих самих майданівців. У низці епізодів на такий конфлікт інтересів вказує навіть прокуратура. Адже здебільшого позиція Феміди щодо історії з активістами сформувалася ще 2014-го. Тому ті суди не повинні розглядати провадження, що стосуються подій Революції гідності. Скажімо, у травні цього року обвинувачення просило змінити підсудність справи про напади на активістів Автомайдану 23 січня 2014-го, де обвинуваченим проходить керівник роти «Беркута» Анатолій Логвиненко. Підставою для такого клопотання стало те, що багато суддів Оболонського райсуду Києва виносили рішення проти автомайданівців. Аналогічна історія повторилася в Дарницькому райсуді столиці вже в серпні.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • З появою на Кіпрі нової партії для російських вигнанців та експатів дехто побоюється небажаного впливу Кремля на острові
    24 листопада, The Economist
  • Вечір на Сході України восени стрімко стає ніччю. Пітьма женеться повз шахтарське містечко розбитими дорогами за жовтим бусиком, на якому веселий надпис зі смайлом «Тихесенько, я свій:)». А він хоча й усміхається наліпкою, але насправді тільки нещодавно повстав із попелу. У прямому сенсі перший волонтерський автомобіль Володимира Єльця, активіста з Торецька, спалили просто під його будинком. Цей, жовтий, — подарунок волонтерів з усієї країни...
    24 листопада, Єлизавета Гончарова
  • Тиждень обговорив із начальником Генерального штабу Збройних сил України, генералом армії Віктором Муженком напрями реформування війська, перспективи поставок летального озброєння, а також загрози, які несуть із собою судові справи проти військових.
    24 листопада, Юрій Лапаєв
  • Чи є шанс знайти рецепт налагодження українсько-польських відносин?
    24 листопада, Ольга Ворожбит
  • Обвинувачені у вербуванні українців для торгівлі наркотиками на території РФ можуть вийти на волю вже у перший день зими.
    23 листопада, Андрій Голуб
  • Навіщо білоруським спецслужбам скандал з «українськими шпигунами» й хто може бути в ньому зацікавлений
    23 листопада, Сяргєй Пульша
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.