Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 лютого, 2011   ▪   Крістін Форрестер   ▪   Версія для друку

Бізнес із людським обличчям

Соціальне підприємництво змінює життя у Великій Британії на краще та пропонує нову надію Україні
Матеріал друкованого видання
№ 6 (171)
від 11 лютого, 2011
Бізнес із людським обличчям
Відмінність соціального підприємства від звичайного полягає в його основному завданні: генерувати прибутки, які потім буде використано на благо місцевої громади – від допомоги нужденним дітям чи літнім людям до субсидіювання комунальних служб та підтримки мистецтва і спорту. Соціальне підприємство працює так само, як і будь-яке комерційне, але його прибутки реінвестуються в добру справу, а не спрямовуються на збагачення конкретного бізнесмена. Це, можливо, звучить божевільно (з якого дива людина сама або разом із кимось, маючи перспективну бізнес-ідеєю, не скористалася б нею для самозбагачення?), але соціальні підприємства, які створюють інноваційно налаштовані соціальні підприємці, стають дедалі популярнішими у світі. 

Британський досвід

У Великій Британії соціальні підприємства розвиваються неймовірними темпами. Раніше вони були неефективним сегментом економіки, а тепер у країні їх налічується понад 62 тис. Вони приносять державі близько 21 млрд фунтів стерлінгів щороку, причому і їхня кількість, і внесок в економіку зростають. Соціальні підприємства працюють у всіх галузях: опікуються соціально вразливими групами та надають інші послуги (часто за контрактом з органами місцевого самоврядування); займаються утилізацією, наприклад, реставрацією офісних меблів та обладнання, які згодом дешево продаються організаціям, що працюють у сфері соціальних послуг; об’єднуються в продуктові кооперативи, приміром, такі, що пропонують продукти за принципом справедливої торгівлі (fair trade). Поміж них є навіть комунальні броварні! Спільним між усіма соціальними підприємствами Великої Британії є те, що вони звертають велику увагу на під­ви­­щен­­ня кваліфікації своїх працівників, а багато з них навіть спеціалізуються на навчанні та працевлаштуванні певних груп населення, які в іншому випадку стали б маргіналами на ринку праці. До таких належать люди з психічними вадами, обмежени­­ми можливостями до навчання, жінки, які намагаються повернутися на оплачувану роботу, літні люди і молодь з вузькою спеціалізацією.   

Один із прикладів – надзвичайно успішна група соціальних підприємств у Единбурзі, яка керує готелем, пральнею і виробництвом високо­якісного ми­­ла. Працівники цих компаній – здебільшого люди, які лікуються від психічних захворювань: їх навчають і згодом беруть на роботу, де вони продукують такі високоякісні послуги і товари. За рахунок доходів підприємства фінансують подальше навчання й підтримують тих, хто має психічні вади. Ключем до процвітання є те, що ці підприємства, як і будь-які інші, конкурують на ринку й досягають успіху завдяки якості своїх послуг. А вирізняє їх суто соціальна мета бізнесу, тобто вони керуються не лише бажанням отримати прибуток. Однак соціальні підприємства все ж мають заробляти та конкурувати на ринку, і в цьому полягає їхня відмінність від доброчинних організацій. 

Інший приклад – значно менша місцева організація, що діє в невеликому містечку Герефордшир на уельському кордоні. Підприємство Marches Action Point (MAP) заснували дві дуже заповзятливі панянки, які хотіли забезпечити роботою себе, але й не без користі для більш численної громади. Одна з них є кваліфікованим ІТ-інструкто­ром, інша знається на фінансах. Їхні потреби породили надзвичайно ефективну та інноваційну тренінгову організацію, що провадить ком­п’ю­терне навчання безробітних і жінок, які хочуть повернутися на роботу. Таке навчання пропонують за контрактами з державними орга­нами, які реалізовують програми розширення можливостей пошуку роботи для безробітних. Слід зауважити, що MAP працює за угодами, а не покладається на гранти. Це означає, що організація, як і будь-яке комерційне підприємство, має виконати визначені в них завдання й забезпечити належну якість послуг, щоб отримувати такі контракти в майбутньому. 

Ідея для України

Не менш важливо орієнтуватися на створення успішного бізнесу. Для цього треба розуміти бізнес-планування, особливості ціноутворення та фінансування, маркетингу, зокрема визначення ніші на рин-­­
ку для відповідного бізнесу, а голов­не – забезпечити якісний продукт, який буде цілком конкурентоспроможним порівняно з продукцією будь-якого комерційного виробника. Через програму соціального підприємництва Британська Рада в Україні проводила тренінги з ведення бізнесу для групи тренерів, щоби згодом вони могли працювати над розвитком соціальних підприємств в Україні. Тренінги організовувало британське соціальне підприємство, що спеціалізується на навчанні ведення соціального бізнесу.   

Однак соціальні підприємства часто плутають із бізнес-структурами, які несуть корпоративну соціальну відповідальність. Останні можуть звертати увагу на етичні засади своєї діяльності, наприклад, коли йде­ться про шкоду, яку вони завдають довкіллю, або віддавати частину прибутків на доброчинність. Але корпоративна соціальна відповідальність відрізняється від соціального підприємства. Першочергова місія соціальних підприємств – служити на користь громаді та суспільству, але досягається вона комерційним шляхом через надання товарів чи послуг. Однак, оскільки саме громада і соціальна користь є для них на першому місці, вони не розподіляють прибутків між акціонерами або власниками, а тільки видають зарплату. Крім того, забезпечують цільове використання коштів. Натомість головна мета компанії, котра працює за принципом корпоративної соціальної відповідальності, полягає в тому, щоб отримувати прибутки, які пізніше розподіляються між власника­­ми й акціонерами, хоча якусь частину вона може віддавати на доброчинність або турбуватися про довкілля. Тож компанія з корпоративною соціальною відповідальністю та соціальне підпри-­­
єм­­ство дуже різняться між собою.   

Етичні принципи, які формують корпоративну соціальну відповідальність, є важливими й для соціальних підприємств. Дбати про довкілля і враховувати можливі негативні наслід­­ки діяльності соціального підприємства теж потрібно, але це складова ефективного планування сучасного бізнесу. Споживачі дедалі частіше роблять свідомий вибір не лише з огляду на якість продукту, що має відповідати їхнім потребам, а й зважаючи на довкілля, принципи справедливої торгівлі та соціальної справедливості. От­­же, тут соціальні підприємства мають унікальну точку збуту: вони здатні задовольняти дедалі вибагливіших споживачів, пропонуючи якісні продукти й при цьому забезпечуючи етичні засади та більшу користь завдяки тому, що їхні прибутки спрямовуються виключно на виконання соціальної місії.    

Чи має така ідея право на життя в Україні, чи можуть соціальні організації здобути тут підтримку? Перші реакції позитивні; значний інтерес виявляють Донецька, Львівська області та Крим. Група місцевих українських тренерів, які навча­лися в одному з провідних соціальних підприємств Великої Британії, пропонує тренінги та підтримку ідей амбітним соціальним підприємцям з абсолютно різних сфер діяльності. Вони виявляють справжній ентузіазм до нового способу генерування доходів та надання послуг, задоволення низки потреб української громади. Перехід від доброчинності до соціального підприємництва потребує зміни мислення. Цій справі необхідно по-справжньому присвячувати себе. І з часом вона змінить можливості, якими можна буде скористатися для задоволення потреб українського суспільства і місцевих громад. 

До фото: АДАПТАЦІЯ. Популярний напрям роботи соціальних підприємств у Великій Британії – навчання неповносправних громадян



Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Коли в Україні нарешті з’явився інтерес до консервативної ідеології, стало зрозуміло, як мало ми знаємо про особистість і спадщину засновника українського консерватизму
    1 жовтня, Тетяна Осташко
  • Чого прагнуть лідери, що заявляють про себе як про демократичну опозицію до нинішньої влади, і чи здатні вони досягти свого найближчим часом
    1 жовтня, Андрій Голуб
  • Координатор експертної групи розвитку культурних і творчих індустрій Єврокомісії розповів Тижню про культуру крізь призму процесу творення нової вітчизняної політики, яка регулює цю царину, економічну збитковість ставлення до неї за залишковим принципом та нові форми інституцій, що стимулюють її розвиток.
    1 жовтня, Ганна Трегуб
  • Здається, немає вже новини, яка здивувала б простого мешканця Луганська. Хоча часто про події в «республіці» дізнаєшся від тих, хто живе на «великій» землі. Іноді друзі з української сторони пишуть есемеску: «А чи правда, що…» Вони щось прочитали в інтернеті й хочуть підтвердження. І лише з таких ось «новин» дізнаєшся про кадрові зміни у верхівці місцевої «влади».
    1 жовтня, Вікторія Малишева
  • Як різні мусульманські громади сприйняли війну на Донбасі
    1 жовтня, Михайло Якубович
  • З початком жовтня в Україні мало стартувати тестування на керівні посади в Державне бюро розслідувань. Втім, цього не відбулося.
    1 жовтня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено