Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
5 березня, 2016   ▪   Яна Вікторова   ▪   Версія для друку

Прогулянка Луганськом

Що робить наше життя таким привабливим, що його хочеться згадувати через місяці, роки й десятиліття? Життя як чорно-біла книжка-розмальовка: які кольори вибереш, таким і буде твій малюнок — яскравим і сонячним або похмурим. Тому Луганськ теж у кожного свій, хоча контури у всіх однакові.
Матеріал друкованого видання
№ 9 (433)
від 3 березня
Прогулянка Луганськом

 Зазвичай згадується те, що робить наше життя щасливим: батьківський дім, школа, місця перших побачень тощо. Я йшла сьогодні вулицями й під впливом чи то грязюки, чи то погоди не відчула тих теплих ноток ностальгії та гордості за місто, які були завжди. У східній частині Луганська закритий McDonald’s. Він був першим передвісником війни: у травні 2014 року на вході до закладу з’явився лист, що коли розсадник капіталізму не припинить свою роботу, його підірвуть. Власники не стали ризикувати й закрили його відразу ж. Відтоді McDonald’s не працює. Улітку було видно, що його охороняли, двері відчиняли на провітрювання. А в грудні 2015-го в кафе несподівано почався чи то ремонт, чи то прибирання, але всі перехожі озиралися: невже відкриють? Виявилося, що кафе перекупили росіяни. Точніше, москвич. Він планував відкрити там бургерію, у Росії в нього їх ціла мережа. Навіть набрали персонал і найняли клінінгову компанію, щоб прибрала там (виявляється, є така послуга в Луганську). Але щось не склалося: проект заморожений, хоча всіляка підтримка місцевої «влади» йому була гарантована. Я не скажу, що це був заклад правильного харчування, але й шкода від нього була доволі відносна. Вдале розміщення біля університету забезпечувало величезний потік відвідувачів. Неподалік кінотеатр «Мир», цілодобовий супермаркет «Абсолют», а там людно до самого ранку за будь-якої погоди… Словом, хороше було кафе: завжди шумне, гамірне, але чисте і якесь атмосферне: проходиш повз нього за будь-якої погоди й мимоволі усміхаєшся. Дітей туди возили з області як на екскурсію, а іноземці харчувалися тут як у бюджетній їдальні. І в кожного, напевно, із цим закладом були пов’язані свої теплі спогади. За майже два роки в тому замороженому стані кафе якось осунулося: обсипалася плитка фундаменту, поросли травою колись доглянуті клумби, засмічений літній майданчик…

Читайте також: План «Б» для патріотів «Новоросії»

Словом, якщо раніше кафе було обличчям вишу, то тепер воно цілком відповідає всьому тому, що відбувається в місті: форми лишилися, а змісту вже немає. За рогом у «стекляшці» фотосалон «Фуджифільм». У мене, хоч я й не фотограф, із ним пов’язано безліч світлих сторінок. І фото в паспорт у 25 років, і фото на візу, і пачки моїх любительських світлин… Хороший персонал, хороші історії. Там зовсім поряд у серпні 2014-го ліг снаряд. Були загиблі. Відновлювати фотосалон не стали — ось такий пам’ятник безгосподарності й запустінню, як і McDonald’s. Звісно, ці картинки вибитих вікон і дверей настрою не поліпшують…

Кафе «Інтер» на другому поверсі «стекляшки» завжди було студентським: там студенти вишу навпроти всі свята відзначали. Пили, гуляли, фотографувалися. Це ж той вік, коли для щастя потрібна компанія, а вимоги до їжі та антуражу з’являться набагато пізніше. Сумніваюся, що, отримуючи стипендію 1445 руб., місцеве студентство ходить у кафе.  

Усе, що відбувається зараз, ситуацію лише погіршує: зростання вартості проїзду, загальне чергове підвищення цін і якісь зовсім розмиті перспективи. Якщо до подорожчання проїзду хоча б пенсіонери-пільговики казали: «Ну нічого, треба почекати», то тепер навіть вони знітилися перед прилавками з вкотре переклеєними цінниками. Продавці їх вже навіть не переписують: виправляють ціну маркером на старих або приліплюють зверху новий цінник. Супермаркети взагалі як швейна машинка Singer: ніби і хороша, і дорога, але нікому в принципі не потрібна. Великі, але вимирають, як мамонти. Персонал намагається щось зробити, щоб виправити ситуацію, але якщо ви зневірені, туди зараз краще не ходити. Базар ще куди не йшло: справляє враження бодай якогось руху хоча б у першій половині дня, а ось супермаркети… Їх нічим заповнювати. Спочатку стелажі зсували, лишаючи якомога менше місця в торговельному залі. Менше полиць, а здається, що товару багато. Одним видом крупи заповнювали всі полиці — нібито всього вдосталь. А ще плівка, якою з майстерністю декораторів відсікали частини залу й тушили вгорі світло.

Читайте також: Віртуальна залізна завіса

Мені сумно, я не можу адаптуватися до реалій нового життя, у якому ми легко, ніби на машині часу, повернулися в забуті дев’яності. Ходимо й хвалимося: я томат бачила на десятку дешевше, а я сама хліб печу — дуже економно… Труси й торти вкупі продають на базарних ятках. Як колись. Тільки тоді це смішило, а тепер ні. А ще в місті немає пошти. І я хоч як намагаюся, але не можу прийняти цей атрибут часу. Якщо ми в тюрмі, то з неї можна писати. А ми пишемо зараз самі собі: місцева пошта доставляє кореспонденцію тільки в межах «ЛНР». Як і місцеві банки: ніби вони є, але явно працюють не для людей, а проти них. У нас немає банкоматів, немає кредитів, немає інтернет-магазинів і не працюють перевізники. Зрозуміло, що в тому місці, куди ми рухаємося, і не повинно бути всіх цих благ капіталістичного життя.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Можливо, люди в мікрокраїнах Європи поводяться неідеально, але те ж саме можна сказати і про більших сусідів
    27 серпня, The Economist
  • Чим цікаві мислителі Кримського ханства сьогодні
    27 серпня, Михайло Якубович
  • Понад рік тому друзі написали: «Ми придумали, як допомогти! Від нас до вас жінка возить гуманітарку. Брати адресні пакети вона відмовляється, але ми включили тебе в загальний список отримувачів, головне прийти вчасно».
    27 серпня, Яна Вікторова
  • Від самісінького моменту свого створення обидві «республіки» стали Клондайком для численних аферистів, «кидал» та інших любителів легкої наживи, котрі вміють вчасно зорієнтуватись у новітніх віяннях
    27 серпня, Станіслав Васін
  • Незв'язний пакет пропозицій на заспокоєння тривоги з привожу тероризму
    27 серпня, The Economist
  • Чи справдяться колись сподівання нації на прихід нової еліти, яка допоможе їй вирватися із замкненого кола
    26 серпня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено