Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
21 січня, 2016   ▪   Дмитро Крапивенко   ▪   Версія для друку

З потрібною швидкістю

Ми вже звикли до того, що коли йдеться про діяльність органів влади, то одразу згадуються анекдоти про наркоманів або нетолерантні жарти про північні народи, що не вирізняються запальним темпераментом і мають зазвичай стриману, дещо уповільнену реакцію. Йдеш у ЖЕК, суд чи приймальню якогось міністерства завжди з думкою: ну я ще сюди повернуся й не раз, почалися бюрократичні поневіряння.
Матеріал друкованого видання
№ 3 (427)
від 21 січня
З потрібною швидкістю

 І навпаки, коли маєш справу з громадською ініціативою, завжди дивуєшся: як насправді більшість процесів можна просто організувати. От як на Майдані: випав сніг — і його одразу ж прибирають, а тим часом київські комунальники тільки отримують «цеу» від керівництва, з’ясовують, скільки техніки не готово тощо. І так було в усьому: від медичної допомоги, обігріву й до нашої тодішньої міської герильї.

Ми і тоді, і зараз, мов мантру, повторювали: от якби й влада навчилася так само ефективно працювати. І, треба визнати, вчиться. Взяти хоча б останній інцидент із фейковим зверненням начебто бійців «Азову» з погрозами здійснити теракти в Нідерландах у випадку, якщо ця країна відмовиться від ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС. На перший погляд, чергова російська інформаційна провокація, скерована на те, щоб дискредитувати нашу країну напередодні референдуму з українського питання в Нідерландах. Але є одна істотна деталь: тривалість скандалу — від зливу відеоролика в мережу до його повного викриття і, що особливо важливо, офіційних заяв українських високопосадовців — минуло менше доби. Так, першу активність виявило командування самого «Азова», яке ініціювало зустріч у посольстві для роз’яснень. Але задля припинення міжнародного скандалу цього було б не досить: полк, у якому служить чимало прибічників ультраправих політичних поглядів, має на Заході відповідний імідж, створений як тамтешніми лівими інтелектуалами, так і російською пропагандою.

За своїх підопічних одразу вступилося Міністерство внутрішніх справ, якому, власне, й підпорядкований підрозділ. Вступилося серйозно й фахово довело безпідставність обвинувачень на адресу бійців полку. Класика української міліцейської бюрократії передбачала б мимрення про те, що ми, мовляв, ретельно вивчимо всі деталі цього інциденту, міністр візьме на контроль особисто, будуть проведені відповідні перевірки. Не забарилося й МЗС, яке теж у «класичному» випадку могло б обійтися фразами ні про що з акцентом на добрих багаторічних відносинах країн, але цього разу чітко назвало речі своїми іменами й абсолютно слушно зазначило, що перед референдумом Росія зможе влаштувати не одну таку провокацію.

без належної уваги громадськості влада радше свідомо, аніж за інерцією, вмикає першу передачу й котиться нібито правильним шляхом, але у звичному анекдотичному темпі

Свої «п’ять копійок» вставила й Адміністрація президента: заступник глави АП Костянтин Єлісєєв зустрівся з послом Нідерландів й обговорив інформаційну диверсію проти України. Після такої реакції сумніви в тому, що ролик із погрозами записали таки українські бійці, залишаються хіба що в конспірологів. Який би це вигляд мало в разі, якби чиновники увімкнули свій звичний неспішний режим? «Азов», звісно, діяв би швидко й використав би всі можливі засоби для переконливого спростування. Але мовчання і зволікання МВС можна було б розтлумачити так: міністерство не володіє інформацією про ситуацію в підконтрольному йому підрозділі, отже, легалізація добровольців — чиста формальність. Паузи МЗС видавалися б пошуком дипломатичних словес задля того, щоб хоч якось притлумити скандал, а потім спустити на гальмах, коли пристрасті вляжуться. Працювала б логіка: мовчать, отже, винні.

Черговий «голландський» скандал (бо стався ще й інцидент із нібито викраденням і подальшою спробою продажу картин українськими добровольцями, реакція на який була, до речі, значно млявішою) засвідчив, що до російських інформаційних атак у нас готові й відповідь у разі чого не забариться. Хоча, треба зазначити, м’яч від початку був на полі «Азова», а цей полк завжди мав хороших піарників, отже, можновладцям достатньо було лише розвинути успіх, створений добровольцями. Але тест на стресостійкість пройшли всі відповідні відомства.

Читайте також: Потреба раннього пробудження

Оперативності, схоже, почали вчитися й у МНС. Сильні морози та снігопади від початку року стали проблемою більшості українських регіонів. У жодній країні світу не трапляється взірцевої та безпроблемної ліквідації наслідків стихії. Українські рятівники не ідеальні й поготів, але швидкість їхньої реакції помітно зросла: траси стали перекривати на початку заметілі, машини зі снігового полону звільняють доволі оперативно, пункти обігріву відкривають у перші дні морозів, а не через тиждень після того, як вони вдарили. Навіть на рівні соцмереж, де зазвичай здіймається паніка з будь-якого приводу, реакція на усунення наслідків негоди була доволі стримана: так, нерозчищені шляхи, так, подекуди люди чекали на допомогу годинами. Але… якщо згадати рекордні снігопади попередніх років і діяльність тодішньої місцевої влади, то рахунок виявиться точно не на користь попередників. Вочевидь, чиновники зрозуміли, що недолугі дії та зволікання в цьому випадку від громадськості не приховати, а отже, доведеться відповідати.

І все ж, попри наявні успіхи в деяких галузях, швидкість роботи влади викликає чимало запитань. Майже комічний випадок: указом президента від 18 січня було звільнено чотирьох суддів, серед яких двоє очевидно заплямовані в судилищах проти Майдану, а ще один майже всесвітньо відомий Родіон Кірєєв, той самий, що 2011 року виніс вирок Юлії Тимошенко. Дарма, що самого судді в країні вже давно ніхто не бачив, дуже примарні шанси на те, що він коли-небудь з’явиться вже у статусі відповідача перед українською Фемідою. Але «контра пишет»: президентська адміністрація продукує документи, голова держави підписує. Важко назвати його рішення хибним. Але своєчасним — тільки з великою часткою іронії.

Читайте також: Дух близьких і світлих перемін

Здавалося б, перевибори в Кривому Розі — питання давно вирішене, хоча й пролобійоване було неабияким тиском громадськості. Є ж бо відповідне рішення Верховної Ради. Але, як виявилося, спікерові заважають підписати його деякі «процедурні речі». Тож тепер активісти голодують під кабінетом голови парламенту, час спливає, і 27 січня буде вже пізно. Так, у Володимира Гройсмана чимало роботи, і його вірність дотриманню процедур гідна поваги. Але… коли на розгляді принципові для БПП закони, швидкість ухвалення рішень, підписання відповідних документів геть інша.

Виходить, що без належної уваги громадськості влада радше свідомо, аніж за інерцією, вмикає першу передачу й котиться нібито правильним шляхом, але у звичному анекдотичному темпі. І прикривати його якимись великими цілями, заскладними процедурами дедалі важче. Надто помітним для суспільства є цей саботаж.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як живе обласний центр з новою українською назвою
    26 липня, Світлана Орел
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про чорний ринок зброї в Україні, смерть Павла Шеремета, хресну ходу Московського патріархату та військові навчання біля берегів Одеси
    26 липня, Віталій Рибак
  • Літо надихає на мандри. Тому книжки, про які я напишу, теж так чи інакше пов’язані з мандрами й подорожами.
    25 липня, Олександр Стукало
  • Тиждень.ua поспілкувався із комісаром Ради Європи з прав людини Нільсом Муйжнієксом про стан прав людини на Донбасі та в Криму і його подальший план дій щодо цих територій
    25 липня, Віталій Рибак
  • Тиждень поспілкувався з легендарною Дітте Марчер, директором Bodynamic International, засновницею реабілітаційної програми для військових, яка допомогла тисячам людей повернутися до нормального життя після війни. Нині вона допомагає українським солдатам.
    25 липня, Роман Малко
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено