Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
30 грудня, 2015   ▪   Дмитро Крапивенко   ▪   Версія для друку

З новим мемом!

Україна не є якоюсь супертехнологічною країною, але новітні засоби комунікації нам все ж не чужі. Усі сьогочасні тренди «варяться» в соцмережах, передовсім у Facebook. Так уже склалося, що саме там зустрічають­­ся якщо не людина з людиною, то акаунт з акаунтом: політика і громадського активіста, журналіста і міністра. І саме там народжуються меми, якими, здається, й розмовляє нині наше суспільство. Спробуємо поглянути на деякі з них із позиції їхньої ймовірної «живучості» в 2016-му.
Матеріал друкованого видання
№ 51 (423)
від 24 грудня, 2015
З новим мемом!

Якщо трагічний 2014-й подарував нам на диво веселі меми, як-от «Путін …ло» чи «візитка Яроша», то 2015-й минув під знаком «зради». Після панікерських постів про те, як нас усіх «зливають», це слово швидко набуло яскраво іронічного забарвлення. Тепер ним найчастіше позначають якісь фейки чи зумисне називають якісь позитивні явища, котрі все ж мають місце в нашому житті. Але показово, що мем таки з’явився і чимало дій нинішньої влади викликають щонайменше сумнів у тому, в чиїх інтересах вона діє. Якщо залишити конспірологам усі версії про таємні переговори офіційного Києва з Путіним, Заходом чи самим Люцифером, то у внутрішній політиці говорити про зраду можна й без лапок. Відверто карикатурне розслідування справ Майдану, очевидні договірняки на місцевих виборах із колишніми регіоналами, відсутність покарань для функціонерів режиму Януковича, імітація наступу на олігархів — то все не вигадки, а, на жаль, наша об’єктивна реальність. Звісно, громадськість не лишається осторонь цієї несправедливості. Десь у темному дворі можуть побити колишнього «діджея» сепаратистських мітингів, десь, як у Кривому Розі, громадськість береться обстоювати свій вибір, попри рішення ЦВК, яка поквапилася вмити руки, і при млявих реакціях центру на очевидні фальсифікації на місцях. Часом протест виходить за межі мирного: ми ще довго пам’ятатимемо стрілянину в Мукачевому й вибух гранати під Радою. Владі варто на це зважати хоча б із міркувань самозбереження, але наразі висновків не помітно.

Не треба бути астрологом, щоб відстежувати цикли в українській політиці. Коаліційні чвари, буфонада в парламентській залі й на ток-шоу — все це ми проходили за часів Ющенка. І сьогодні тільки лінивий не вдається до таких очевидних аналогій. Нинішній президент усіляко намагається відмежуватися від політичного іміджу свого кума, але виходить так собі. Звісно, глава держави, який вільно володіє англійською і не боїться залізти в ківш екскаватора, справляє враження більш вольового лідера. Але наявність в актуальній політиці таких персонажів, як Геннадій Кернес, чи доволі млява реакція на відверто хамську перепалку Саакашвілі й Авакова під час офіційного заходу, де господарем ситуації є сам президент, вказує на те, що нинішній очільник держави також не надто поспішає приборкувати «любих друзів» і відвертих ворогів, які демонструють бажання домовлятися.

Можна молитися всім богам, вірити в безальтернативність мінських угод, рахувати втрати Росії в Сирії, але цим важко обманути один факт: війна надовго

Тисячу разів був правий загиблий сержант Олексій Болдирєв, коли писав, що від війни найбільше втомилися ті, для кого її просто не існує. Це підтвердять і тисячі тих, хто відслужив та повернувся додому, і волонтери, рахунки яких порожні чи все більше в «мінусах». Можна молитися всім богам, вірити в безальтернативність мінських угод, рахувати втрати Росії в Сирії, але цим важко обманути один факт: війна надовго. У січні — лютому треба кимось замінити дембелів, які прослужили рік, і всі жарти «хай сини Порошенка воюють» та теоретизування на тему того, як нам потрібна професійна армія, знову активізуються в мережі. Але будуть і ті, хто піде добровільно удруге-втретє чи вперше за повісткою. Так було шість хвиль поспіль, і щоразу здавалося, що брати до війська вже більше геть нікого.

Читайте також: Цього разу — назавжди

Безвізовий режим — ще один помітний в Україні мем. Переймалися ним здебільшого ті, у кого були шенгенські мультивізи. І не випадково. Бо за виконанням зобов’язань для відкриття нашого західного кордону стояло чимало: від прав сексуальних меншин до боротьби з корупцією. Здавалося, що й те й інше мало обходить значну частину депутатів, але вони таки проголосували за відповідні закони, бо інакше важко було б надалі називатися проєвропейськими силами. Але й відкриті кордони, й фінансування Заходу — все це радше заохочення для офіційного Києва, який, мов недолугий студент, отримав черговий тайм-аут для подальшого переекзаменування.

Темп реформ і боротьба з корупцією не влаштовують нікого, хоча й не можна сказати, що справа геть не рушила з місця. 2015-й став роком показових, але поверхових змін. Нові поліцейські, що заступили на чергування спочатку в Києві, а згодом і в інших містах, викликали в громадян неабияку симпатію. Та й результати роботи, а голов­не, публічна діяльність правоохоронців переконали, що альтернатива старим ментам таки є. Але… нові полісмени на нових машинах звозять порушників до старих райвідділів, до старих слідчих. Так, згодом і їх мають змінити й переатестувати. Як кажуть учасники атестаційних комісій, «стара гвардія» МВС чинить страшенний опір. Учорашні дільничні та генерали ще не вірять, що все це всерйоз, упевнені у своїй унікальності й значущості, ба навіть виходять страйкувати, але… процес пішов. Яким буде результат, побачимо вже в 2016-му.

Читайте також: Світ про Україну: Безвізовий режим — привілей, який потрібно заслужити

Пробуксовує й дерадянізація: на нашій мапі досі є Дніпропетровськ, Кіровоград і тисячі інших міст, у «перейменованому» Артемівську на в’їзді жодної позначки про те, що йому повернули історичну назву Бахмут. Ну а фейковий ренеймінг у Харкові з Дзержинського на Дзержинського і так далі вартий окремої гумористичної програми. Смішно, парадоксально, але цьому є пояснення. На рівні свідомості ми ще не звільнилися від домінування імперії. Саме воно переконує нас у тому, що її літочислення, її пантеон героїв є «нашими» і «так було завжди». Люди, які виросли на вулиці Лєніна й не хочуть змінювати її назви, упевнені, що «це наша історія», отже, залишаються у ворожій матриці.

Щоразу перед Новим роком Facebook пропонує створити індивідуальну добірку подій року у фотографіях. Якби спробувати зробити щось подібне з мема в українських соцмережах, вийшли б очікувані «війна», «зрада», «реформи», «безвізовий режим». Про жоден із них не випадає говорити в минулому часі. Тож актуальними вони будуть і в 2016-му.

 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
  • Чому реалізація невеликих регіональних проектів із європейськими країнами може бути ефективнішою, ніж стратегічне «тупцювання на місці»
    17 листопада, Юрій Лапаєв
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.