Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 грудня, 2015   ▪   Лесь Терен   ▪   Версія для друку

«Все одно будемо жити!»

У Сімферополі відбулася цілком, здавалося б, аполітична подія: фінал дитячого музич­ного конкурсу «Татлисес» («Солодкий голос»). У будівлі Кримського академічного українського музичного театру (з назви котрого окупанти, звісно, викинули слово «український») співали й танцювали кримськотатарські (здебільшого) діти.
Матеріал друкованого видання
№ 50 (422)
від 17 грудня, 2015
«Все одно будемо жити!»

Конкурс, започаткований 2009-го кримськотатарським телеканалом ATR, швидко набув у Криму великої популярності та навіть почав виходити за вузькоетнічні рамки. Але торік цей зліт (як, утім, і весь наш колишній уклад життя) обірвався: окупанти закрили ATR разом із його дитячим каналом Lale. Останнє видавалося особливо гидким, бо навіть якщо зрозуміла ненависть росіян до ATR (адже канал не вирізнявся симпатіями до нової «влади»), то при чому ж тут діти з їхніми мультиками та вечірніми казками?

Незважаючи на дефіцит електроенергії, заключне гала-шоу конкурсу просто-таки фонтанувало спалахами кольорових вогнів та гриміло музикою. Захід удався на славу. Багато хто з присутніх у залі сидів із мокрими очима, і не лише через батьківську сентиментальність, а ще й через те, що на годину-дві ніби повернулися в недалеке безтурботне минуле. Люди не вірили власним очам: як це можливо, що влада дозволила влаштувати цей захід? Як дозволила вийти на сцену опальним його керівникам Ельзарі Іслямовій та Лілі Буджуровій, про досвітні феесбешні обшуки в домівках котрих ми читали лише недавно? Як виступаючі насмілюються робити у своїх промовах такі прозорі антиросійські натяки, коли муфтій Еміралі Аблаєв запевняє, що «в кожного народу бувають важкі дні, але вони минуть і наступлять дні радості», а Ліля Буджурова каже, що «тяжкі часи та чорні дні люди створюють самі, ми не будемо цього робити для наших дітей»?

Але головним дивом було навіть не це. До учасників конкурсу на сцену виліз ватажок кримської владної банди Аксьонов. У своєму вітальному слові він порадив, щоб конкурс виходив на «загальноросійський» рівень, і милостиво пообіцяв, що дозволить реєстрацію дитячого каналу Lale. Аксьонов забрався, а глядачі здивовано переглядалися. Ще більше ласки «главмафіозо» вилив на переможців та організаторів під час прийому в «Совміні» та роздачі нагород: аж до обіймів, ледь не силоміць нав’язаних Буджуровій.

Читайте також: Заради чого все це було?

Тож із чого б така милість?

«Кримська діаспора» на материку (насамперед із числа колишніх працівників каналу, вимушених «емігрувати» до Києва) блискавично відповіла на це питання безапеляційним вироком: звісно ж, Іслямова з Буджуровою продалися! Усі докази були в наявності: і зустріч з Аксьоновим, і надання конкурсу найкращої столичної сцени, і обіцянка помилувати дитяче телебачення. Пригадали навіть щедре освітлення залу. Не хочеться повторювати образливі інвективи, котрими новий керівник каналу москвич Муджабаєв із київського затишку щедро увінчав колишніх колег, але організованого ним цькування в інтернеті вистачило, аби Буджуровій довелося виправдовуватися.

«Мені не шкода цього дня, якщо взамін сотні людей, зібравшись разом, підвели голови від гордості за власну культуру, мову, талановитих дітей свого народу, — написала журналістка у відкритому листі. — Мені не шкода цього дня, тому що і самі кримські татари, і всі «доброзичливці» як у Криму, так і за його межами побачили: народ живий, якщо співають, танцюють та радіють його діти. Я розумію, що і тим, і іншим дуже хочеться, щоб ми, що залишилися в себе на Батьківщині, були бідними, нещасними, стражденними. Цього не буде! Тому що ми, добре знаючи ціну і своїм стражданням, і своїй радості, яка здобувається так нелегко, все одно будемо жити!».

Щойно опоненти набрали в груди повітря, аби дати гідну відповідь «запроданці», як наступного ранку із Сімферополя донеслася приголомшлива новина: до помешкання тієї самої Ельзари Іслямової, котрій вчора Аксьонов так привітно усміхався на сцені, зрання знову вломилася зондеркоманда ФСБ із черговим обшуком. Незабаром такі самі «гості» вдерлися й до іншого колишнього співробітника ATR — редактора програм Романа Спиридонова. Його після обшуку чекісти ще й забрали на допит до своєї буцегарні, звідки випустили через кілька годин із забороною розповідати про зміст «бесіди».

Читайте також: Перекопський світлофор

І якщо важко було пояснити раптовий напад аксьоновського благовоління, то оцю нічим не спровоковану лють пояснити ще важче. Тепер виправдовуватися за поспішний суд довелося вже Муджабаєву. Він швидко випустив статтю, у якій став на захист кримських заручників і припустив, що Аксьонов тут грає роль «доброго слідчого», а невідомі силові структури — «злого», щоб примусити незгодних до співпраці. Не знаю, наскільки вірогідною є така версія: вона видається занадто складною для Аксьонова, котрого цілком стане й на те, щоб бути ініціатором усіх цих «мєропріятій» суто для куражу.

Чим закінчиться ця історія, ми ще побачимо. Але як боляче було дивитися на те, як все ширше розходилася прірва непорозуміння між тими, хто вважає себе безкомпромісним героєм, і тими, кому в Криму доводиться ходити по вістрю ножа, аби подарувати дітям хоча б годину безтурботних радощів…


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Святошинський районний суд продовжує розглядати провадження щодо п’яти колишніх працівників «Беркуту». На черзі – велика балістична експертиза.
    27 вересня, Станіслав Козлюк
  • Перші в історії праймеріз партії Республікаців з великою долею імовріності визначать майбутнє Франції на найближчі п’ять років.
    27 вересня, Алла Лазарева
  • 26-го вересня ввечері відбувся перший раунд теледебатів між кандидатами у президенти США Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом. Перемогу у них медіа однозначно віддали кандидатці від демократичної партії, однак кандидат від республіканців теж знайшов слабкі сторони своєї суперниці.
    27 вересня,
  • Полтавська область справедливо вважається одним із локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших рядах.
    27 вересня, Денис Казанський
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено