Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
5 грудня, 2015   ▪   Лесь Терен   ▪   Версія для друку

Свічка у вікні

На 28 листопада цього року припав День па­м’яті жертв голодоморів. Не обійшло тоді й нашого роду... Підлітками, було, насміхалися з діда-баби: щоразу так затаряться їдлом, що половина й до стола не дійде, псується, залежавшись. А їм і зіпсованого викидати шкода, щось там мудрують із тими пліснявими окрайчиками… Лише як виросли, зрозуміли, навіщо їм здались оті запаси.
Матеріал друкованого видання
№ 48 (420)
від 3 грудня, 2015
Свічка у вікні

Як з’явився звичай запалювати свічки в пам’ять про Голодомор, щороку теж виставляю у вікні вогник. А коли виходив такими вечорами в місто, розглядав вікна багатоповерхівок: може, ще в когось свічки? І кілька разів таки бачив! Чимось ті сумні поодинокі вогники дуже втішали. Певно, відчуттям спільності долі.

Сьогодні свічки у вікнах шукати не треба: мерехтять скрізь. Не про Голодомор, звісно. А про дещо інше.

Цієї ночі присвятив три дорогоцінні «електричні» години не переглядові новин енергетичної епопеї (там без змін), а спостереженням, як на цю епопею реагують співвітчизники. Весело ж їм там, на материку… У львівських кнайпах сміючись п’ють нове чорне пиво «Крим вночі». Публіка в інтернеті вправляється у фантазіях, чим задушити «крисчан». Радісно чекає штормів у Керченській протоці: восени, мовляв, татари перекрили їм продукти з України, а взимку Дід Мороз перекриє ще й із Росії, тож дасть Бог, до весни всі повиздихають, наволочі! Садистські інструкції кримським співвітчизникам, чим із підніжного корму можна насититися, а чим зі сміттєзвалищ зігрітися тощо. Ненависть зашкалює. Але стривайте: чи не ця публіка кивала на слушні ствердження Джемілєва, що справжніх учасників «референдуму» в Криму не більш ніж 40%? Ну, то було колись, а тепер спільно із Джемілєвим уже годні виморити дустом і решту.

Читайте також: «Московський десант»

Мультимільйонери Іслямов та Константинов злагоджено співають в унісон: перший — про те, що населення охоче «перетерпить без струму», а другий — що народ «сам не хоче бандерівської електрики».

Але щось не дуже хочеться сміятися з Константинова. Надзвичайна ситуація завжди відкриває великі можливості для політика. І цією можливістю кримська хунта за вчасною порадою політтехнологів уміло користується. «Спікер» та «прем’єр» уже не видаються йолопами-ледарями: ділові й підкреслено спокійні, вони щодня публічно звітують про конкретні заходи з енергозабезпечення. Кримські медіа нон-стоп пові­дом­ляють про дрібні, але обнадійливі зрушення: збільшено ліміт електропостачання для Севастополя, забезпечено безперебійне живлення у відділеннях інтенсивної терапії (а на крайній випадок цілодобово чергує санавіація, щоб доправити хворих до лікарень Росії), сімферопольська ТЕЦ запустила другу турбіну, МНС освітлює пожвавлені міські перехрестя мобільними світловими вежами, відновлено 70% мобільного зв’язку, Путін наказав протягнути кабель через протоку до середини грудня, у негазифікованому місті Щолкіне рятувальники роздають населенню гарячу їжу… Російські регіони спішать на порятунок: Петербург шле генератори для Сімферополя, Москва — для Севастополя, Ульяновськ — для Феодосії тощо. Щогодини новини про сотні, тисячі генераторів, які їдуть із Росії. І справді ж їдуть: он уже гудуть уночі десь і світло дають на годину довше.

Москві, звісно, начхати на добробут жителів Криму. Але вона дістала рідкісну нагоду задешево й міцно підняти свій авторитет. Бо для всіх, хто не заглиблюється в політику, є очевидним, що Україна намагається Крим знищити, а Росія його рятує. А хто заглибиться, побачить іще менш утішну картину: Київ перебуває в боягузливому ступорі, а з Криму знущається бозна-хто. План «великого комбінатора» Іслямова провалився: росіяни не стали домовлятися з ним, а демонстративно розбудовують енергонезалежність Криму.

Читайте також: Перекопський світлофор

А що ми протиставимо вмілій російські «пропаганді добрими вчинками»? Злі гуморески під чорне пиво? Зграї «блокувальників» на Чонгарі? Безсилу лють? Якими доводами (з огляду на те що військовий варіант Україна від самого початку категорично заперечує) збираємося повертати прихильність 2 млн людей, якщо намагалися знищити голодом та морозом? Важелями міжнародного законодавства? Невдала спроба влаштувати гуманітарну катастрофу серед таких важелів не значиться.

Більш непоправної диверсії проти українських позицій у Криму не видумав би й сам Путін.

Пам’ятаю, як навесні чи влітку цього року якась громадська організація влаштувала проект на кшталт «привіт Криму з материка»: активісти й перехожі махали в камеру, скакали, усміхнено кричали кримчанам: «Тримайтеся! Україна з вами!». Ми собі й тримаємося, досі. А от усміхнені активісти кудись пощезали. Чи то привітність вичерпалася разом із грантом. Чи тепер стало соромно згадувати про нас і дивитися нам в очі. Чи, може, Україна вже не з нами.

Отож і горять свічки поминальними вогниками нашим сподіванням.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Святошинський районний суд продовжує розглядати провадження щодо п’яти колишніх працівників «Беркуту». На черзі – велика балістична експертиза.
    27 вересня, Станіслав Козлюк
  • Перші в історії праймеріз партії Республікаців з великою долею ймовріності визначать майбутнє Франції на найближчі п’ять років.
    27 вересня, Алла Лазарева
  • 26-го вересня ввечері відбувся перший раунд теледебатів між кандидатами у президенти США Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом. Перемогу у них медіа однозначно віддали кандидатці від демократичної партії, однак кандидат від республіканців теж знайшов слабкі сторони своєї суперниці.
    27 вересня,
  • Полтавська область справедливо вважається одним із локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших рядах.
    27 вересня, Денис Казанський
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено