Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
1 листопада, 2015   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

Число звіра

Відтоді як переважну більшість продукції «республіканського» ринку заполонило маркування зі штрихкодом «460» (Росія), у Донецьку й інших окупованих містах спостерігається не тільки значне зростання цін, які формуються на основі транспортування і банальної накрутки, а й суттєве зниження якості тієї продукції, яка нині пропонується споживачеві у «вільній країні».
Матеріал друкованого видання
№ 43 (415)
від 29 жовтня, 2015
Число звіра

І насамперед спадаюча крива якості б'є, хоч як дивно, по фармацевтичній сфері. Говорити про ціни на ліки не доводиться: ті з них, які залишилися під старими назвами й не були замінені на російські аналоги, зросли в ціні удвічі-втричі, а в деяких випадках — у 4-5 разів.

Через цілковиту відсутність українських препаратів донецькі аптеки заповнені ліками з РФ. Здавалося б, нічого поганого. Але насправді якісною фармацевтичною продукцією торгують лише одиниці з тих самих «російських» аптек. І ціни в них не просто захмарні. Але нерідко, навіть маючи кошти на необхідний препарат, доводиться діставати його через знайомих. В інших «віджатих» аптечних пунктах часто-густо немає навіть елементарного, хоч би того йоду чи крапельниць.

Але якість із цифрою «460» кульгає не лише у фармацевтиці. Глобальний продовольчий дефіцит, який був властивий Донецьку під час найгарячіших днів літа-осені 2014-го, сьогодні змінився просто повним розмаїттям на місцевому ринку: кальмари, восьминоги, сьомга, баранина, дорогі види сирів й елітного алкоголю — усе це можна придбати, зайшовши в найбільші продовольчі мережі на кшталт «Амстору». Зрозуміло, що ця продукція крім своєї якості вирізняється і надзвичайною ціною. Тож дозволити собі купити її можуть дві категорії жителів нинішнього Донецька: люди в камуфляжі, які під’їжджають до торговельних мереж на джипах, і не менш щасливі власники дорогих авто, але вже у звичайному, цивільному, одязі.

Читайте також: Як рахують у «ДНР»

Простим смертним пощастило менше. По-пер­ше, не зважаючи на всі перипетії з курсом гривні до рубля, продовольчий кошик пересічного «республіканця» формується за одним-єдиним курсом — 1:2. Це пояснюється тим, що всі соціальні виплати, як і колись, були конвертовані в рублі саме за курсом 1:2, а не 1:2,2; 2,6; 2,8 та до інших дивних цифр, яким так радіють поки що не надто обізнані у фінансовому плані місцеві. Далі: ціни на продукти харчування також не отримали належного адекватного коефіцієнта, «вируливши» на рубль за цією самою схемою, плюс подорожчавши після «вільного курсу» в середньому від 40% до 80%. І хоча в торговельних мережах вивішено коефіцієнт 2,6, за яким можна придбати продукцію в гривнях, насправді цих самих гривень просто ні в кого немає, і купівля товару відбувається саме за курсом 1:2.

По-друге, у продовольчій сфері зрідка, але все ще трапляється штрихкод із цифрою «482» переважно на морозиві, простроченому чаєві та продукції компанії «Геркулес» із місцевою, донецькою, «пропискою». Іноді можна зустріти й білоруського виробника, який заповнює полиці згущеним молоком. Але здебільшого це, звичайно, все-таки російські виробники, які «зливають» у «республіку» дорогі чаї без смаку, але з густим нальотом на склянці; розбавлену водою сметану; сумнівної якості ковбаси майже кольору радянських прапорців.

Думаю, не буде зайвим освіжити ціновий діапазон деяких «соціальних» продуктів, характерний для осені 2015 року. Так, особливо «приємними» виглядають лимони по 180 руб., так само і 180-руб­левий часник, морква по 30 руб. і яйця по 55-58 руб., молоко 35–42 руб., сік від 50 руб. і вище. Для особливо «морально стійких» на полицях викладено баранину по 320 руб. і ще більш «елітну» свинину — по 340–360 руб.
Задля справедливості варто зазначити, що є й невеличкі приємності, як-от хліб по 8 руб. і «комуналка», якою тут, у «ДНР», пишаються всі поголовно на тлі українських тарифів. Мабуть, це справді один із небагатьох плюсів, які приніс із собою штрихкод «460». Не зважаючи на невелику різницю, — скажімо, у Донецьку й у Макіївці, — щодо оплати комунальних тарифів можна назвати такі цифри:
• квартплата двокімнатної квартири — 62 грн;
• газ — 12 грн з людини в панельному будинку без лічильника;
• вода — 7 грн за м3;
• світло — 0,31 коп. за кВт (якщо до 130 кВт на
місяць).

Для отримання ж адекватної рублевої ціни всі наведені цифри множаться на два.

Читайте також: Історія одного виживання

Щодо опалення, то влада «республіки» таки не скупиться на використанні «братнього» газу. Тому в будинках донеччан радіатори навіть за температури за вікном +15 0С розжарюють особливо старанно й розпікають мало не до червоного, якщо температура повітря на вулиці опускається нижче за нуль, через що нерідко доводиться навіть у холодну пору відчиняти вікна. Що стосується оплати самих комунальних послуг, то спочатку через загальну плутанину за них майже не сплачували, натомість зараз, коли ситуація змінилася на протилежну, іноді навіть виникають черги в місцевих ощадкасах.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Персонажів цих дуже різних книжок об’єднує бажання, якщо не знайти коріння, то принаймні відшукати те, що прив’язує нас до минулого, утворює тяглість і допомагає сприймати смерть не як кінець, а як проміжний етап існування. Пошук себе через спробу зрозуміти іншого – вічна тема, тож від вторинності ці історії рятує лише оригінальність форми. Адже, будьмо чесними: зміст у літературі – справа другорядна.
    23 січня, Богдана Романцова
  • За підрахунками організаторів, учасниками Жіночого маршу стали понад 2,5 млн осіб у кількох сотнях маршів по всіх Сполучених Штатах Америки.
    23 січня, Ольга Ворожбит
  • Про напівзабуту історію масового знищення євреїв у Румунії та на підконт­рольних їй територіях у роки Другої світової війни, а також про європейську історичну пам’ять і причини того, чому частині сучасних румунських та молдовських політиків бракує сміливості визнати роль і місце своїх націй у Голокості, Тижню розповів швейцарський дипломат та історик Сімон Ґайссбюлер.
    22 січня, Ганна Трегуб
  • Як статус культурної столиці Європи змінює міську громаду: досвід Вроцлава
    22 січня, Анна Корбут
  • Як показує практика, хворіти в «ДНР» небезпечно для життя не лише з огляду на самі захворювання, а й зважаючи на рівень медицини, яка ще лишилася тут, в окупації.
    22 січня, Станіслав Васін
  • Під час інавгурації 45-го американського президента складно було знайти моменти, які б хоча б злегка не контрастували із його попередниками.
    21 січня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено