Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
26 жовтня, 2015   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

Як рахують у «ДНР»

Ще від перших днів навчання в школі нам втовкмачують, що математичні істини однакові для всіх і будь-коли. Проте вже опісля довгоочікуваного «вільного кур­­су», котрим глава «ДНР» залякував донеччан і жителів інших окупованих міст ще на початку липня, основи здорового глузду в новоспечених «республіках» укотре похитнулись.
Матеріал друкованого видання
№ 42 (414)
від 22 жовтня, 2015
Як рахують у «ДНР»

Одразу, як тільки-но стало відомо, що мізерні пенсії й зарплати в рублях, які досі виплачувалися у співвідношенні 1:2, віднині під великим сумнівом, усі місцеві ринки й супермаркети просто втратили над собою контроль: ціни на продукти тут же втричі злетіли у своєму руб­левому еквіваленті. До того ж чомусь саме «по обіді», котрий кожен сповнений самоповаги продавець визначав за власним будильником.

Чутки про відхід у вічність правил звичної математики вишикували довгі черги за м’ясом, хлібом, крупами, цукром та іншими соціальними продуктами, дозволяючи заповзятливим бізнесменам наживатися на економічно слабкому місцевому населенні. Звісно, стояли в цих чергах і ті, хто крутив біля скроні вказівним пальцем і тихенько шепотів про те, що товари-то в основному з Росії, а отже, і розрахунки з постачальниками в рублях, а значить, і підвищувати тут нічого, і гривня тут зовсім ні до чого.

Однак паніка взяла гору: за перший день валютних нововведень прилавки були дочиста зметені, що вже наступного дня викликало просто-таки всенародне протверезіння заявами вищих «республіканських» чинів про те, що всі ви, мовляв, ідіоти, а ті, хто не ідіот, обов’язково будуть покарані.

Читайте також: Історія одного виживання

Дійсно: вже наступного дня офіційно було оголошено, що, незважаючи на падіння курсу, жодних підстав для підвищення цін в рублях нема і що всі послуги — від комунальних до оплати інтернету — повинні здійснюватися за фіксованим курсом 1:2, а вже здійснені переплати зарахуються на майбутнє.

І тут став зрозумілим ще один бік місцевих інтегралів: ті, хто притримав на руках гривню, виявилися чи не в списках донецької еліти, бо мало не потроїли свої статки. Біда полягала в тому, що таких людей в наших краях залишалося лише одиниці.

До їх числа увійшов і я. Щоправда, особливих статків нажити мені не вдалося, оскільки в знаменний день «вільного курсу» на руках у мене залишалося лише 1000 грн готівкою, та навіть і ця цифра, поза сумнівом, радувала мене в умовах тотальної економії всього й на всьому. Дійсно, якщо ще вчора я міг купити на неї товарів лише на 2000 руб., розраховуючись у супермаркеті, або отримати 2300 в рублях, здавши ці гроші «міняйлам», то тепер можна було спокійно виручити за них близько 4000 руб. за нинішніх цін у рублях, що я і збирався зробити, завбачливо вирішивши накупити продуктів тривалого зберігання на пару місяців. Збирався, допоки не зайшов до «Амстора».

І тут на мене чекав ще один приємний сюрприз: на гривневій касі висів папірець з написом «офіційний курс 2,2». Я ледь стримався, щоб не застрибати від радощів: мало того, що ціни досі утримували, мало того, що в обмінниках моя «тисяча» вже коштує 3700 руб. за курсом 2,7, так ще й ходити нікуди не потрібно: можна просто зараз придбати продуктів за курсом навіть вигіднішим, ніж в офіційних обмінних пунктах. Але, дякувати Богові, щось мені підказало, що не все так просто. І я вирішив, так би мовити, випробувати цю систему «малою кров’ю»: купив лише одну упаковку гречки за 50 руб. замість того, щоб відразу набрати продуктів на цілу тисячу, і, сяючи від щастя, попрямував до каси. Молоде дівча пробиває товар і ласкаво мовить: «23 гривні». Я з подивом запитую:

— Зачекайте, як же так? Але ж офіційний курс 2,2...
— Усе правильно: ділимо ваші 50 рублів на 2,2 і отримуємо 23 гривні.
— Як «ділимо»? — дивуюся я. — Коли курс був 5,0, ви успішно все множили й отримували ціни 1:2. Тепер, коли рубль знецінився, ви почали ділити?
— Юначе, я нічого не знаю: так вважає комп’ютер, а не я. 23 грн.

Читайте також: Несвященна війна

Отож із крамниці я вийшов розлючений і вперше за весь час окупації вирішив скористатися послугами «ДНР»: тут же в інтернеті знайшов номер «республіканської комісії з ціноутворення», подзвонив, пояснив ситуацію і запитав, чому мені, як і раніше, продають продукти майже 1:2, коли курс як мінімум 1:3? На що отримав чітку й виразну відповідь: «Усе є на сайті. Читайте».

Зайшов на сайт і зрозумів, що «рідна республіка» вкотре виявилася розумнішою за всіх. Суть системи полягає в тому, що вказаний на касі курс 2,2 — зовсім не курс рубля до гривні й не означає 22 коп. за один російський рубль. А, навпаки, це курс гривні до рубля, і за одну гривню, згідно з «постановою», за розрахункових операцій беруться 2,2 рубля, тобто майже ті ж самі 1:2. У той час як тут же, в офіційних обмінниках, у цій же будівлі, діють уже зовсім інші закони математики, і, здавши 1 грн, ви отримуєте 3,7 руб.

Саме тому на касах, як і раніше, ділять, не збираючись знижувати ціни у гривневому еквіваленті й граючи на загальних, на перший погляд, валютних цифрах за діаметрально протилежних операцій.

Читайте також: Лист до своєї держави

Насамкінець зазначу, що за тиждень після всіх цих подій той же «Амстор» підвищив ціни в рублях на 40% на цілий ряд товарів, зокрема на рис і цукор, при цьому ні на копійку так і не знизивши їх у гривнях. Проте це вже, певно, не дивує тут нікого.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • За якою траєкторією вже понад 25 років іде студентський рух у країнах колишнього СРСР
    23 липня, Арсеній Сітніков
  • Хіт-парад 12-2, «Червона рута» в Севастополі, касети-фірмачі та інші радощі середини 1990-х
    22 липня, Сергій Харинович
  • Погодьтеся, вести довгі розмови про систему правосуддя в невизнаній «республіці» доволі дивно. Які закони можуть бути на території цілковитого беззаконня та невизнаності? І саме це найбільша перешкода з усіх можливих. Можна запастися ліками, можна подбати про харчі, але як можна будувати життя там, де не дотримують законів?
    22 липня, Вікторія Малишева
  • Сильна кураторська команда готує в Америці нову виставку сучасного мистецтва, яку вже готові «авансом» порівнювати з німецькою Документою. Втім, із останньою цьогоріч не все так райдужно, як прогнозували на початку літа.
    21 липня, Олена Кухар
  • Молоду людину араби називають словом «шаб» або «шаба». Множина «шабаб» (молодь) вживається дуже часто і в літературній, і в розмовній мові, а також у різних діалектах: «шабаб хоче того», «шабаб протестує», «шабаб мігрує».
    21 липня, Михайло Якубович
  • Ще з часів Середньовіччя університети вважалися особливим середовищем, а ті, хто там навчався, нерідко конфліктували з містом. В Університеті Болоньї перший студентський рух виник ще в XIII столітті, більше ніж за 500 років до того, як схожа солідарність з’явилася в будь-якому іншому університеті. Звісно, у студентів тієї епохи вимоги були значно меркантильнішими, ніж у їхніх наступників у XX столітті, й стосувалися передусім власної безпеки. Тоді вони ще не прагнули впливати на викладачів чи міняти світ.
    21 липня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено