Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
17 жовтня, 2015   ▪   Лесь Терен   ▪   Версія для друку

«Чинґісхани» в «гуляйполі»

Давно вже не виїздив я до вільної частини України. А нині таки випала нагода. Кожна така поїздка як свято! Як дитина, радієш із найменших дрібниць: коли «оживає» твій номер «лайфу», коли в крамницях розраховуєшся гривнями, коли звертаєшся до людей українською. А на будівлях прапори: наші синьо-жовті прапори! Хто не жив під окупацією, той не зрозуміє цих простих радощів. Але дай йому Боже, аби ніколи й не зрозумів.
Матеріал друкованого видання
№ 41 (413)
від 15 жовтня, 2015
«Чинґісхани» в «гуляйполі»

Прикордонний пункт пропуску не впізнати. Немає довжелезної черги вантажного транспорту. «Блокада»! Обмаль і пішоходів. Пусто, затишно на адміністративній межі.

Проходжу останню російську караулку (та подавіться ви своїми «вєжлівимі» побажаннями щасливої дороги!), далі «нейтральна» смуга української землі... Нарешті наші прикордонники (знову дитяча радість: тризуби на шевронах!). «Цель паєздкі?» — «Особиста!» — «А канкрєтнєє?» — «Та від окупації трохи відпочити!» Усміхаються, віддають паспорт...

Подалі блокпоста в холодочку сидять ще якісь хлопці під жовтими, червоно-чорними й кримсько-татарськими блакитними прапорами. А ні, не хлопці, дядьки в камуфляжі. «Правий сектор» і батальйонці. Втім, якісь не такі ці «правосеки», якими звик їх бачити в телерепортажах з АТО: підстаркуваті, опухлі, розхристані, немов з отієї сімферопольської «само­оборони»... Ну, може, спека їх доїла, втомилися… (Але постривай: на Донбасі ще й не така «спека», але чи бачив ти там отаких «дядьків з-під генделика»?) Бог їх зна, не моя справа, мерщій до зупинки, ще далеко.

Читайте також: Пригоди графа Монте-Крісто й барона Мюнхгаузена

Вже ввечері в готелі читаю з планшета кримські новини. Що там у нас нового? Заступник голови херсонської міліції заявляє, що жодних представників батальйонів «Айдар» та «Азов» на блокаді Криму немає. (Як немає? А дядьки з шевронами?) А, ось воно що: «Це люди-перекотиполе, — продовжує міліцейський офіцер, — вони готові сидіти де завгодно, аби їх просто годували… Більшість цих людей використовують ситуацію, щоб провести час». Еге ж, ряджені. Ну на те й скидалося. Далі. Правозахисники Скрипник і Асєєв (знаю таких: восени ФСБ змусила їх утекти з Криму) повідомляють про порушення прав людини на адміністративній межі: озброєні особи без документів самочинно обшукують легковий транспорт під приводом «блокади». 20 заяв у міліцію від водіїв через незаконні обшуки. Експеримент київського телеканалу з провезення до Криму продовольчої «контрабанди» знятий прихованою камерою. Цей експеримент блискуче вдається: якась «авторитетна» активістка Гаїде, вона ж Айдане, натякає, що за хабар можливо все. Гортаю заголовки проукраїнського (та днями забороненого окупантами) кримського інтернет-ви­дання: «Украинский водитель уверяет, что участники блокады Крыма побили стекла его авто», «После бесчинств активистов на границе Крыма досматривать авто разрешили только с участием милиции», «Милиция Херсонской области: блокада Крыма не дает «Правому сектору» особых полномочий», «Правый сектор»: вооруженных людей на блокаде Крыма нет».

Читайте також: Чумацький шлях

Та що ж там таке коїться? А коїться ось що. Безпосередні враження з кримських соцмереж (читаю, звісно, виключно проукраїнських дописувачів): «Бабушка лет 90. «Чингис» переключил внимание на нее. Они везли, в принципе, то же, что и мы, но чуть больше, килограмм по 5 примерно. Бабушка с трудом вылезла (именно вылезла) из машины и попыталась объяснить «Чингису», что продукты — это для нее, чтобы как-то прожить, так как в Крыму все чужое и оккупационное, но еще и дорогое. Понятно, что «Чингис» на уговоры не поддался и заставил продукты выкинуть на дорогу. Многие выбрасывали продукты на дорогу».
Спогади кримського українця про інший загін таких самих «чинґісханів»: «Вы ничего не провезете, даже помидора… И нам до одного места, патриоты вы или нет».

Похвальба блокувальниці Криму з «Правого сектору»: «Пытаются протащить через границу хоть что-то из еды. Кто мешок картошки, кто мешок лука, кто колбасу, кто печенье, кто варенье. Ибо у них все это в цене подскочило бешено. Вчера одни «горде русские» пытались перевезти на полуостров 3 кравчучки с колбасой».

Читайте також: Мовчазний ресурс

Оце є розрекламована Джемілєвим та Чубаровим «боротьба з олігархами»?..

Шановний пане президенте! Докладаю з місця, що поки ви сподіваєтеся, ніби хтось замість вас виконуватиме брудну роботу з повернення Криму, на стратегічно важливому напрямку формується беззаконне «гуляйполе», яке ніби навмисно виступає потужним чинником антиукраїнської пропаганди. Окрім лінії поміж нами та окупантами на межі з Кримом виростає третій, бозна-чий кордон. І найактивнішим промоутером цієї «народної республіки» є громадянин Іслямов, що у квітні 2014 року прийняв перед Аксьоновим присягу російського державного службовця.

Через тиждень мені повертатися до свого кримського полону. Помідори не везтиму (бо, кажуть, не пропустять), але матиму з собою паляницю українського хліба — не стільки як поживу, скільки як запашний символ батьківщини. Хай тільки хтось з тих ряджених спробує доторк­нутися до неї…


Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це може тривати безкінечно. Врадіївка-1, -2, -3, -4, -100, -1000. Назву топоніма можна змінювати, так і робиться. Криве Озеро, Лощинівка, щось буде далі, але ж суть справи не міняється. Самосуд помалу стає чи не єдино можливим способом здобуття справедливості для маленьких українців. Ну або хоча б способом привернення уваги до проблеми й отримання хоч якоїсь сатисфакції після того, як та проблема вже перелилася за вінця кривавим місивом.
    31 серпня, Роман Малко
  • Це було друге з побачених мною невидимих міст. Перше було -- Королевець-Кеніґсберг (і все ще "Калининград"). Я відкрила для себе Королевець десь тоді ж, коли й Дніпрдзержинськ(нині Кам’янське), -- влітку 2009 року. Але зараз ітиметься про моє Мамаємісто.
    31 серпня, Маріанна Кіяновська
  • Тиждень.ua поговорив із двома узбецькими правозахисницями Надєждою Атаєвою та Умідою Ніязовою про можливість зміни еліт в Узбекистані, наступників Іслама Карімова та роль Кремля у цьому виборі
    31 серпня, Ольга Ворожбит
  • Хронічні екологічні проблеми Маріуполя вийшли на гора якраз напередодні візиту президента до міста
    31 серпня, Дарина Феденко
  • В ухвалених парламентом Республіки Польща постановах (Постанова Сенату від 7 липня 2016 р. та Постанова Сейму від 22 липня 2016 р.) польські парламентарі продовжили односторонній перегляд спільної політичної оцінки польсько-українського конфлікту під час Другої Світової війни, яку було раніше погоджено в низці важливих українсько-польських документів, зокрема таких як:
    30 серпня,
  • Завдяки чому модернізують Збройні сили. На що здатні вітчизняні виробники
    30 серпня, Анатолій Шара
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено