Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
20 жовтня, 2015   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Добровольці-білоруси: «Чому українська влада нас боїться, ми розуміємо не дуже»

У лавах добровольчих батальйонів від перших днів війни на Сході, а точніше ще з часів Майдану було чимало білорусів. Існує навіть їхнє неофіційне об’єднан­ня — так званий загін «Пагоня», названий на честь старовинного, ще часів Великого князівства Литовсь­кого, герба.
Матеріал друкованого видання
№ 41 (413)
від 15 жовтня, 2015
Добровольці-білоруси: «Чому українська влада нас боїться, ми розуміємо не дуже»

За підрахунками Тижня (№ 19/2015), крізь горнило цього конфлікту (передусім через батальйони «Донбас», «Азов», ДУК ПС) устигло пройти до 100 білоруських добровольців. Дехто, на жаль, загинув, як-от боєць із позивним Кент із 5-го батальйону ДУК, багато кого було поранено.

Серед тих, хто повернувся додому, декотрі потрапили в лабети тамтешнього КГБ. Адже Україна намагається не помічати тих, хто приїхав захищати її за покликом серця.
Тиждень поспіл­ку­вав­ся із двома бій­цями-білорусами: один із них має позивний Кім і донині служить у бригаді Національної гвардії, другий побажав залишитись інкогніто навіть на рівні псевдоніма, бо знає, що вдома на нього вже чатують. Назвемо його Арол (Орел). Вони небагатослівні зі зрозумілих причин — усі подробиці звитяги білоруських добровольців українці дізнаються, мабуть, тільки після зміни політичного режиму в Мінську.

КІМ
Розкажи про історію загону «Пагоня». Як він виник, скільки там приблизно бійців?

— Його створювали насамперед для того, щоб об’єднати всіх білорусів, котрі перебували на фронті ще з початку літа 2014 року. У ньому опинилися люди з різних добровольчих підрозділів. Відбір проводився на загальних підставах, ос­нов­на з них — відсіювання осіб, що могли бути причетні до спецслужб. Загін ніколи не був і не буде окремим збройним формуванням, швидше це наше неформальне об’єднання, хоча всі ми належали до різних військових частин.

Читайте також: Російські добровольці - козир у рукаві

У чому полягала мотивація білорусів воювати за Україну? Що привело вас сюди?
— Кожен боєць має свої причини бути тут, на війні. Не можу говорити за всіх, але скажу за себе. На війну я приїхав не тільки тому, що в мені є і українська кров. Одна з головних причин: якщо не зупинити путінської орди тут, в Україні, вона прийде й до Білорусі. А передумови для цього є вже давно, повірте на слово.

Розкажи що можна про себе: як потрапив до України, де воював, які твої плани, політичні оцінки ситуації. Повір, цікавить усе.
— Уперше до зони бойових дій я прибув іще влітку 2014-го в складі одного з добровольчих батальйонів, котрий нині є полком Нацгвардії. Не уточнюю якого, але всі, хто в темі, зрозуміють, про що мова. Потрапив я туди на абсолютно загальних підставах, пройшовши рівний із хлопцями-укра­їнцями відбір. Відтак брав участь у виїздах під Іловайськ та боях за Широкине, де в березні цього року дістав осколкове поранення грудей і контузію. Що стосується планів, то зараз, доки на всьому фронті затишшя, вони прості до крайнощів: поліпшити свої навички й тренуватися.

«Росія — це новітній СРСР, проти якого треба боротися всюди. Мрію про вільну Білорусь, а вона можлива тільки тоді, коли совок остаточно загине»

Чи можна сказати, що більшість білорусів-добровольців, які поїхали воювати в Україну, — це вихідці з вашого правого руху?
— Такі хлопці є, але їх небагато. Значна частина бійців не мала жодного стосунку до нього. Понад те, в основній масі це колишні абсолютно середньостатистичні жителі держави, які раніше навіть не брали участі в будь-яких політичних акціях.

Читайте також: Вчорашні герої

Твоя думка: чому українська влада так боїться давати тобі та побратимам громадянство й навіть після ухвалення нового закону намагається не помічати факту, що ти рік і більше вже воюєш за нашу країну?
— Може, тому що вона чудово розуміє: ми, добровольці, приїхали захищати країну й людей, а не цю державу як бюрократичного монстра. І тільки тепер змушені були зацікавитися політикою, адже можновладці попросту відвертаються від нас. Усе, що ми просимо, — паспорт, щоб бути пов­ноцін­ними громадянами країни, за яку багато хлопців пролили кров. Із якихось незрозумілих причин деякі грузинські та російські «політики» отримують українські паспорти, нічого не зробивши для країни. Мабуть, ми, з погляду людей із високих кабінетів, уже майже півтора року захищаючи Україну на передовій, робимо менш важливу справу за них. Прикро, що там так думають. На жаль, зараз ми в безвихідній ситуації. Усім нам шлях додому закритий зі зрозумілих причин. Відмовляючись елементарно легалізувати наше перебування в країні, нас просто заганяють у становище, коли виїхати з України ми не можемо, але водночас у будь-який момент ризикуємо бути депортовані. Чому влада нас, білорусів, боїться, я розумію не дуже. Ми приїхали сюди не задля політики й не збиралися лізти в неї.

Тобто варіантів повернутися на батьківщину в тебе немає? За жодних розкладів?
— На сьогодні повернення додому навряд чи можливе. А як буде далі, покаже час. Допоки Лукашенка при владі, на нас там чекає тільки в’язниця. На довгі-довгі роки. Прецеденти вже є.

То не шкодуєш, що приїхав на цю війну? З огляду на все сказане?
— Аж ніяк. Бо тільки тут я по-справжньому пере­осмислив величезну кількість речей, які колись мені здавалися важливими, і натомість зрозумів, що є важливим насправді. Тут знайшов справжніх друзів, які стали для мене братами. Це найголовніше для будь-якого чоловіка.

Читайте також: Соромно не визнавати

АРОЛ
Яким чином ти потрапив до України? Як і чому опинився на війні?
— Досить типово. На батьківщині я неблагонадійний, адже був в опозиційному русі. Тому й пере­їхав до України ще до Майдану. Потім брав участь у революції, а згодом, у серпні, опинився на фронті. Допомогли знайомі — не називатиму прізвищ. Так сталося, що доля занесла на Луганщину, воював під Луганськом, на Бахмутці, був під Дебальцевим. Зараз ніде не служу, можна сказати, переховуюся. Бо мене хочуть депортувати з України. Ну а як ви розумієте, до Білорусі мені не можна під жодним приводом: родичі й друзі писали в інтернеті, що з КГБ вже тричі по мене приходили. Одного разу аж смішно було: до батьків приїхав родич, хтось стуконув, немовби то я, — ті й приперлись о третій ночі. Піймали облизня, але це насправді не смішно. А щодо «чому»? Очевидно, я вважаю, що Росія — це новітній СРСР, проти якого треба боротися всюди. Мрію про вільну Білорусь, а вона можлива тільки тоді, коли совок остаточно загине.

Як думаєш, чому українська держава не дає тобі громадянства?
— Очевидно, вона боїться всіх добровольців незалежно від національності. Не забуваймо, що сутність владної системи в Україні така сама радянська, як і в Білорусі. Тільки режим не настільки бузувірський. Ми така собі кістка в горлі. Тож навіщо цим хлопцям із владних коридорів до своїх, українців, іще й ми з нашими проблемами? Їм простіше нас депортувати. А що там із нами далі буде, кого це цікавить?..

Ти знайомий з усіма білорусами, які поїхали воювати в Україну?
— Ні. Я потрапив сюди поза загоном «Пагоня». Знаю багатьох, але мене знають не так багато. З огляду на білоруське минуле намагався постійно зберігати максимальну конспірацію. Навіть не так з остраху за себе, як щоб не підставляти родичів і братів по зброї.

Які твої плани на майбутнє?
— Важко сказати. Якщо чесно, дуже кортить повернутися до своїх, на війну. У Білорусь мені, як я вже сказав, шляху найближчими роками немає. Тож хочу захищати те, у що я вірю, тут, в Україні. Дуже сподіваюся, що все-таки вирішу свої паспортні питання. Невже я не заслужив на громадянство, проливаючи за цю країну кров?


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено