Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 жовтня, 2015   ▪   Лесь Терен   ▪   Версія для друку

Пригоди графа Монте-Крісто й барона Мюнхгаузена

На одній із літніх сторінок свого «щоденника окупації» я вже згадував був про поневіряння «отця кримської демократії» — першого президента Республіки Крим Юрія Мєшкова. Трагікомічна постать ультрашовініста, відсунутого від корита більш прагматичними соратниками й приреченого на політичне «бомжування», викликала навіть певне гуманістичне співчуття. Останніми днями сумний комікс про кримського екс-прези­дента збагатився неочікуваним сюжетним поворотом: Кіса Воробьянінов, що жебрав на прожиток, раптом перетворився на графа Монте-Крісто, котрий мститься колишнім кривдникам.
Матеріал друкованого видання
№ 40 (412)
від 8 жовтня, 2015
Пригоди графа Монте-Крісто й барона Мюнхгаузена

Мєшков виклав у інтернет копії досьє на Аксьонова бандитських часів, отримані від колишніх працівників кримського підрозділу МВС України з боротьби проти організованої злочинності. «Послужной список Гоблина как фигуранта оперативных сводок впечатляет, — коментує свої викриття Мєшков, — заказные убийства, вымогательства, участие в ОПГ и т. д.». Потім він починає вкотре звинувачувати Аксьонова у «колабораціонізмі» з українською владою, МВС, СБУ тощо, і його дальші намагання виставити себе єдиним безкомпромісним борцем за російський Крим втрачають для нас цікавість. Зате не втрачає її факт, що політичний клоун, котрого ніхто на півострові не сприймав усерйоз, пішов у відвертий наступ на всемогутнього місцевого сатрапа. Звідкіля така сміливість? Навряд чи йдеться про організоване цькування Аксьонова зверху: Москва здатна зробити це й без Мєшкова…

е більше інтриги додає загадковій події та обставина, що мєшковська публікація дивним чином збіглася в часі з ідентичним демаршем із протилежного боку Перекопу, адже трохи раніше український нардеп Логвинський так само опублікував документи про минуле Аксьонова, зокрема про те, як останній 1993 року був відрахований за недисциплінованість із сімферопольського військового училища (і таким чином бреше про наявність у нього відповідної освіти).

Читайте також: Гарлем у папахах

Опинившись під перехресним вогнем київських опонентів та кримських «затятих друзів», Аксьонов, здається, трохи розгубився й вирішив просто відмовчатися. Прес-служба кримського «совміну» та російське МВС уперто не бажають відповідати на запитання журналістів із цих двох приводів.
Тим часом півострів тішиться з іншої, теж майже літературної історії. 30 вересня «віце-прем’єр Республіки Крим» Дмитро Полонський успішно приземлився у Варшавському аеропорту й виступив на конференції ОБСЄ. Промовляв він там, щоправда, не від свого окупаційного «уряду», а від неурядової організації «Російська громада Криму» (без запрошення котрої аж до президії конференції супертолерантні організатори, звісно, ніяк не могли обійтися). Поява заступника Аксьонова стала приголомшливим сюрпризом для української делегації, котра миттєво підвелась і покинула залу засідань, поки «кримський Ґеббельс» патякав про те, ніби «чутки» про жахливий стан прав людини в Криму є брехнею. У кулуарах конференції українці заштовхали Полонського, хтось навмисно пролив на нього каву... Інші заходи, окрім як з арсеналу шкільного буфету, вживати, на жаль, було запізно: особа, що не мусила потрапити до Європи, таки опинилася там та й ще на трибуні.

Польське МЗС виправдовувався то помилкою прикордонників, то використанням Полонським російського паспорта, де його прізвище написано інакше, ніж в українському. Поляки присягаються, що такої помилки більше не припустяться, а «кримнаші» аплодують спритникові, котрий, ніби Мюнхгаузен, вправно злітав на гарматному ядрі у ворожий стан і з тріумфом повернувся додому, про що тепер із гордістю розповідає окупаційним ЗМІ.

Сам Полонський стверджує, що він не під санкціями ЄС. І не виключено, що певною мірою це правда: якщо обмеження й поширюються на нього, то лише як на громадянина України, а от про його «російську іпостась», певно, забули. Забули, звісно, не поляки, а наші, котрі й зобов’язані складати для ЄС вичерпні списки злочинців з урахуванням усіх їхніх можливих «псевдонімів» та «прізвиськ».

Читайте також: Полювання за гривнею

Неординарна ситуація змусила прокинутися прокуратуру АРК у Києві. «Зараз вирішується питання про висунення йому підозр та інші заходи кримінально-правового характеру (оголошення в розшук); вживатимемо заходів, щоб зробити його невиїзним із півострова», — сказав в. о. прокурора. Дивно, що стосовно Полонського та йому подібних питання не вирішилися ще з першого дня роботи в Києві кримської прокуратури (новини з котрої, до речі, нерідко бачаться імітацією діяльності: то наївно викличуть, мов духа на спіритичному сеансі, Аксьонова на допит; то порушать карну справу супроти директорші винзаводу «Масандра», що споїла Путіну з Берлусконі дорогоцінну пляшку колекційного вина). Краще б прокуратура АРК займалася тим, на що зараз справді здатна впливати: своєчасним складанням списків злочинців.
Утім, заради справедливості зауважу, що списки, вже складені й передані ЄС, не завадили деяким кримським чиновникам вільно мандрувати Європою: «переслідуваних за політичними мотивами не затримуємо й не видаємо». Ох уже та фірмова європейська толерантність…


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Президент Обама та віце-президент Байден заявили, що «поважають вибір британців». Однак медіа, що не скуті законами дипломатії, нещадно критикують Brexit
    26 червня, Віталій Рибак
  • Уміння викладати довго вважалося вродженим. Реформатори ж доводять, що найкращими вчителями стають, а не народжуються
    26 червня, The Economist
  • Історія «тіньового бізнесмена» сталінської доби
    26 червня, Валерій Примост
  • Найефективніше допомогу витрачають у бідних країнах з адекватним управлінням. Але вона до таких не потрапляє
    26 червня, The Economist
  • Зустрів днями колишнього колегу, з яким іще до війни разом працювали на складах мережі супермаркетів «Брусничка».
    26 червня, Станіслав Васін
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено