Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
26 вересня, 2015   ▪   Лесь Терен   ▪   Версія для друку

Чумацький шлях

Головною подією в Криму зараз є так звана продовольча блокада, накладена на півострів ініціативною групою Чубарова, Джемілєва та Іслямова. На контрасті з дрімучою бездіяльністю держави у кримському питанні ця акція вийшла в топ новин іще до того, як розпочалася. Першим відреагував ринок: люди в Криму кинулися розбирати залишки українських харчів із полиць, скуповуючи продукти за єдиним критерієм: made in Ukraine. «Набирайте, поки Чубаров не з’їв!» — піддають жару продавці й підвищують ціни на рештки українського товару хто в півтора раза, а хто й удвічі.
Матеріал друкованого видання
№ 38 (410)
від 24 вересня, 2015
Чумацький шлях

Тим часом ажіотаж вирує і на трьох «чумацьких шляхах», що ведуть із материка до окупованої території. З останньої неділі вони заблоковані бетонними урнами, металевими шипами та натовпами учасників акції. Прославлений «Правий сектор», у підступній всюдисущості котрого кримчан уже півтора року переконує окупаційна пропаганда, нарешті насмілився наблизитися до кримського «кордону». Щоправда, замість штурму російських укріплень на Перекопі сміливці в камуфляжі поки що відважно «штурмують» лише кабіни українських фур, владно наказуючи переляканим водіям повертати додому.

Тим не до політичних дискусій: багатьом доведеться розплачуватися з господарями за недовезений та зіпсутий товар із власної кишені. У відчаї вони волають до закону: покажіть, мовляв, документи, якими нам заборонено виїжджати до Криму? Замість відповіді в них вимагають показати документи, на підставі яких у Криму люди стали політв’язнями. Звісно, пред’явити їх українські водії не в змозі: в автоколоні немає ні Путіна, ні Аксьонова.

Читайте також: Холодна війна за Крим

Документ, що дозволяє їм рушити далі, таки існує. Це Закон «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України». Його неоднозначність і серйозні внутрішні суперечності очевидні, але вони не завадили найавторитетнішому з ідеологів «блокади» народному депутатові Джемілєву 14 серпня 2014 року проголосувати «за». Не завадили вони підписати закон і нашому президентові, котрий тепер вважає за потрібне схвалити акцію на «кордоні». Утім, це не єдиний нормативний акт, свавільно знехтуваний заради «революційної доцільності». У контексті сучасного вітчизняного законодавства про окупований Крим бачиться чимось неймовірним і юридичний імунітет у Києві московського мультимільйонера Іслямова — колишнього окупантського держслужбовця, «екс-віце-прем’єра Республіки Крим», а нині найпалкішого із блокувальників власної історичної батьківщини. Хороші чи погані ці закони, але це чинні закони України. На те Джемілєв із Чубаровим і є депутатами, аби погані не приймалися. А Аваков на те й міністр, щоб його підлеглі забезпечували дотримання законодавства, а не радо перекривали дороги та пресували водіїв у межах чиєїсь політичної акції. Не в тому полягає і функція прикордонників, аби за наказом двох політиків та одного бізнесмена полювати на вантажівки, що намагаються полями-степами об’їхати барикади. Адже закон, прийнятий Джемілєвим, досі дозволяє фурам курсувати до Криму!

Необхідність запровадження найсуворіших санкцій проти ворожої держави не підлягає жодному сумніву. А от що справді є сумнівним, то це спроби нашої влади перекинути неприємний обов’язок щось учинити з Кримом на будь-кого охочого. На аксьоновського «екс-віце-прем’єра», на кримськотатарську діаспору, на «Правий сектор», аби лише не забруднити рук та не прогнівити цінного торгового партнера — Росію. Втім, чи справді та держава є ворожою? Адже про блокаду харківської ділянки кордону з агресором, де колії та асфальт аж димлять від безперервного руху вагонів і фур в обох напрямках, чомусь ніхто не мріє… Як, до речі, і про блокаду маєтків олігархів, що роблять тіньовий бізнес у Криму. Звісно ж, із шоферами розправлятися легше, ніж із ними.

Читайте також: Гарлем у папахах

Аксьонов та його гоп-компанія мало не стрибають до стелі від такого подарунку Фортуни. Гуманітарної катастрофи в Криму без українських харчів не станеться, але «блокадою» тепер можна виправдати будь-що: від «об’єктивних економічних труднощів» до заборони кримчанам виїжджати на український «материк». Іслямов уже проголосив, що «блокада» не обме­житься провіантом: тепер він збирається маркувати дозвільними наліпками таксі (що за відсутності автобусного сполучення перевозять людей через «кордон») і розвертати машини, які не отримали його «контрамарки». Якщо знати, що Іслямов досі є хазяїном великої сімферопольської автоперевізної фірми, то заяви його колишнього колеги, діючого «віце-прем’єра Криму» Бальбека про фінансовий зиск як справжню мету «блокади» починають видаватися чимось серйознішим, ніж брудною контрпропагандою. Рано чи пізно Українська держава мусить узятися за Крим. Узятися усвідомлено, наполегливо та цілеспрямовано, а не боягузливо передоручати важливіший напрямок політики заїжджим демагогам. Лише тоді стане можливим переможний штурм Перекопу, мирним він буде чи ні.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено