Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
24 вересня, 2015   ▪   Станіслав Козлюк   ▪   Версія для друку

Феміда різних сортів

Від Майдану тягнеться ланцюг судових процесів, у центрі яких протистояння МВС і активістів. Кількість проваджень зростає, мов снігова куля, але справжнього правосуддя наразі не видно
Матеріал друкованого видання
№ 38 (410)
від 24 вересня, 2015
Феміда різних сортів

Найвідоміша беркутівська справа — Сергія Зінченка та Павла Аброськіна. Нині лише стосовно цих двох екс-беркутівців можна спостерігати видимий прогрес у судових засіданнях. З іншими фігурантами «справ Майдану» ситуація сумніша. Стосовно командира першої роти «Беркута» Михайла Добровольського, підозрюваного в «затриманні» активістів Автомайдану, суд ніяк не може вийти зі стадії підготовчих засідань. А коли починається мова про екс-очільника київського СБУ часів Януковича Олександра Щоголєва, адвокати поки що розводять руками. Мовляв, до розгляду провадження в суді ще далеко.

Водночас за ці півтора року ми отримали низку інших резонансних справ, де правоохоронні органи знаходили винних, на відміну від попередніх прикладів, доволі швидко. Це і «вбивці Бузини», і «терористи» з-під Ради, і доволі дивне затримання лідера одеського Автомайдану. Суддями часто виступають люди, що свого часу відправляли до СІЗО активістів, які боролися проти режиму Януковича.

Рік в очікуванні

Процес щодо підозрюваних у вбивстві 39 активістів Майдану триває майже рік. Колишніх бійців «Беркута» Сергія Зінченка, Павла Аброськіна та Дмитра Садовника затримали ще навесні 2014-го. Оскільки територіально підзвітним у цьому випадку був Печерський районний суд, то йому й передали на розгляд провадження. Він-таки прийняв рішення про арешт затриманих. За час, поки провадження перебувало на Печерських пагорбах, Феміда встигла «загубити» одного підозрюваного. Так, суддя Світлана Волкова не знайшла підстав для продовження арешту командира роти спецпризначення полку міліції «Беркут» Дмитра Садовника. Після її рішення колишній правоохоронець благополучно зник у невідомому напрямку, а суд утратив людину, яка могла б відповісти на запитання, хто і яким чином роздавав накази щодо відкриття вогню по протестувальниках наприкінці лютого минулого року. Після цієї втечі Волкова отримала підозру у винесенні неправосудного рішення. Її навіть на певний час відсторонили від виконання обов’язків. Утім, жінка не розгубилася й оскаржила своє тимчасове звільнення у Вищому адміністративному суді, після чого повернулася до справ.

Читайте також: За правдою – до волосного суду

Судові засідання вели Лариса Цокол та Роман Новак. Перша з них нещодавно відзначилася тим, що скасувала домашній арешт екс-начальника одеської міліції Петра Луцюка, підозрюваного в службовій недбалості, через яку 2 травня 2014 року в місті почалися сутички, внаслідок чого загинули 42 особи й була спалена будівля Профспілок на площі Куликове Поле. Новака й Цокол замінили Володимир Карабань та Сергій Вовк. Перший наразі займається справою колишнього комбата «Айдару» Сергія Мельничука й нещодавно заарештував депутата-радикала Ігоря Мосійчука, а другий відомий вироком Юрієві Луценку. Врешті, суддя Карабань передав провадження Зінченка — Аброськіна до Апеляційного суду, аби той змінив територіальну підзвітність, бо на Печерську закінчилися судді, які не були б задіяні в процесі. Адже більшість працівників найвідомішого суду України або були слідчими-суддями у справі, або взяли відводи. Колишніх спецпризначенців перенаправили до Святошинського райсуду.

Розглядають резонансні справи часто ті самі судді, що свого часу відправляли до СІЗО активістів, які боролися проти режиму Януковича

Після шести місяців засідань, проблем із судом присяжних, котрий ніяк не могли призначити через низку затримок, та проблем зі списками почався допит потерпілих (їх близько 70). У судовій залі родичі вбитих спецпідрозділом «Беркут» активістів розповідали про обставини загибелі, пошук свідків самотужки тощо. Адвокати підсудних, своєю чергою, намагаються випитати, чи бачив хтось безпосередньо або на відеозаписах Аброськіна та Зінченка, які стріляли в активістів. Зрозуміло, це запитання радше риторичне. Адже більшість спецпризначенців того дня перебували на Інститутській у формі із закритими обличчями. На цьому й наголошують потерпілі. Водночас вони намагаються максимально точно розповідати про момент смерті. У майбутньому це може відіграти свою роль у прийнятті рішення щодо вироку, адже в матеріалах справи зазначено, де й коли перебували підсудні торік 20 лютого. Тим часом над провадженням нависла проблема. А саме питання багатостраждального суду присяжних. Як з’ясувалося, він був призначений із порушенням процедури, і зараз представники потерпілих намагаються оскаржити це в судовому порядку. Щоправда, наразі дата засідання точно не визначена. Проте, як наголошує сторона потерпілих, у разі позитивного рішення за цією скаргою суд присяжних доведеться призначати наново й відповідно братися до ще одного розгляду справи.

Станом на початок вересня в залі засідань недопитали й 10 потерпілих. Натомість мало не щоразу адвокати екс-беркутівців разом із прокурорами записують імена нових можливих свідків, які поки що не проходять за цим провадженням. Водночас вони не втомлюються просити про зміну запобіжного заходу. Адже, за їхніми словами, Зінченко й Аброськін понад рік поневіряються в СІЗО, щó, за словами адвокатів, уже можна вважати початком відбування покарання. Утім, поки що не слід говорити про затягування справи. Усі учасники процесу визнають, що рішення в цьому судовому провадженні може з’явитися через кілька років.

Підготовчі засідання

Окрім Зінченка й Аброськіна чекають свого часу і ще кілька колишніх правоохоронців, підозрюваних у причетності до подій часів Майдану. Так, навесні цього року в Печерському суді намагалися почати засідання у справі командира першої роти «Беркута» Михайла Добровольського. Згаданий персонаж відомий тим, що його підозрюють у «затриманні» активістів Автомайдану 23 січня 2014-го. Тієї ночі автомайданівці щонайменше двічі потрапляли в засідки: на Кріпосному провулку та на вулиці Щорса. Автомобілі активістів блокували невідомі в цивільному, водіїв витягали з авто, били, трощили транспортні засоби. Після цього людей «затримували»: частина активістів зникала безвісти, відтак їх знаходили в райвідділках міліції.

Можна припустити, що однією з передумов таких «затримань» могли стати події під Святошинським судом 10 січня 2014-го. Після винесення вироку «васильківським терористам» спецпризначенці застосували силу до протестувальників, які зібралися під будівлею. Вкупі з активістами постраждали родичі засуджених та медійники. Після цього автобуси з беркутівцями на проспекті Перемоги заблокував Автомайдан. Силовикам дозволили покинути транспорт за умови, що вони відкриють обличчя. Виходити довелося імпровізованим коридором ганьби. Був там і Добровольський. А вже 23-го числа вночі почалося справжнє полювання на активістів руху.

Підозру Добровольський у зв’язку із цим епізодом отримав аж у жовтні 2014-го. До того часу, за словами адвоката Олександра Ситницького, його клієнт перебував, зокрема, в зоні АТО. Від березня до травня. Це не заважало йому в квітні 2014-го організовувати мітинги під управлінням міліції Києва через затримання своїх колег. Згодом, уже восени, його помічають на засіданнях у Садовника.

Підготовчі засідання датовані весною 2015 року. Так, 30 квітня вже згадуваний суддя Карабань переніс розгляд провадження на два місяці, мотивуючи рішення тим, що не має вільного часу. Втім, після візиту тих-таки активістів Автомайдану передумав і вирішив організувати засідання за місяць. Як ви­явилося згодом, до розгляду по суті суд так і не перейде. Оскільки прокурори не зазначили всіх потерпілих, справу повернули до Генеральної прокуратури на доопрацювання. За таке рішення висловилися всі учасники процесу. Згідно зі словами представників потерпілих, «робота над помилками» могла зайняти щонайменше три місяці, які на момент виходу номера в друк минули. Коли можна очікувати бодай на попереднє засідання, поки що не відомо.

Читайте також: Батя, вони стараються

Крім Добровольського з небагатьох силовиків, які не встигли втекти або ж загубитися, на суд очікує Олександр Щоголєв, колишній голова СБУ в Києві та Київській області. Як зазначають у прокуратурі, саме він був безпосереднім керівником «антитерористичної операції» проти активістів Майдану, початої 18 лютого 2014-го. 6 березня Печерський суд обирає йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вже через шість місяців, 20 серпня, Щоголєва затримують, а 21-го стає відомо, що суд вирішив заарештувати колишнього есбеушника, бо здобув «додаткові відомості». Як наслідок — Щоголєв дістав додаткове звинувачення у співучасті в убивствах на Майдані, а суд заарештував його до 20 жовтня. Адвокати колишнього працівника Служби безпеки намагалися оскаржити арешт, проте Апеляційний суд залишив його чинним.

Інший темп

16 квітня інфопростір вибухнув черговою резонансною новиною. Вбито доволі одіозну медійну персону — Олеся Бузину. Очевидці розповіли нібито про автомобіль Ford Focus темно-синього кольору, з котрого й було зроблено постріли. Як повідомив радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко, на автомобілі були італійські номери, а саме вбивство депутат пов’язував із розслідуванням справ антимайдану і, як наслідок, «зачисткою» свідків.

Через два місяці, 18 червня, прокуратура оголосила про затримання трьох підозрюваних — жителів Києва. Повідомлялося, що одному з них 25, другому — 26 років. Деталі щодо третього не оприлюднювали. Того самого дня міністр Аваков зробив гучну заяву про розкриття вбивства Бузини. Він зазначив, що «карний розшук і слідство МВС протягом двох місяців проводили розслідування». За його словами, «були встановлені факти й отримані прямі докази про участь у цьому злочині групи осіб», зокрема, з’ясовані «безпосередні виконавці вбивства». Окрім того, керівник правоохоронного відомства запевняв, що проведені ДНК-експертизи, експертизи слідів у авто, упізнання свідків. Також велося негласне спостереження. Водночас ані прокуратура, ані міністр не називали імен затриманих.
Того ж таки вечора стало відомо, що «вбивці» — Андрій Медведько та Денис Поліщук — активісти, учасники антитерористичної операції. Депутат Ігор Луценко зазначав, що саме в день затримання Медведько начебто планував передати йому «компромат на МВС». Нібито до затримання був причетний і відомий у Києві міліціонер Василь Паскал. А «компромат» мав стосувався його персони безпосередньо. За даними Луценка, в день убивства Бузини Андрій Медведько перебував у зоні АТО й не міг брати участі в розстрілі. Втім, суд залишився невблаганним. Оксана Хардіна, яка виконувала роль слідчого судді й давала дозвіл на арешт Медведька, обираючи запобіжний захід, заслуховувала сторони до 03:00. На поверхню почали виринати дивні факти. Корінці повісток про явку до суду, які нібито відправляли Медведькові, не збігаються з номером справи. До того ж слідчі не могли прямо підтвердити надсилання цих самих повісток безпосередньо підозрюваному. Ба навіть на телефон Медведька, попри те що його прослуховували, ніхто не дзвонив із проханням з’явитися. Хоча така практика доволі поширена. Насамкінець активіста заарештовують на два місяці без застави.

Читайте також: «2013-й рік повторюється». Як судили підозрюваних у вбивстві Бузини

Поліщуку запобіжний захід обирав суддя Володимир Бугіль, який свого часу займався справами податкового Майдану. Активіст дістав два місяці арешту з можливістю застави обсягом 5 млн грн. Уже 23 червня за нього вносить кошти власник ТОВ «Всеукраїнська медіа група» Олексій Тамразов. Утім, 2 липня Апеляційний суд розглянув подання прокуратури на оскарження застави й задовольнив її. Поліщук повернувся до ізолятора. Третього затриманого відпустили, бо підозри не підтвердилися.

12 серпня суд продовжив Медведькові та Поліщуку термін утримання під вартою на два місяці. Адвокати намагаються оскаржити запобіжний захід, проте поки що безрезультатно.

Нові «політичні»?

День голосування за схвалення змін до Конституції запам’ятається депутатам надовго. 31 серпня, під час протестного мітингу, анонсованого ВО «Свобода» та Радикальною партією, стався вибух. За попередніми даними, у стрій правоохоронців кинули бойову гранату РГО. У результаті загинуло четверо силовиків, іще близько 150 осіб були поранені.

«Свободівці» відразу-таки заявили про провокації «відомства Авакова» й відхрестилися від активіста, зафільмованого медійниками, котрий кидав предмет, схожий зовні на гранату. У партії запевнили, що Ігор Гуменюк (саме йому інкримінують теракт) був бійцем батальйону «Січ», проте не є партійцем. Уже 1 вересня Генпрокуратура оголосила про підозру чотирьом учасникам сутичок під парламентом. Водночас генпрокурор Віктор Шокін не уточнив імен, по­обіцявши, що «скоро всі дізнаються і замовників, і організаторів, і виконавців».
Адвокат Гуменюка тим часом повідомив, що його підзахисного били, а в матеріалах справи є розбіжності із заявами правоохоронців, адже нібито жодних вибухових пристроїв при затриманому не знайшли.

Наступного дня підозри отримали ще 18 осіб. Тоді ж таки обирали й запобіжні заходи. Так, були заарештовані Артем Фурманюк, сам Гуменюк, Ігор Олійник, боєць батальйону «ОУН» Богдан Тицький (під час обрання запобіжного заходу до нього не пустили лікарів) та ін. Під домашній арешт потрапив Ігор Степура. Затримали добровольця Віктора Бурлика. На допит викликали й лідерів «Свободи», зокрема Олега Тягнибока, Ігоря Швайку та Юрія Сиротюка. Уже 4 вересня Швайці оголосили про підозру. Втім, згодом його відпустили на поруки. Під домашній арешт потрапив екс-депутат Едуард Леонов. Його справу мали розглянути 22 вересня, але через відсутність матеріалів у суді процедуру перенесли на 5 жовт­ня. Крім того, заарештовано колишнього депутата Юрія Сиротюка. Тим часом Тягнибока допитують як свідка. Своєю чергою, міністр Аваков у соцмережах за­явив, що слідство уже встановило підбурювачів, які нібито роздавали вибухівку під Радою. Втім, уже традиційно через слідство, що триває, імен не називали.

Лідер «Свободи» теж вирішив подати на Авакова до суду на захист честі й гідності через звинувачення в подіях під Радою. Очільник МВС не забарився з відповіддю й повідомив, що готує аналогічний документ до суду на Тягнибока. Загалом у провадженні проходить кількадесят осіб: як підозрюваних, так і свідків.

Читайте також: Арешт Мосійчука: традиції Печерського суду та «радикальний» піар

Наприкінці літа, а саме 30 серпня, активісти одеського Автомайдану «відкрили» для широкого загалу будинок одіозного екс-регіонала Сергія Ківалова. За документами помешкання значилось одним із корпусів Міжнародного гуманітарного університету. Активісти виклали в мережу фотографії та відеозапис палацу. А через тиждень, 8 вересня, з’явилася дуже дивна новина: лідера «Правого сектору» Одеси Сергія Стерненка та автомайданівця Євгена Рєзвушкіна затримали. Причиною послужило нібито викрадення депутата Комінтернівської райради Сергія Щербича, який був районним керівником сепаратистської партії Ігоря Маркова «Родіна». Заведено кримінальне провадження. Згодом стало відомо про затримання координатора «Правого сектору» в Комінтернівському районі Одеської області Руслана Демчука. Водночас начальник УВС області Георгій Лорткіпанідзе, коментуючи журналістам затримання, заявив, що Рєзвушкін «запрошений за повісткою до слідчого управління для оголошення підозри у скоєнні злочинів». За словами чиновника, автомайданівцю інкримінували хуліганство щодо працівника правоохоронних органів.
Пізніше Приморський районний суд заарештував активістів на два місяці. Сам Ківалов висловив не­абияке задоволення таким рішенням. А голова Одеської ОДА, коментуючи арешти й закиди щодо «замовлення» активістів, заявив, що не міг віддавати накази про затримання, а сам Ківалов, на думку Міхеїла Саакашвілі, навряд чи вплинув би на голову МВС Одещини. Утім, народний депутат від РПЛ Дмитро Лінько припустив, що затримання активістів безпосередньо пов’язане з візитом до маєтку Ківалова.

Уже 10 вересня депутат від фракції БПП Юрій Луценко звернувся до генерального прокурора Віктора Шокіна з листом, у якому просив звільнити активістів. Того самого дня Рєзвушкіна випустили під домашній арешт, а наступного із СІЗО вийшов і Стерненко, за якого внесли 60 тис. грн застави.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено