Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 вересня, 2015   ▪   Лесь Терен   ▪   Версія для друку

Гарлем у папахах

На центральному майдані Сімферополя відбувся «всєвєлікій казачій круґ». Перед Аксьоновим вишикувалися папахи, черкески, газирі, бешмети, нагайки, булави, корогви, «казачьі» бороди, попівські пасма. Кримські «ополченці» та зайди з Кубані й Дону маршували, щось вигукували хором, давали якісь урочисті клятви, щохвилини всує хрестилися, одним словом, подивитися було на що: всіляких «генерал-фельд­маршалів», іконостасу чиїх «нагород» позаздрив би сам Брєжнєв, на площі того дня зібралося багацько.
Матеріал друкованого видання
№ 37 (409)
від 17 вересня, 2015
Гарлем у папахах

 Із цього балагану можна було б посміятися, як із клоунської вистави, якби тільки чимало з тих клоунів не прибули на «круґ» із кривавої арени Донбасу, з руками по лікоть в українській крові. Наприкінці шабашу Аксьонов урочисто проголосив створення «Кримского окружного казачьєго общєства», головою котрого поставив якогось сибірського «унтер-обер-гене­ралісимуса» Міронова. Той одразу заявив, що всі «казачьі» «генерали» та «полковники», які залишаться поза його командою, вважатимуться «рядженими» і їх братиме на облік ФСБ.
Із-за поліційного очеплення за майданом похмуро спостерігали ті самі «ряджені»: представники «Кримского казачьєго союза», котрих навіть не запросили на шоу. Про їхнього отамана Черкашина (на відміну від новоспеченого «головнокомандувача») часто було чути в Криму ще задовго до російської анексії під час усіляких антиукраїнських буч. Але саме його тепер і не допустили до «маршальського жезла» та бюджетного корита.
Скривджений отаман надрукував у сімферопольській газеті відкритого листа, у якому докладно перелічив усі власні заслуги за 23 роки «української окупації». І проти націоналістів він зі своїми «орлами» боровся, і меджлісівців шугав, і навчання НАТО біля кримських узбереж зривав, і «помаранчевий фашизм» у 2005-му на півострів не допустив… А замість подяки з ними он як учинили: не дали жодному черкашинцю навіть жерстяної медальки «За вазвращєніє Крима», хоча навесні 2014 року нібито саме вони (а не аксьоновські «самооборонці») встановили перші блокпости на Перекопі.

Читайте також: Блокадники

Добре зрозуміло, чому саме їм нічого не дісталося. Постать Черкашина чимось нагадує сумно­звісного політичного зомбі Мєшкова, колишнього кримського президента, для котрого, попри очікування, не знайшлося місця в російському Криму. Як і той, отаман був визнаним ветераном сепаратистського руху ще тоді, коли молодий Гоблін бігав із битками по підворіттях і навіть гадки не мав про якусь там «російську ідею». Подібно до Мєшкова «главний казак Крима» колись не розглядів потенціалу політичної сили Аксьонова й презирливо називав його рух «Русскоє єдінство» «профєссіональнимі россіянамі» та «мошеннікамі». Не дивно, отже, що такі ветерани злопам’ятній кримській «владі» не потрібні й схожу трагедію переживає зараз не тільки отаман, а й багато інших «героїв кримського спротиву», котрі протягом чверті століття наближали прихід Росії як могли, а та, наблизившись нарешті, роздала пости й регалії якимсь вискочкам та самозванцям.

Не потрібна Аксьонову й решта черкашинських «орлів». «Унтер-генералісимус» уже оголосив проект заселення 86 кримських сіл, що покинуті чи зникають, «казачьімі» сім’ями. Звісно, на ці хутори завозитимуть не кримських «казаков» (бо що то на півострові за «казакі»: так собі, недисципліновані охламони з набутою за українських часів звичкою розтуляти пельку на владу з найменшого приводу), а справжніх, якісних, російських, які не пам’ятають ані Гобліна в коротких штанцях із биткою, ані прийомів проривання міліцейських кордонів.

Читайте також: Полювання за гривнею

Ця тенденція «освіжити кров у Криму» завдяки новим мігрантам явно не є випадковою вигадкою «казачьєго фельдмаршала», а прописана в якихось кремлівських темниках. Бо ж ось і Жиріновскій (у котрого, як відомо, на язику те, що в Кремля на умі) висунув днями пропозицію переселити до Криму 2–3 млн росіян із депресивних регіонів Крайньої Півночі. Геніальність задуму важко переоцінити: все капризне невдоволення розпещених Україною кримчан просто розчиниться в морі призвичаєної до залізного порядку біомаси, котрій «хрущоба» в Сімферополі бачиться таким самим чудом, як кримчанинові — котедж у Санта-Барбарі. Російські мігранти вже зараз стають дедалі численнішими й помітнішими на півострові, викликаючи в місцевих «співвітчизників» аж ніяк не завжди доброзичливі погляди, мовляв, ми тут «боролись», а ви заявилися «на всьоґатовєнькоє»…
До речі, про Санта-Барбару. Натхненний тим, що російське громадянство недавно дістав американський боксер Рой Джонс, Аксьонов радо пропонує представникам світового шоу-бізнесу, спорту та іншим знаменитостям переїжджати на постійне проживання до Криму. Гоблін гарантує їм державне сприяння в дерибані земель та нерухомості на підвладній території: «Будем только приветствовать, если в Крыму со временем появится аналог американского Беверли-Хиллс». Якщо «прем’єр» справді плекає «американську мрію», то, треба за­уважити, вона вже давно здійснилася. Хоч і у вигляді не Беверлі-Хіллз та Санта-Барбари, а нетрів Гарлема часів Великої депресії, на котрі зусиллями російських гангстерів перетворено сучасний Крим.


Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • За якою траєкторією вже понад 25 років іде студентський рух у країнах колишнього СРСР
    23 липня, Арсеній Сітніков
  • Хіт-парад 12-2, «Червона рута» в Севастополі, касети-фірмачі та інші радощі середини 1990-х
    22 липня, Сергій Харинович
  • Погодьтеся, вести довгі розмови про систему правосуддя в невизнаній «республіці» доволі дивно. Які закони можуть бути на території цілковитого беззаконня та невизнаності? І саме це найбільша перешкода з усіх можливих. Можна запастися ліками, можна подбати про харчі, але як можна будувати життя там, де не дотримують законів?
    22 липня, Вікторія Малишева
  • Сильна кураторська команда готує в Америці нову виставку сучасного мистецтва, яку вже готові «авансом» порівнювати з німецькою Документою. Втім, із останньою цьогоріч не все так райдужно, як прогнозували на початку літа.
    21 липня, Олена Кухар
  • Молоду людину араби називають словом «шаб» або «шаба». Множина «шабаб» (молодь) вживається дуже часто і в літературній, і в розмовній мові, а також у різних діалектах: «шабаб хоче того», «шабаб протестує», «шабаб мігрує».
    21 липня, Михайло Якубович
  • Ще з часів Середньовіччя університети вважалися особливим середовищем, а ті, хто там навчався, нерідко конфліктували з містом. В Університеті Болоньї перший студентський рух виник ще в XIII столітті, більше ніж за 500 років до того, як схожа солідарність з’явилася в будь-якому іншому університеті. Звісно, у студентів тієї епохи вимоги були значно меркантильнішими, ніж у їхніх наступників у XX столітті, й стосувалися передусім власної безпеки. Тоді вони ще не прагнули впливати на викладачів чи міняти світ.
    21 липня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено