Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
6 вересня, 2015   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Із вірою в нове життя

У прифронтовому селищі на Луганщині відновили напівзнищену обстрілами школу й перейменували радянські вулиці
Матеріал друкованого видання
№ 35 (407)
від 3 вересня, 2015
Із вірою в нове життя

Двері цієї будівлі зачинилися ще у грудні 2014 року. Але 1 вересня 2015-го сюди знову прийдуть діти. Ми приїжджаємо до школи, що в селищі Новотошківське Попаснянського району Луганської області, на кілька днів раніше. Фронт за кілька кілометрів. До Луганська близько 50 км. «Але проїхати цю відстань я не можу…» — зітхає голова Новотошківської військо­во-цивільної адміністрації Сергій Шакун. Сам він луганчанин. Працює тут третій місяць.

Один із корпусів школи нагадує про війну, яка й не думає закінчуватися. Розтрощений дах, вибиті вікна… Такий самий вигляд мають і чимало будинків навкруги. За час АТО селище не раз обстрілювали, зокрема й із «Градів». Були й загиблі мирні мешканці, й відірвані ноги та руки… Чи не половина місцевих покинула домівки. До війни Новотошківське населяло близько 2,5 тис. осіб. Нині, за словами Сергія Шакуна, вдома залишилося до тисячі. Отже, в селищі таки триває життя. Діти мають піти до школи, один із корпусів якої вже майже приведено до ладу. Матеріали для відновлення будівлі, сміється Шакун, місцеві підприємці надавали «добровільно-примусово». «Зараз, — хвалиться, — завезуть іще вісім упаковок скла».

Загалом зареєстрованих дітей у селищі близько 100. Потрібен їм і садочок, який іще не відновили. «Плануємо зробити це в жовтні…» — кажуть тут. А от до школи хлопчики та дівчатка вже можуть іти. Школярів налічується десятків із шість.

«Ми вже зробили кілька класів і в міру надходження грошей приводитимемо до ладу решту. Кожному депутатові, міністро ві можемо видати по класу. Повісимо його фотографію, розповімо, що зробив», — сміється голова адміністрації. Незабаром у Новотошківському відкриється гуманітарно-логістичний центр. Тоді, впевнений Сергій Шакун, сюди почнуть активно повертатися люди, адже з’являться нові робочі місця. А густо заселене мирними громадянами селище, до якого постійно їздитимуть і жителі окупованих територій, сподівається він, терористи обстрілювати не наважаться.

Читайте також: Прикриття контрабанди боєм

«Крім куль та бомб, — додає, — воюємо ще й інформаційно. Вони самі почнуть розміновувати території, робити прохід. Ми розбурхаємо національний гнів! Кожному, хто виїжджатиме від нас, хто повертатиметься з покупками на окуповані території, даватимемо газету, показуючи, що робимо на Луганщині».

Утім, певні проблеми є. Тут визнають: бракує вчителів та медиків. «У прифронтових навчальних та медичних закладах необхідно підвищити зар­плату. Мова не про таку вже й велику кількість фахівців. Якщо тут платитимуть 5 тис. грн і ми надамо житло, я впевнений, люди приїдуть працювати», — каже Шакун.

У холі школи на стіні малюють дівчата-студентки. Розпис майже завершено. Жовте поле, синє небо, голуб миру. Але з вікон, що поряд, видно зовсім іншу Україну: руїни…

І все одно Олена Володимирівна, директор, сяє від щастя. «Що вам розповісти? Чекаємо на діток! Класи готові. Педагоги на місці. Не в повному складі, але сподіваємося виправити це. Дах ми полагодили, а його геть не було, вода текла рікою… Замінили 160 вікон. Білимо, фарбуємо, клеїмо!»

Підіймаємося на покрівлю школи. Звідси добре видно наслідки обстрілів. Розтрощений дах ліворуч і цілісінький — праворуч. «Це залишаємо на «закуску»… Якщо дітей буде значно більше, тоді вже доведеться ремонтувати», — кажуть у навчальному закладі про розтрощений корпус. У спортзалі готова стінка для майбутніх скелелазів. У класах, куди днями прийдуть діти, вже перебирають папери вчителі. «Рідна школо, живи!» — виведено крейдою на зеленій дошці.

Директор відчиняє вікна — провітрити. «Це учительська, але поки що вона побуде класною кімнатою. Безлад тут у нас… але він робочий. Бачите нові шпалери? Це Корюківська фабрика надала, я їм така вдячна. Ходімо до бібліотеки. У нас вона така хороша!..»
«Перший урок починатиметься з Гімну України. Щодня, не тільки 1 вересня, — розповідає Сергій Шакун. — Вулиці в селищі вже перейменували. Тепер жодної радянщини. Нові назви: Придорожна, Соборна, Яблучна, Садова… А одній присвоїли ім’я місцевого хлопця, який загинув у Афганістані».

Читайте також: Трьохізбенка. Життя на тихому фронті

Чи беруть участь у цій війні чоловіки з Новотошківського? Так… Прямуємо до їдальні. Деренчить посуд, щось шкварчить, приємно пахне смаженою куркою, адже треба годувати і дівчаток, що малюють, і робітників, що закінчують ремонт, і вчителів, що вже працюють із документами… Білява жіночка років 50 пригощає нас вишневим компотом. Її звуть Наталія Михайлівна. Обидва її сини — бійці АТО.

«Сергійко пішов нещодавно, 19 травня. Сам, добровільно. А Ромчика півроку вже били з російського боку… Дзвонить: «Мамцю! Найстрашніше, що ми не можемо відповісти!..» Він усе бачив. Це перша застава була на Луганщині, яка прийняла бій. Нічого не злякалися», — розповідає жінка.
Питаю, чи не відмовляла синів. «Я рада була, що вони пішли до армії», — каже. Але у блакитних очах сльози.

«Сергій — військовий, прикордонник. У сина вдома стільки медалей було! А він їх сховав усі. Каже, якщо прийдуть ці потвори й побачать, вас уб’ють першими… Однак що ті медалі? Я все одно допомагаю солдатам. Усе віддала, що в моїх дітей було, — вони все одно форму отримали, тож я віднесла іншим бійцям їхні речі теплі. Рушники купила хлопчикам, шкарпетки. Вони ж поруч зі мною в тих окопах сидять! Проводжала звідси попередню ротацію — плакала. Бо золоті діти, золоті…»


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Учені прогресують у виправленні геномів ембріонів людини
    19 серпня, The Economist
  • Лише кілька років тому на Шрі-Ланці припинилися бої. Ця країна-сад нарешті може спокійно жити й розвиватися, не думаючи про сепаратистів і теракти
    19 серпня, Ростислав Панічев
  • Я брала у відпустку дві книжки: синові збірку казок, а собі Франсуазу Саґан, настрої якої мені були близькі в юнацтві. Розгорнула книжку ще дорогою і зрозуміла, наскільки велика відстань між моїми хвилюваннями та життєвими сподіваннями в юнацтві й тепер…
    19 серпня, Вікторія Малишева
  • 14 серпня після тримісячного безвладдя в прифронтовому Торецьку нарешті з’явився керівник військово-цивільної адміністрації, яку було створено за наказом президента в травні 2017 року. Переселенець із Донецька, 30-річний Ярослав Руденко в перші дні при владі розповів, де шукатиме воду для міста, що потерпає від спраги, та чому залишає в команді кадри попереднього мера.
    18 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Чому НАТО тривожать найбільші з часів холодної війни навчання Росії в Європі
    18 серпня, The Economist
  • В опублікованих Тижнем у першій половині 2017 року нарисах про Російську революцію та її наслідки для України головною постаттю був Владімір Лєнін. Доцільно присвятити йому окрему статтю
    18 серпня, Станіслав Кульчицький
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено