Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
5 вересня, 2015   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

За старими схемами. Митниця очима очевидців

Тиждень поспілкувався з тими, хто знає, як працювали тіньові схеми на митниці «тоді» і як працюють «тепер»
Матеріал друкованого видання
№ 35 (407)
від 3 вересня, 2015
За старими схемами. Митниця очима очевидців

Якщо нинішній владі й є чим хвалитися, то це явно не сфера кордону та його перетину. Особливо західного, який завжди був найбільшим контрабандним «клондайком» поряд із Одесою. Всі респонденти, дотичні до цієї царини, з якими ми поспілкуватися, в один голос стверджують: за півтора року після Майдану усталені конт­рабандні та контрафактні схеми на кордоні не те що не зупинені, а навпаки, стали ще більш нахабними та, якщо хочете, витонченими. Зрозуміло, що скільки існують кордони, стільки існуватиме й контрабанда через них, однак найбільша проблема полягає в тому, що жодних реальних кроків для боротьби із системою суцільного «контрабасу», який десятиліттями лине через наші західні кордони, взагалі не робиться. Ну не вважати ж такими призначення найвідомішого піарника в боротьбі з контрабандою Геннадія Москаля.

Дмитро Л., Підприємець,  Дніпропетровськ:
Так, був певний період приблизно з кінця лютого по кінець березня 2014-го, коли прикордонники та митники зупинили «контрабас». Усім було не зрозуміло, як працювати. Та й чого гріха таїти, було чимало патріотів, які очікували, що прийшли нові люди й усе нарешті зміниться. До того ж тоді чимало підприємців зупинили бізнес — боялися возити, бо ніхто не знав, що завтра в країні буде: російські танки, «Правий сектор» чи ще хтось там. Але вже з початку квітня все пішло по накатаній.

Я постійно вожу через західний кордон фури з устаткуванням, яким торгую. Що сказати: єдине, що для мене змінилося, то це деякі прізвища митників і прикордонників, а також ставки за перевезення деяких найменувань товарів, не більше. Усі схеми працюють, як і раніше.
Отже, я завожу свої «каміони» за двома схемами. Перша найпростіша, вона полягає в применшенні витрат, коли мова йде про цілком легальний товар. Як працює: домовленість із митниками, що      змінюють найменування товару, який я везу, на вигідніший у плані мита та податків. Приклад? Ну от везу я німецькі генератори. А є подібні китайські. І всі вони мають однаковий код для завезення в країну. Тільки мої коштують $600 за штуку, а китайські — $200. Зрозуміло, що мені вигідніше ввезти за документами ті, що коштують 200 баксів. Як платилося за «ліву» декларацію $100, так і платиться. Щоправда, на деяких пунктах пропуску вже «борзіють» і вимагають по $150–200. Та мені на старих зв’язках вдається виїжджати. Адже керівництво майже всіх митних постів залишається незмінним, тому жодних проблем у цьому немає.

Читайте також: Денис Казанський: Контрабанду робить непереможною її висока рентабельність

Я волію вирішувати всі питання на рівні керівництва. Приїхав, поспілкувався, усе оформили, зробив «благодійний внесок», що завжди все добре й швидко проходило, і жодних проблем. Інша справа, якщо треба щось завезти зовсім «контрабасом». Тут краще на місці домовлятися. Але тоді доводиться домовлятися з усіма, та й складніше. Бо тепер, на відміну від старих часів, усі відомства ворогують, особливо всіх СБУ «щемить», тому треба обережненько.

До митних брокерів звертаються, тільки якщо вантаж дуже великий. Ну й у них все по-старо­му — у сумі послуг завжди до 30–40% займає хабар тому керівникові митного поста, через який піде вантаж.

Дуже смішно було спостерігати за показухою на Закарпатті, яку влаштував Москаль. Просто в мене більшість вантажів йде якраз через Чоп, менша — через Раву-Руську на Львівщині. Коли після мукачівських подій два тижні штормили на камери митниці й усі товари ринули через Львів та Волинь, то митники та прикордонники ледь не збунтувалися: як же, стільки грошей повз іде. Що ж, тепер усе повернулося як було. А пан Москаль може й далі гарно на камеру затримувати дурників, що через «зеленку» двох негрів чи блок цигарок потягнули, замість того щоб спокійно домовитися.

Павло С., митний брокер:
Жодних змін на кордоні не сталося. Як брали, так і беруть. У моєму бізнесі так само працюють невипадкові люди: брати, куми, свати, знайомі митників і прикордонників. Ну а як інакше: щоб брати на себе відповідальність щось розмитнити, треба мати підходи в митниці. А як їх здобувають, думаю, нікому пояснювати не треба, всі ж не малі діти.

Хоча брешу: зараз маленька зміна таки сталася. Тепер всередині митниці з’явилася конкуренція. Річ у тім, що імпорт у країну істотно зменшився через падіння курсу гривні, а отже, і купівельної спроможності населення та бізнесу. Ну й про імпортне мито давайте не забувати. Так ось, митні пости тепер змагаються за імпортерів, що розмитнюватимуться саме в них. Чому це вигідно? Бо з кожної розмитненої одиниці товару вони мають свої бонуси. Плюс керівництво, коли складає список премій і тринадцятих зарплат, дивиться на виконання плану й насамперед дає тим, у кого хороші показники. Не те щоб вони демпінгували в плані хабарів — у жодному разі, просто пропонують швидшу та зручнішу процедуру, більш захищені документи, ширші посмішки.

Читайте також: ДФС спільно з адміністрацією Саакашвілі розпочала конкурс на посаду голови Одеської митниці

Ще цікавий момент: тепер так нахабно, як за Януковича, не роблять. Тобто документи мають бути чистими й красивими. Та й СБУ на кордоні намагається всіх пресувати. Але працювати не те щоб складно: усе керівництво митниці залишилося, усі всіх знають, усе більш-менш просто. Так, тепер влаштовують аврали — тоді просто нас заздалегідь попереджають, що цей пост відпрацьовуватиметься, тому або притримайте товар, або їдьте через інший пункт.

Взагалі на кордоні потрапляють під роздачу тільки жадібні або зовсім дурні. Жадібні — зрозуміло: не хочеш ділитися й домовлятися по-людськи, то на тобі й зроблять план. Дурні — те саме. Ну невже не простіше дати тому прикордонникові €5, щоб пронести ті блоки сигарет, на яких ти заробиш €100 за день? Чи домовитися зі мною, щоб я заздалегідь про все домовився з керівництвом митного поста й твій пральний порошок оформили як гречану крупу? Не хочеш? Ну тоді не ображайся.  

Тарас Л., прикордонник:

Сказати, що я розчарований, — це ще нічого не сказати. Рівень корумпованості мого відомства не змінився ні на йоту, навпаки, стало ще гірше й ще нахабніше. Нове керівництво ДПСУ так банально намагається заробляти на всьому, що це вже викликає протести навіть на міждержавному рівні. Пам’ятаю, як у перші дні після Майдану в нас хлопці, хто через острах, а хто через вибух патріотизму, перестали пускати контрабанду, з митниками почалися «заруби». Але це протрималося буквально з місяць, далі схеми запрацювали так само, як і раніше.
Але зараз ми про «контрабас», так? Ну так тут усе як було: митники під крилом СБУ заробляють на пунктах пропуску, прикордонники — на зеленому кордоні. Ні, на пунктах пропуску також є свій заробіток. Усі прикордонні мешканці заробляють таким чином. Завантажують у машину літр горілки, два блоки цигарок, заливають бензину на максимум, та ще й каністру — все, що дозволено за правилами ЄС, — і через кордон. А там просто за пунктом перетину все продається — дорожче, ніж в Україні, але ціни дешевші за європейські. Так, у нас пачка цигарок коштує близько €1, у Польщі — €5. А продають наші гендлярі по €3. Зрозуміло, що в них усе купляють. За день чистими вони заробляють до €100. От із цих €100 десяточка платиться прикордонникам, щоб ті не чіпали. Хоча, у принципі, ніяких законних підстав чіпати цих людей, якщо вони не везуть зайвого, у колег і так немає. Але всі звикли, що так треба, всі так і роблять. Тим більше причепитися завжди є до чого. Наприклад, скло на машині розбите чи тоноване, номери брудні, а давайте на перевірочку. Ну кому воно треба? Так само чинять із бензином: біля великих пунктів пропуску на тій стороні навіть спеціальні помости збудовані, щоб машину нахилити й із неї швидше бензин витікав.

Читайте також: Україна вирішила передати низку митниць в управління британській компанії

Що ж стосується серйозного «контрабасу» чи контрафакту на пунктах перетину, то тут переважно заробляють митники з есбеушниками, нас туди не дуже допускають. Натомість колеги відіграються на «зеленці». А через неї йдуть і ті самі спирт, бензин, цигарки, нелегали тощо. Ось тільки по землі тепер намагаються не ходити — здебільшого перекидають по повітрю. Так, тепер у прикордонних селах цілий бізнес на дельтапланах та маленьких літаках. Приміром, екс-керівник митниці нещодавно відкрив свій маленький аеродром із трьома кукурудзниками за 15 км від кордону. На них вантажиться контрабанда й скидається в радіусі кілометра за кордоном. А літак потім повертається на українську територію. У разі чого — ну сплутала людина, трошки не туди залетіла, буває. Але ж фізичного перетину кордону не було. Саме з цим пов’язані постійні повідомлення про дрібні авіакатастрофи на західному кордоні — це падають ті, кому не пощастило. На Закарпатті так само популярні тунелі під кордоном — їх «кришують» зазвичай есбеушники, що ще й землю собі виділяють біля кордону, щоб ніхто не «випас».  
Щодо колег-прикордонників з інших країн, то скажу, що найчеснішими та найбільш переговоронездатними є поляки. Не знаю, чому так, може, це їхній гонор відіграє роль. Але в них там дуже чіткий поділ на тих, хто ніколи не пропускає, а таких більшість, і «чорні» зміни, з якими можна домовитися. А ось угорці, особливо словаки та румуни, — там узагалі особливих проблем немає, домовитися можна з усіма й завжди. Понад те, за моєю інформацією, словацький кордон зараз узагалі взятий під контроль німецькими спецслужбами, яким набрид шалений потік контрабандних цигарок, що надходить звідти в ЄС.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Учені прогресують у виправленні геномів ембріонів людини
    19 серпня, The Economist
  • Лише кілька років тому на Шрі-Ланці припинилися бої. Ця країна-сад нарешті може спокійно жити й розвиватися, не думаючи про сепаратистів і теракти
    19 серпня, Ростислав Панічев
  • Я брала у відпустку дві книжки: синові збірку казок, а собі Франсуазу Саґан, настрої якої мені були близькі в юнацтві. Розгорнула книжку ще дорогою і зрозуміла, наскільки велика відстань між моїми хвилюваннями та життєвими сподіваннями в юнацтві й тепер…
    19 серпня, Вікторія Малишева
  • 14 серпня після тримісячного безвладдя в прифронтовому Торецьку нарешті з’явився керівник військово-цивільної адміністрації, яку було створено за наказом президента в травні 2017 року. Переселенець із Донецька, 30-річний Ярослав Руденко в перші дні при владі розповів, де шукатиме воду для міста, що потерпає від спраги, та чому залишає в команді кадри попереднього мера.
    18 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Чому НАТО тривожать найбільші з часів холодної війни навчання Росії в Європі
    18 серпня, The Economist
  • В опублікованих Тижнем у першій половині 2017 року нарисах про Російську революцію та її наслідки для України головною постаттю був Владімір Лєнін. Доцільно присвятити йому окрему статтю
    18 серпня, Станіслав Кульчицький
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено