Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
20 серпня, 2015   ▪   Дмитро Крапивенко   ▪   Версія для друку

Іловайський рахунок

Ще досить тривалий час урочистості до Дня Незалежності матимуть відчутний жалобний відтінок. Роковини Іловайського… котла? розгрому? поразки? трагедії? (остаточне визначення ще, мабуть, шукатимуть) довго даватимуться взнаки. Пішли в наступ, а опинилися на мінських переговорах, за одним столом із терористами — так можна говорити про тих, хто очолював країну влітку 2014-го.
Матеріал друкованого видання
№ 33 (405)
від 20 серпня, 2015
Іловайський рахунок

Власне, вони ж очолюють і зараз. І знову готують скромніший, ніж торік, але парад. Не треба бути президентським спічрайтером, щоб передбачити: у святковій промові верховного головнокомандувача будуть слова про те, що ми маємо військо не таке, як рік тому, а сильніше, краще підготоване і т. ін. У більшовиків для порівняльної бази був 1913-й рік, у команди Януковича «папєрєднікі», у нинішніх, мабуть, стане 2014-й, який силами різних піарників і політтехнологів поставатиме як чорна лиха доба кривавого безладу, порівняно з якою всі наші нинішні проблеми не такі вже й проблеми. Зручно, чи не так?

Власне, якби не було Іловайська, котел утворився б деінде. Ключове питання в тому, чи наважилася б Росія на повноцінне застосування своєї регулярної армії на Донбасі. З її ресурсами це геть нескладно. Чи готові до такого сценарію наші військові? Сьогодні краще, ніж рік тому, і це однозначно позитивний тренд. Але хто сказав, що снаряд двічі падає в одну воронку?

І політики, і генерали люблять повторювати, що тепер у нас «не те» військо, яке відступало з-під Іловайська чи від російського кордону. Чимала частка правди в цьому є, і заперечувати якісні зміни в армії контрпродуктивно. Але хіба не «торішні» бійці влітку 2014-го перейшли в наступ по всьому Донбасу? Не вони тримали в облозі Слов’янськ, не вони звільнили Маріуполь, Щастя, Сєверодонецьк, Дебальцеве, Дзержинськ, не вони тримали Донецький і Луганський аеропорти, Савур-могилу, ходили рейдами у глибокий ворожий тил? Якщо почитати сьогоднішні ген­штабівські звіти, то виявиться, що українські вояки на таке навряд чи спроможні, бо вони в масі своїй малодисципліновані, безвідповідальні, схильні до паніки, а добровольці, хоч і добре мотивовані, але погано навчені. Командування давало чіткі й правильні накази, а на місцях їх не виконували чи робили це із запізненням, звідси і трагедія — так пояснюють сьогодні генерали тогочасні події. І це теж зручно. Бо напівправда завжди зручна. Дезертирство було?

Читайте також: Іловайськ: цифри і факти

Так Іловайськ не був на той момент єдиною гарячою точкою фронту? Так. Наші війська відходили від Савур-могили; на півночі, в районі Луганська, йшли бойові дії не меншого масштабу, також із регулярними російськими військами — цей важливий епізод війни проминув якось малопоміченим, але в тій битві були задіяні значні сили, і це теж важливий аргумент. Дезорганізація була? Так. Про неї казали не раз, командири встановлювали взаємодію на місцях як могли. Але й тут у армійських генералів завжди є козир у рукаві: добровольці — це МВС, а ми який стосунок маємо до нього? У міліцейських генералів є чим бити: наші підрозділи йшли на зачистку, а нарвалися на укріпрайони, штурмувати які мають армійці, бо в них є відповідна техніка. Міжвідомчими переливаннями можна викрутитись із будь-якої складної ситуації. Зрештою, російські війська торік зайшли на Донбас? Так, і в чималій кількості, оточення без них не відбулося б. Тож хто винен? Путін! А така відповідь іще зручніша.

Як це по-радянськи — котел котлом, а урочистості мають бути, не треба «псувати свято», коли за ту ж таки незалежність гинуть батальйони…

Затягувати до абсурду і спускати на гальмах будь-які резонансні справи — фірмовий почерк українських «органів». У розслідуванні розстрілів на Майдані кінці ховають у воду, щодо Іловайська теж обіцяють обійтися без «сакральних жертв». Так вийшло. Справді, раптовий і масований удар російських військ сплутав усі карти, генерали в нас аж ніяк не Мюрати й не Неї, жертви могли бути й більші. Але… Чи володіли в Києві інформацією про ситуацію в Іловайську від перших днів? Просто зобов’язані були володіти. Їм навіть нагадували пікетами, що хлопців з оточення треба витягувати. Оточення «не визнавали», як «не визнаватимуть» його за півроку й під Дебальцевим. Готували парад із технікою (!), вчили пафосні промови про нашу перемогу. Як це по-радянськи — котел котлом, а урочистості мають бути, не треба «псувати свято», коли за ту ж таки незалежність гинуть батальйони… Пам’ятаєте першотравневу демонстрацію в Києві 1986 року, на п’ятий день після Чорнобильської аварії? Висновків досі не зроблено. Нехай горять БТР на Донбасі, аби в Києві парадні порядки не порушувались.

Читайте також: Іловайськ. Ексгумація. Підсумки

За Іловайськ усі заплатили високу ціну. Агресори зазнали чималих утрат і зупинилися приблизно на тих рубежах, де фронт залишається й донині; російських десантників, що «заблукали» в донецьких степах, побачив увесь світ. Про український рахунок годі й казати: 366 загиблих, 429 поранених, 128 полонених, 158 зниклих безвісти — це тільки офіційні дані. І це зовсім не всі втрати. Ті, хто приймав парад 24 серпня 2014 року, невдовзі вимушені були піти на переговори з терористами, підписувати якісь принизливі папірці про припинення вогню й вибори на окупованих територіях. Ціною Іловайська стало «перемир’я», яке де-юре діє до сьогодні з релоудом у лютому цього року. «Перемир’я» з одного боку, тобто на користь сепаратистів і Кремля. А наша нова, «не та, що рік тому», армія веде лише оборонні бої, і то з постійною оглядкою як не на Київ, то на ОБСЄ. Іловайськ якось не надто сколихнув світову спільноту, яка відразу схопилася за мінські угоди, котрим «немає альтернатив», як за чарівну паличку, що нібито має принести мир для Донбасу.

Читайте також: Пройшов Іловайськ і врятував прапор

В інформаційному сенсі Іловайськ обростатиме дедалі загадковішими деталями й версіями, працюватимуть російська пропаганда й українські чутки-плітки. Ми ще почуємо чимало вигадливих історій про те, «чим же насправді був Іловайськ і хто за ним стояв», але то вже радше із серії політичної езотерики. Думати, що з роками ці події дістануть об’єктивнішу оцінку, було б наївно. Адже важливо те, хто її надаватиме. Якщо вже зараз розслідування набуває ознак марудної бюрократичної процедури, це означає, що на офіційному рівні все визначено: великі погони з плечей не полетять. А що така трагедія не може повторитися, політики й воєнальники переконані: по-перше, є мінські домовленості, по-друге, у нас же нова, «не та» армія. Тільки на чолі її досі ті самі генерали, що й у 2014-му.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чому і як між собою пов’язані питання існування й легалізації приватних музейних колекцій та міжнародна репутація України
    28 серпня, Ганна Трегуб
  • Присутність американських солдатів на чужій землі стає дедалі контроверсійнішою
    28 серпня, The Economist
  • Заповітне право на свободу пересування по ЄС не таке надійне, як здається
    28 серпня, The Economist
  • Можливо, люди в мікрокраїнах Європи поводяться неідеально, але те ж саме можна сказати і про більших сусідів
    27 серпня, The Economist
  • Чим цікаві мислителі Кримського ханства сьогодні
    27 серпня, Михайло Якубович
  • Понад рік тому друзі написали: «Ми придумали, як допомогти! Від нас до вас жінка возить гуманітарку. Брати адресні пакети вона відмовляється, але ми включили тебе в загальний список отримувачів, головне прийти вчасно».
    27 серпня, Яна Вікторова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено