Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
16 серпня, 2015   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

Один вечір у Донецьку

У Донецьку я буваю нечасто, але якщо така поїздка все ж трапляється, — незалежно від того, у справах чи ні, — завжди намагаюся відвідати кілька улюблених місць, до яких належать невелика лавочка у віддаленому кутку парку Щербакова і Львівська майстерня шоколаду, де можна спокійно випити філіжанку кави й відпочити від війни.
Матеріал друкованого видання
№ 32 (404)
від 13 серпня, 2015
Один вечір у Донецьку

Але іноді доводиться вибиратися й у віддаленіші райони міста, і мушу сказати, що тільки в цьому випадку війна розкривається перед вами повною мірою, дроблячи Донецьк на цілі сектори якогось цілковитого сюрреалізму, у якому спокій і тиша поєднуються з жорстокими обстрілами лише за кілька зупинок від вас.  

Свій маршрут я, як завжди, почав із парку Щербакова, але вже тут мені не вдалося затриматися надовго, тому що за кілька хвилин на сусідній лавочці всілися троє хлопців з автоматами, у бронежилетах і з пов’язками «військовий патруль». Я піднявся й пішов у бік Львівської майстерні.
Уже не раз було сказано, що центральна частина Донецька сьогодні — це, певно, взірець роботи комунальних служб: десяток видів висаджених квітів, підстрижені газони, чисті сквери й бульвари, діючі фонтани, розмічені дороги — все це створює дуже приємне враження, якщо не брати до уваги, що то заслуга ворога.

А ось Майстерня трохи підкачала: більша частина меню виявилася недоступною (як-от гарячий шоколад, деякі види кави й чаю, цукерки), відвідувачів практично не було й зникла вся музика, через що в закладі стало незатишно. Затримавшись і тут ненадовго, я нарешті поїхав на залізничний вокзал.

Читайте також: Банка з павуками

20-хвилинну поїздку тролейбусом до цієї, поза сумнівом, знакової точки міста супроводжує цілий блок «республіканської» пропаганди: приємний жіночий голос пропонує вам записатися в ряди «ополчення» й повсякчас нагадує, що оплачений проїзд — це податки в казну «республіки». Дивишся у вікно, а там білборди, на яких дружина Мотороли вітає свого чоловіка з річницею весілля. Також по всьому місту розклеєні анонси майбутнього грандіозного шоу, покликаного вибрати найкраще подружжя з числа «ополченців» та їхніх наречених і нагородити весільною подорожжю. «Голосом» проекту гордо оголошена російська співачка Чічєріна.

Вокзал виявився наглухо зачинений, на напівпорожній площі — поодинокі пасажири в очікуванні тролейбуса. Абсолютна тиша, але варто пройти підземним переходом за колії, на той бік — і картина зовсім інша. Тільки-но ви вийшли з «підземки» — на вас обрушується гуркіт мінометних залпів і кулеметних черг. Кілька покинутих тепловозів із розбитими вікнами, порожній перон і така сама безлюдна автобусна станція, мінометні розрахунки, що стоять буквально серед житлових вулиць у глиб селища.

Особливо вразила бабуся, яка ледь виповзла з-за хвіртки свого будинку, коли неподалік розірвався снаряд. Вона завмерла в якійсь розгубленій позі, що нібито говорить: життя може обірватися просто зараз, але нічого іншого, окрім як мовчки дивитися на дорогу, вже не лишилося.
Повертаючись назад тією самою «підземкою», я зустрів двох хлопців, що грали на гітарі пісню «Наутілуса» і Насті «Даром» із фільма «Брат», і дівчинку, яка стояла з капелюхом і збирала пожертвування від нечисленних перехожих. Мені відразу ж спав на думку епізод із фільму «Титанік», коли корабель уже тонув, а музиканти й далі грали. За 200 метрів звідси, нагорі, розриваються міни, тоді як тут усе здається вже зовсім іншим, ніби ти потрапив на один зі знаменитих «квартирників». Водночас підземний перехід — найбезпечніше місце в цьому районі, й ідея зіграти тут мені не здавалася такою вже й поганою.

Читайте також: «Вершки республіки»

Доки чекав на тролейбус, обстріли серйозно посилилися, і в момент, коли пасажири вже заходили в салон, прилетіла «отвєтка»: зважаючи на кількість вибухів (близько дюжини) й практично нульовий інтервал між ними, це був не міномет, а, най­імовірніше, АГС. Один хлопчак буквально влетів в салон із криком «Поїхали!» й розсіяною усмішкою.  

Я благополучно знову дістався до парку Щербакова й уже збирався йти на макіївський автобус, як на виході з парку мене зупинив той самий «військовий патруль» і попросив документи: вони мене, як і я їх, теж запам’ятали. Певно, нашим «захисникам» здалося надто дивним, що цілий день мелькаю в них перед носом. Після невеликого допиту я поїхав додому, хоча в голові всю дорогу чомусь крутився лише один напис, який помітив ще на дверях Donetsk City: «Дайте миру шанс. Джон Леннон».

 


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено