Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
6 серпня, 2015   ▪   Денис Казанський   ▪   Волинь   ▪   Версія для друку

Розвести на лохину

Україна - напрочуд заможня країна, про всі багатства якої ми навіть не підозрюємо. Різні регіони держави приховують часом найнесподіваніший потенціал. І майже у всіх випадках діє незмінне правило - там, де є природний ресурс поруч обов'язково буде якась кримінальна історія. Іноді такі історії гримлять на всю країну. Але найчастіше вони можуть десятиліттями залишатися нікому не відомими.
Розвести на лохину

Особливо багато сюрпризів таїть Західна Україна. За роки гегемонії у владі донецьких та дніпропетровських кланів ми твердо засвоїли постулат про те, що локомотивом української економіки є промисловий південний схід. Особливе місце завжди займав міф про «Донбас-кормілєц», який тягнув на собі всі інші «ліниві» області. Західні регіони в свою чергу найчастіше згадувалися, як бідні, аграрні території без промисловості, де практично неможливо було заробити гроші.

 Величезні бурштинові клондайки в Поліссі та сотні мільйонів доларів, зароблені на нелегальному видобутку дорогоцінного каменю довели, що Рівненська та Житомирська області насправді є одними з найбагатших регіонів України. У Закарпатті надприбутки приносять контрабандні схеми з переправлення товарів до країн Євросоюзу. Як виявилося, там існують цілі села, де прості селяни будують маєтки, нічим не гірші за будівлі у Конча-Заспі. Великий потенціал має також, здавалося б, бідна Волинь. Тут вирощують ягоду лохину, вартість якої в супермаркеті досягає 160 - 180 грн за кілограм. Бізнес вельми прибутковий, гроші в ньому крутяться серйозні, тому і конфлікти навколо нього також не змусили себе чекати.

На жаль, про свої природні багатства українці найчастіше дізнаються з новин, в яких розповідається про численні способи розграбування ці самих багатств. З лохиною саме така історія. Велике господарство, яке щороку проводить декілька сотень тон ягоди, стало об'єктом рейдерської атаки та опинилося в центрі масштабного скандалу. Причому, як з'ясувалося, рейдером виявився чинний заступник Міністра палива, енергетики та вугільної промисловості Ігор Діденко.

Читайте також: На кордоні з Росією водій викрав свою фуру з заарештованими томатами і втік назад у Білорусь

Плантації лохини розкинулися на майже 170 гектарах у Шацькому районі Волинської області. Не дивлячись на те, що цей район межує з Євросоюзом, за українськими мірками - це ведмежий кут. Підприємство «Флора», яке розводить ягоду, розташоване всього в декількох кілометрах від кордону з Білорусією і не далеко від кордону з Польщею. Серед лісів і боліт. Грунт тут найбільш підходить для вирощування такої культури.

19 липня в районі плантації розгорнулися майже військові дії. Людина, що випадково потрапила б в Шацький район в цей час, могла би подумати, що на Україну знову напали «зелені чоловічки». Практично на кордоні з Білоруссю, на сільській дорозі в лісі зав'язався бій, в якому зійшлися два угруповання. При цьому одне з угрупувань виявилося озброєним та відкрило вогонь у бік супротивника. Так протікав конфлікт між двома колишніми партнерами,що колись спільно володіли ПП «Флора» та лохиновимі плантаціями.

На полі битви також була присутня міліція, але вона так і не зробила активних спроб втрутитися і затримати когось із учасників побоїща. Після того, як відеозапис битви потрапив в інтернет, скандал прогримів на всю Волинську область та вийшов за її межі. Заговорили про «друге Мукачево», яке не повторилося лише дивом. І, схоже, якщо правоохоронці не втрутяться конфлікт і не розсудять його сторони цивілізовано, так, як це робиться у правовій державі, наслідки його можуть бути жахливими.

Коріння конфлікту уходить в 2013 рік. У той час ПП «Флора» мало трьох власників. 50% підприємства належало Михайлу Мігелю, який також був директором фірми. По 25% мали колишній глава «Укрспецекспорту» Сергій Бондарчук (нині розшукується Інтерполом за корупцію) та нинішній заступник Міністра палива та енергетики Ігор Діденко. Однак влітку 2013 року на зборах засновників Діденко та Бондарчук змістили з посади директора Мігеля, а потім і зовсім виключили його зі складу учасників підприємства.

Рішення виглядало як абсурд. Оскільки і Мігель, і Діденко з Бондарчуком володіли рівними частками підприємства, виключити один одного вони не могли жодним чином. Та навіть у тому випадку, якби Діденко з Бондарчуком мали більшість голосів, це все одно не дало б їм права позбавляти партнера його приватній власності. Однак, Державній реєстраційній службітаке спірне рішення зборів засновників підприємства сумнівним не показалося, і вони спокійно провели перереєстрацію ПП «Флора» відповідно до рішення Бондарчука та Діденка. Тобто, по суті стали співучасниками рейдерського захоплення. Кажуть, за гарну винагороду.

Читайте також: СБУ затримала мікроавтобус, що віз до РФ контрабандні товари на півмільйона гривень

Михайло Мігель на зборах засновників, де його звільняли та позбавляли майна, зрозуміло, не був присутній, а його скарги в різні інстанції не привели до жодного результату. Замість нього директором ПП «Флора» був призначений Владислав Поляков. Як стверджують соратники Мігеля - людина з кримінального світу, яка має судимості за фінансові махінації та розбій. Саме він керував обороною підприємства 19 липня від людей Мігеля та командував збройними людьми в балаклавах, які вели стрільбу. Судові тяжби навколо підприємства тягнуться вже два роки, за цей час люди Ігоря Діденка вже встигли зібрати два врожаї лохини і заробити десятки мільйонів гривень.

Як вдалося встановити, Владислав Поляков дійсно був судимий.У 2009 році Владислав Поляков потрапив у СІЗО за звинуваченнями у викраденні людини та шахрайстві. 27 грудня 2011 року Печерський районний суд міста Києва. засудив його за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців та ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Сам Поляков визнає, що кримінальні впровадження стосовно його відкривали, але каже, що всі вони були закриті за відсутністю состава злочину. Себе він вважає законним директором та заявляє, що готовий захищати плантації лохини від будь-яких зазіхань. Під час нашої розмови за спиною директора стояли ті самі грізні хлопці у масках, що брали участь у зіткненнях 19 липня. Як каже Поляков – вони є охоронцями, які працюють офіційно та мають дозволи на зброю.

Начальник РВВС Шацького району Анатолій Оксентюк, до якого ми звернулися за коментарем з приводу бездіяльності міліції щодо бійки, вважає, що його співробітники діяли правильно, і завдяки їм конфлікт обійшовся без жертв. При цьому міліціонер запевняв нас, що затримувати було просто нікого, позаяк люди Полякова стріляли в повітря. Однак відеозапис, доступний в мережі всім бажаючим, доводить, що Оксентюк говорить неправду і фактично вигороджує людей Діденка. Зброю вони направляли на конкурентів і, хочеться вірити, що стріляли тільки гумовими кулями. Схоже на те, що МВС у Волинській області діє заодно з людьми Ігоря Діденка, і явно грає не на боці закону, а на стороні високопоставленого чиновника.

Ситуація справді досить дика. Член уряду держави, яка претендує на членство в ЄС і нібито намагається побороти корупцію, спочатку явно незаконним шляхом відбирає бізнес свого партнера, а потім влаштовує в прикордонній зоні бої з тітушками. І все це відбувається на тлі розмов про кредити, реформи та подолання негативної спадщини режиму Януковича.

До слова, сам Ігор Діденко, як відомо, раніше теж неодноразово мав проблеми з законом і встиг кілька років провести за гратами. 14 липня 2001 Діденко був зарештований німецькою поліцією в аеропорту Франкфурта за звинуваченнями у розкраданні 4 млн марок, які німецький уряд перерахував українським остарбайтерам в якості компенсації. У червні 2004 Діденко був засуджений земельним судом у Хільдесхаймі до 4 років і 3 місяців позбавлення волі і тоді ж звільнений з ув'язнення у зв'язку з тим, що вже відбув дві третини цього терміну. Пізніше він подав апеляцію і був повністю виправданий судом вищої інстанції у Франкфурті у грудні 2004 року.

Читайте також: Мукачівський нарив

Вдруге нинішній заступник міністра потрапив до в'язниці вже в 2010 році за звинуваченням у розтраті чужого майна в особливо великих розмірах. У вересні 2011 року Печерський районний суд Києва засудив його на три роки умовного терміну. Правда, після втечі Януковича до Росії, Діденко був визнаний «жертвою режиму», і тому отримав можливість повернутися на роботу в Кабмін.

Сам Ігор Миколайович бої навколо своєї лохинової плантації воліє не коментувати. На наше запитання, що відбувається в Шацькому районі, чиновник заявив, що давно передав свій бізнес в управління іншим людям і не має відношення до подій.

Судячи з усього, бої в прикордонній зоні триватимуть. Адже якщо конфлікт в державі не вирішується цивілізованим шляхом, а інститути влади не працюють, то вирішувати питання доводиться за допомогою збройних бригад.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено