Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 серпня, 2015   ▪   Ігор Лосєв   ▪   Версія для друку

Знову шаблі без книжок?

Без потужної ідеології, себто пояснення, що є, що повинно бути, як цього досягти, будь-який військово-патріотичний рух може здеградувати до збройного хуліганства
Матеріал друкованого видання
№ 31 (403)
від 6 серпня, 2015
Знову шаблі без книжок?

Коли «Правий сектор» звинувачують у слабкій інтелектуальній складовій за надміру прямої дії, то йдеться про ваду не лише цієї організації. Вона є жертвою загальноукраїнської біди, що полягає у зневазі до аналітики, експертного опрацювання проблем, ідейно-теоре­тичних питань. Ось чому, навіть наблизившись до жаданої влади, чимало наших партій не знають, що робити, й не роб­­­лять нічого. Вони витрачають свої кошти на що завгодно: на масові акції, політичні фестивалі, виборчі кампанії, політологів, які лізуть зі своєю вербальною діареєю в усі екрани, — тільки не на створення потужних аналітично-експертних центрів. І відповідно мало що можуть запропонувати тій частині суспільства, котра системно мислить і здатна суттєво посилити (чи, навпаки, своєю неучастю послабити) будь-який громадський рух.
А як засвідчує історія людства, поєднання зусиль людей діла й людей думки може творити великі проекти. Нехтування інтелектом (що особ­ливо поширено серед політиків-бізнесменів, скоробагатьків на кшталт нинішнього президента України) поєднується в дуже багатьох партійних лідерів із комплексом нарцисизму: я сам усе знаю, навіщо мені якісь експерти?.. У військово-політичних структурах популярними є думки такого штибу: головне діяти, а аналітика й теорія якось потім докладуться. Не докладаються… У політиці, як і в науці, має абсолютну рацію нобелівський лауреат Нільс Бор: «…немає нічого практичнішого за хорошу теорію».

Мало показати масам свою зброю і силу, треба розповісти (переконливо, яскраво, талановито) суспільству, заради чого існує ця сила, чому саме так треба діяти, чому необхідно підтримувати власне цю структуру, що вона зробить і як, коли прийде до влади. З огляду на все це важко назвати серед партій, що критикують «Правий сектор» за неувагу до ідеологічних питань та роз’яснювальної роботи в суспільстві, таку, яка не могла б адресувати цю критику самій собі й не демонструвала б такої самої зневаги до аналітичного ресурсу та експертних можливостей. До речі, чим це обертається, показала сцена Майдану 2013–2014 років, коли три нібито лідери мас (Яценюк, Кличко, Тягнибок) мали вигляд доволі жалюгідний, бо не знали, що говорити, як діяти, як оцінювати ситуацію. А це все повинно б уже давно бути пророблено в експертно-аналітичних «мозкових центрах»… Але за парламентською демагогією та кулуарними інтригами було ніколи.

Читайте також: Казка про Страшного Правосєка

«Правому сектору» треба розуміти, що всі великі збройні рухи — це водночас потужні ідеологічні, а нерідко й культурні феномени.

Наприклад, знамените повстання таборитів, що хитало цілу Європу кілька десятиліть, було сильне не лише військовою вправністю чехів, а й великими ідеями отця Яна Гуса, що надихали тисячі людей. Без цього вчення все виродилося б у кілька збройних сутичок. Бойовий прапор для перемоги потребує прапора ідейного.


Певно, революція в Англії не набула б таких масштабів і значущості, якби не ідеологічний комплекс, створений тамтешніми пуританами, який надихав «залізнобоких» Олівера Кромвеля… І чи відбулася б Велика французька революція без усього того, що зробили в ідейній сфері Руссо, Вольтер, Дідро, Монтеск’є?

Наш великий воїн гетьман Петро Сагайдачний з усім військом Запорозьким співпрацював із Львівською братською школою, розуміючи, що саме такий союз шаблі й книги зміцнює Україну. Віддаючи належне духовному аспектові національного бунту, він із допомогою Патріарха Єрусалимського відновив українську православну ієрархію.

Ірландська республіканська армія (ІРА) саме тому змогла так довго протистояти більшим за неї потугам, що діяла як складова сильної політичної партії «Шин фейн» із її розробленою національною ідеологією.
УВО та ОУН мали не тільки бойові підрозділи, а й поважних ідеологів та ціле гроно афільованих з українськими націоналістами ідеологічних структур і впливових інтелектуалів. Деякі з них формально не належали до ОУН, як, приміром, знаменитий Дмитро Донцов. ОУН — УПА так довго протрималися в боротьбі із циклопічними репресивними машинами Гітлера й Сталіна саме тому, що створили на західних землях велике ідейне середовище, яке охоплювало мільйони українців, зробили свою справу справою всього тамтешнього суспільства (чи принаймні його більшості) й зуміли організувати масову підтримку власної боротьби. Вони не були «самотніми героями», як поки що «Правий сектор».

Без ідеології та розгалужених зв’язків із громадянським суспільством збройні формування не мають перспектив, перетворюючись на дужі руки без мізків. Адже ніколи не досягне мети той, хто її собі не уявляє, не здолає дороги той, хто не знає, куди йде… Збройні формування є вельми ефективними саме як елемент ширшої системи, тоді як самі собою вони вироджуються в отаманщину, в хаотичну псевдоієрархію польових командирів, військових вождів, середньовічних лицарів-феодалів на певній території, доволі анархічних мережевих структур тощо.

Читайте також: В топку революції

«Правий сектор» може розраховувати на сталий успіх, якщо буде не просто мілітарним формуванням, а військово-політичним рухом (щó декларують провідники ПС, хоча наразі це тільки мета, якої треба прагнути), а для цього він має стати рухом ідеологічним. Останнє, своєю чергою, вимагає формування інтелектуального кола (не обов’язково з формальною належністю до організації), ідейного середовища, що охоплювало б багато сегментів суспільства, впливало на різні його верстви.

Події в Мукачевому показали, що командування «Правого сектору» виявилося не готовим до нештатної ситуації, воно доволі довго не знало, як відреагувати, а потім зробило це дуже імпульсивно, не завжди сприяючи розумінню власної позиції громадськістю. А офіційний речник ПС Артем Скоропадський, пояснюючи думку свого керівництва, справляв надто вже непевне враження. Та і його російськомовність навряд чи переконає російську пропаганду в «некровожерливості правосеків»… Брак аналітичності призводить до цілком практичних наслідків. Сьогодні патріотичним силам доводиться вирішувати технологічно вельми складну проблему: як поставити на місце знахабнілу владу олігархічних бізнесюків, нездатних відмовитися від хижацьких інстинктів навіть над прірвою, і водночас не перетворитися на несвідомих статистів у політичному театрі Кремля… У Мукачевому вдалося використати «Правий сектор» утемну, створивши ще одне вогнище нестабільності — вже на заході держави…

ПС з’явився під час подій на останньому Майдані нібито «нізвідки», хоча досвідчені політологи знають: це реінкарнація таких національно-патріотичних організацій, як «Тризуб», УНА-УНСО, «Патріот України» і т. ін. Це переважно люди дії. Однак нині треба думати над вирішенням феноменально складного завдання: як змінити цю владу, що є елементом кланово-олігархічної з усіма її вадами, й недоруйнувати країну, котра 2014 року вже втратила Крим і частину Донбасу. Тут без потужного «мозкового тресту» ані кроку не зробиш.
Поки що брак інтелектуалізму призводить до абсолютно зайвих затрат енергії найактивніших верств українського суспільства. Багато героїзму, самопожертви, сміливості, але коефіцієнт корисної дії доволі низький, а часом контрпродуктивний. Регулярно в Україні з’являються нові організації — символи національної надії. Яскраво спалахнувши, вони швидко гаснуть. А кланово-олігархічна злочинна система лише зміцнюється, набуваючи гнучкості й витонченості в процесі пристосування до громадських протестів, та аж ніяк не позбавляючись хижості й жадібності, виступаючи такою самою зрадливою і глибоко анти­українською за своєю суттю.

Читайте також: Андрій Стемпіцький: «Державна машина працює на нашу дискредитацію»

Скільки вже було таких обнадійливих антиолігархічних структур. Починаючи з УКК — Українського культурологічного клубу, який міг стати потужною інтелектуально-політичною структурою, проте «погибоша аки обри» — зник безслідно. УНА-УНСО мог­ли б стати народною міліцією, армією резерву й водночас масовою громадською організацією. «Тризуб» — реінкарнацією ОУН — УПА. «Свобода» мала чудові перспективи очолити майже весь правопротестний електорат, але звела їх нанівець, погодившись на роль молодших партнерів бізнесючої псевдоопозиції Порошенка, Яценюка, Кличка.

Забракло гострого політичного інтелекту. У цьому музеї національних надій, що не справдилися, «Правий сектор» наступний? Чи все-таки він (а з ним і Україна) може розраховувати на іншу долю?


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено