Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
31 липня, 2015   ▪   Спілкувалася: Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Сергій Гривняк: «Начальники міліції ходять по підприємцях із простягнутою рукою»

Заступник начальника штабу ГУМВС України у Львівській області, підполковник міліції Сергій Гривняк про реформу у регіоні, підводні камені підвищення зарплати правоохоронців і різницю між боротьбою з корупцією та боротьбою з корупціонерами
Сергій Гривняк: «Начальники міліції ходять по підприємцях із простягнутою рукою»

Він проходив службу в складі українського контингенту поліції ООН в Боснії та Герцеговині й Косово, а нині – буває у зоні АТО. Веде жвавий блог на Фейсбуці, який прикрасив кумедною обкладинкою із написом «Вніманіє! Тута є тіко бандерівці». І він курує реформу міліції у рідному регіоні – самбірський експеримент, який має всі шанси стати базою для реформи міліції в Україні. У Самборі й зустрічаємося.

Чи задоволені реформою місцеві? Хтось з них вказують на патрульні машини, що мають постійно циркулювати містом – три з чотирьох чомусь припарковані біля будівлі міліції. Хтось жалієтьсяна наркотики – мовляв, кожна дитина в місті знає, хто їх продає, а міліціонери – нібито досі ні. А хтось зітхає й розповідає: після вбивства Небесної Сотні мав розмову зі знайомим тутешнім міліціонером, який зізнався, що так, раніше чесним не був…. Але далі хоче працювати нормально. Тому тут, у маленькому галицькому містечку, вірять: міліція і справді може змінитися. Якщо захоче. І навіть без зміни кадрів... Вірить в це і сам Сергій Гривняк. Хоча багато про деякі ініціативи українського МВС каже відверто: «Фантастика!»

У.Т. Як починався процес реформування?

Питання про необхідність реформування правоохоронних органів Львів підняв перед Києвом ще на початку літа минулого року. Тоді Аваков підписав наказ про формування львівського пілотного проекту. Івсе почало колотитися… Зрештою, у вересні минулого року було вирішено почати реформування міліції «від заявника». Тобто, ми беремо людину з її простими проблемами у будь-якій точці держави. Людина повідомляє, чого вона хоче, що нам треба. І все робиться відповідно, а не так, як хоче Верховна Рада.

Дивіться також інфографіку: МВС: «Найкращі в області»

Варто зазначити, що працювати нашій міліції заважала в першу чергу відсутність дієвої структури. Після 19 години практично у більшості сільських райвідділів немає служби, яка займалася б охороною громадського порядку…

У.Т. Тобто, територія не патрулюється? Чи немає кому виїхати на виклик?

У більшості райвідділів патрульної служби немає взагалі. А на виклики виїжджає слідчо-оперативна група. Хоча слідчо-оперативна група не має такої функції, як охорона громадського порядку, її функція – виїзд на місце пригоди і документування злочину.

У нас же для виїздів на якісь скандали, сімейні сварки та адміністративні правопорушення використовуються висококваліфікований слідчий, кваліфікований оперуповноважений плюс начальник якоїсь служби. Таке використання їх ніколи не було позитивним. І це завжди був аврал. Якщо є один виклик – група виїхала. І після цього, якщо вони виїжджають вночі, якщо чергують 24 години – їм потрібно дати як мінімум 72 години вихідного. Якщо є другий виклик, на який виїзджає друга група – і цим треба давати вихідний!

В кінці кінців, ніхто з цих людей вихідного не отримує, а їздять постійно – бо треба.

Справа в тому, що така система була створена у 60-ті роки минулого сторіччя. Вона не передбачала сьогоднішнього рівню мобільності як злочинців, так і міліції. Один УАЗік міг перекривати півобласті. Крім того, тоді зовсім інакше працювала система дільничних інспекторів міліції: був дільничний в селі, люди були на роботі, і він знав поголовно всіх, хто не на роботі, знав, хто де перебуває. Всі решта були достатньо змордовані щоб нічого ввечері не робити.

Зараз ситуація змінилася, і стара структура просто не може забезпечити нормальне функціонування органів. Будь-який начальник міліції вам скаже, що якщо щось стається вночі – це проблема.

Читайте також: Капітан міліції: «Соромно ховатися за вічну ментівську відмазку: не ми такі – життя таке»

Тому ми взяли за основу світову систему роботи. Свого часу я пропрацював рік у Боснії і два роки в Косово із поліцейськими з 59 країн. У Косово ми починали будівництво місцевої поліції з нуля. Довелося взяти за основу те, що будувалося там, і підкласти під український стандарт – адже там, наприклад, не було такого поняття як дільничний інспектор міліції. А нас він є, і нам не можна його втрачати, це досить важливе поняття.

Так ми створили попередню модель райвідділу, «наділи» її на район і почали експериментувати. Нині більша частина особового складу задіяна у чергуваннях. Якщо у райвідділі 120 чоловік, то 60 чоловік у нас – група швидкого реагування. Їх ми поділили на чотири зміни. Скажімо, у Самборі зміна складається з 14 чоловік, які заступають на 12 годин і несуть відповідальність за все, що відбувається у районі. Таким чином «перекрили» всю добу: в нас немає такого, що вночі у райвідділі тільки 5 чоловік, а вдень там перебуває весь особовий склад. Всі 24 години перекриті однаковою частиною особового складу. З тих 14 чоловік ми робимо 4 патрульних групи, які контролюють певні зони району – все поділено таким чином, щоб наряд міг дістатися до будь-якої точки протягом 20 хвилин.

Відпрацюємо елементарний сценарій - скажімо, домашній скандал. Проста ситуація: на місце пригоди приїжджає група, спілкується і конфлікт улагоджують. Але щоб матеріал пізніше не віддавати в райвідділ міліції, щоб ним ще 10 днів не займався дільничний інспектор, ми робимо так, щоб у кожній групі був офіцер, який прийнявши матеріал його і списує.

Буває, що ситуація гірша – і жінка вимагає, аби ми «вилучили» дебошира. Раніше міліція мала право затримати таку особу тільки на три години. За три години ми були змушені його відпустити. Ця проблема вже нібито вирішена на законодавчому рівні:  якщо людина вчиняє адмінправопорушення, яке тягне на адмінарешт – ми можемо його «вилучити» з сім’ї на 24 години до прийняття рішення.

Погіршимо ситуацію ще: людина вчиняє спротив працівникам міліції, їм потрібна допомога. В нас є чотири наряди – і ми підтягуємо на місце пригоди ще один наряд. І, водночас, маємо два наряди, які далі перекривають територію.

Наша система була перевірена, і 90% завдань виконувала. Єдине завдання, яке на сьогоднішній день вона не виконує: збройний опір людини, яку приїхали затримувати. Ми кардинально проти того, щоб патрульні наряди, які зараз їздять займалися тією роботою, якою мають займатися спеціально навчені підрозділи.

У.Т. Які саме підрозділи?

Це буде КОРД.

У.Т. Певна група, яка буде постійно перебувати у Самборі?

Ви забігаєте наперед. То наша пропозиція – мати таке відділення. І у даному випадку – так, у Самборі. Це кущова система управління: якщо є три-чотири райвідділи, то у центральному райвідділі є спеціальний підрозділ. Він може бути частиною великого львівського спецпідрозділу, але в разі необхідності повинен дуже швидко дістатися до місця пригоди. Бо того хоче людина. Звичайно, для керівництва буде краще, якщо він буде весь у Львові. Можливо, і для навчання краще… Але людина з місця хоче, щоб той підрозділ прибув до неї якомога швидше. Тому ми його мусимо підтягнути ближче… На сьогоднішній день це перспективне питання.

У.Т.Але на сьогоднішній день, якщо у місті виникне ситуація на кшталт мукачівської – специ їхатимуть зі Львова?..

Коли я працював у підрозділі спецпризначення в Косово, де були як місцеві, так і міжнародний склад, перше затримання ми пройшли після 9 місяців спільних тренувань. Тренувалися шість днів на тиждень. Зранку фізична підготовка, після обіду – тактична підготовка. Люди були настільки спаяні!... Простий приклад: ми брали албанця, який повністю винищив циганську родину. У невеличкий будинок першими зайшли американський та російський поліцейський. Вибили двері у кімнату. Американець був лівша, а росіянин – правша. Вони встали біля входу зі зброєю. А в кімнаті лежить матрац. На матраці лежить дитина років 12 і чоловік. Чоловік стрибає між двома поліцейськими, вискакує і летить в кучу одягу… У руці американця був ліхтар. І коли повз нього летів той мужик – він його просто ліхтарем збив і приземлив. Злочинця скрутили. Розбирають ту купу одягу – а там лежить АК з патроном у патроннику.

Читайте також: Випробування Йовбаком

Люди повинні відчувати один одного! Від простих патрульних не можна вимагати затримання озброєних злочинців.

Так, наші патрульні мають у машинах бронежилети і каски. Частково вони пройшли через зону АТО. Але затримання озброєних злочинців – не їхній коник. Навіть для затримання якогось придурка із гранатою треба мати практику. І має бути спецпідрозділ, який її має – в ідеалі на сьогоднішній день він мав би формуватися з бійців АТО. З тих, хто бачив смерть і знає, як діяти. Навчити цьому патрульних нереально…

У.Т. За сьогоднішніх умов спецпризначенці дістануться сюди лише за півтори години?

Так. Однак, скажімо, 25 чоловік, які є відділенням львівського корпусу, можуть бути тут як на постійній основі, так і на місяць заїжджати на чергування, хоча вони і не будуть використовуватися щодня. Але ще самого КОРДу не створено, а ми вже говоримо…

У.Т. Як населення відреагувало на зміни?

По-різному. Одна пропозиція стандартна: «У міліції треба змінити людей». Змінити людей – це добре. Але ми не фантазери…

Можливо, держава здатна хоч як-небудь навчити (адже я не можу сказати, що навчання поліції протягом двох місяців – то є підготовка суперового поліцейського) 7 тисяч працівників. Навіть 8 тисяч. Навіть 10 тисяч. Але нам треба 170 тисяч. Ким ми їх всіх замінимо? Інопланетянами? Не вийде. Набрати кого попало? Ще краще…

Великі міста здатні замінити людей. Там пішов процес. Але такі населені пункти, як Самбір – ні. Таких райвідділів – райвідділів другої категорії – в Україні 245. Хоча на Самборі ми зараз будемо відпрацьовувати райвідділ першої категорії – він матиме більше функцій, ніж інші.

У.Т. Скільки зараз отримує працівник міліції?

2500 – середня зарплата. Але вона прив’язана до пенсіонерів. В нас є оклад, звання, вислуга,  потім ідуть надбавки. Як тільки ми піднімаємо оклад – автоматично перераховуються зарплати всім пенсіонерам. І на сьогоднішній день вони отримують 4000-5000 грн, а працівники міліції – 2500…

Проблема була закладена в законодавстві про пенсійне забезпечення працівників міліції. І зараз держава не може підняти зарплату працівникам міліції за рахунок того, що не потягне підняття пенсій. Виходить, що зарплата діючих працівників – верхівка айсберга. А там, внизу, ще багато грошей.

Читайте також: Суб’єктивний фактор

Ми маємо визначитися. Або тягнемо далі пенсіонерів, і будемо нараховувати зарплату працівникам міліції преміями, що фактично є неправильним, або поставимо працівників поліції і пенсіонерів міліції  по різні боки барикади, і кожному по-різному будемо нараховувати гроші. В такому випадку ми зможемо говорити про прозорість нарахування заробітної плати.

У.Т. Чи є підняття зарплати запорукою успішної боротьби із корупцією?

Боротьба з корупцією і боротьба з корупціонерами – то є дві великі різниці. Згадайте звільнення всіх працівників ДАІ на Миколаївщині.  Тут треба поставити просте питання: скільки ви дали їм пального для того, аби вони нормально працювали? Якщо автомобіль ДАІ отримує на місяць 40 літрів пального – як ми можемо вимагати від працівника бути не корумпованим? 40 літрів отримав, від’їздив їх за два дні – і сидиш у кабінеті? Але від нього вимагається робота! Держава вимагає від нього роботи, не даючи йому нічого. Це корупція? Що це таке?

Звичайно, гроші такий даїшник бере. І вже не тільки для забезпечення робочих потреб.

У Самборі ми дали їм машини. Дали пальне, дали спорядження, і підняли зарплату. Тепер ми впевнено говоримо: кожен, хто буде помічений у корупції, буде звільнений або опиниться за гранатами. Ми даємо все потрібне, хоч і мінімальне. Все, чого вимагаємо від вас – чесність.

Якщо працівник ДАЇ буде отримувати належну зарплату і належне забезпечення –який сенс йому брати гроші, якщо завтра ми створимо спеціальну службу провокації хабара? Приїжджають, порушують правила дорожнього руху і тупо сунуть гроші…

Але який в тому сенс, якщо не давати бензин? Якщо міліція фінансується на 40% потреб? Якщо київській поліції сьогодні не дадуть пального – вона просто не буде працювати. А міліція працює в обох випадках. Хоча на сьогоднішній день, наскільки мені відомо, поставки пального скорочені до мінімуму, і начальники міліції ходять по підприємцях із простягнутою рукою. Просять про допомогу. Питання: якщо сьогодні нададуть йому допомогу, то завтра він повинен буде чимось борг віддати?..

У.Т. Чи були у міліції люди які, відчувши зміни, вирішили звільнитися?

Більшість на сьогоднішній день зрозуміла, що можна працювати у міліції і мати якусь перспективу. Ми зробили їм нормальний нормований робочий день. Вони мають право на відпочинок, і це для них вже манна небесна.

Ми дали їм просте спорядження – таке як, скажімо, брали для нової поліції Києва. Дали ліхтарики… Людина бере той ліхтар, дивиться, крутить – і каже: «Нам ще у житті в руки такого не давав».

Дивіться також інфографіку: «Свої» й «чужі» Міністри внутрішніх справ

Ми повинні дати їм можливість зрозуміти, що вони люди і дати їм можливість самим у себе повірити.

Вони усвідомлюють, що їх більше ніхто не змушує робити дурниці. Черговий сидить у райвідділі і каже: «Я перестав людям брехати». Колись, коли йому дзвонили, він мав відповісти, що слідчо-оперативна група зараз виїде. Пояснити, що група десь виїхала на труп і там буде ще дві години працювати. Пояснити людині, що міліція скоро приїде, але коли – незрозуміло… людина дзвонила 5-6 разів. Зараз дзвонить один раз – і все. Група на місці.

У.Т. Кількість працівників при цьому не змінилася?

Ні. Ми зробили оптимізацію структури. В нас були специфічні служби, які нібито і потрібні – але їх треба уніфікувати. Скажімо, є конвойна група, основне завдання якої – конвоювання затриманих. А якщо вони не конвоюють затриманих? Їх треба кудись залучати. Однак немає особи відповідальної, яка це робила б! Чи є в нас така «відповідальна» посада в міліції – міліціонер-водій. По суті це людина, яка чекає на виїзд, а виїхавши на місце пригоди – стереже автомобіль. Чи не забагато ми витрачаємо на охорону авто? У цілому світі немає такої посади. І такий водій, якщо він суперкваліфікований, може бути хіба що у спецпідрозділі.

Ми стягуємо людей з такими специфічними функціями і забираємо в наряди.

У.Т. Якщо потрібен конвой – конвойні повертаються до своїх функцій?

На сьогоднішній день відповідальність покладена на начальника зміни. Потрібен конвой? Він бере зі своєї групи спеціально підготованих людей. Може навіть зняти один наряд – все в його руках.

У.Т. А чому було прийнято рішення залишити дільничних? На початку розмови ви казали, що у світовій практиці такого немає…

Ми розподілили функції. Проблема дільничних була в тому, що вони мали як функції прийому громадян, так і реагування на всі правопорушення. Дільничний не міг розрахувати свій вільний час –мав дбати про все, що відбувалося в нього на території.

Ми забрали в дільничних функцію реагування і передали це завдання нарядам. Зараз дільничний – головна особа, яка відповідає за комунікацію міліції з громадою. Це community policeman, представник начальника райвідділу на території і представник території в райвідділі. Він визначає питання, які є в селі, і через райвідділ намагається усунути всі проблеми. Хоча так само розглядає заяви, і може сам відреагувати на правопорушення або викликати групу швидкого реагування і разом з ними кудись виїхати.

Технічні питання ми закрили… Але нам треба навчити особовий склад правильно спілкуватися з людьми. Дати їм зрозуміти, що кожна людина, яка до них звертається – звертається не для того, щоб загрузити їх непотрібною роботою, а дає їм можливість проявити себе. І від того, як вони будуть себе проявляти, буде залежати їхня подальша атестація.

І тут ми вперше брешемо людям. Я не знаю, як буде проходити атестація! Ніхто не знає. Ми знаємо тільки, що вона буде… Можливо, «фух» - і всі пройшли. І добрі, і погані. А, може, зарубають хлопця, який краще за інших працював. Не знаю – бо не ми це організовуємо. Я спілкувався з людьми з команди Згуладзе. В них дуже хороші наміри, але водночас фантастичні. Дуже багато фантастики.

Ось ситуація: «Ми не можемо забрати в поліцію всіх». Добре. І що? «Ми хочемо провести переатестацію всіх». Добре. Спробуємо уявити: зараз виходить Закон України про поліцію, і ми маємо три місяці часу. Всіх виводимо поза штат, і за три місяці повинні створити нову поліцію. Ви зможете за три місяці провести переатестацію всього особового складу по тих пунктах, по яких ви набирали поліцію в Києві?

У.Т. Якщо вона буде проходити у кожному регіоні окремо…

Для цього в них немає людей. Всю поліцію вони набирали однією командою. Та команда їздила у Львів, Харків, Одесу. В них фахівців немає. То як це зробити?

Чи така ситуація – ви приїхали в Самбір і ваші тести не пройшло 100% особового складу. Чи зі 150 чоловік пройшли 20. Завтра ви у Дрогобичі – а там від атестації взагалі відмовилися, написали всі рапорти на звільнення. Що далі?Давайте не витати у хмарах. Треба робити реальні кроки.

Ми пропонуємо зробити поступове переливання з одного в інше. Нехай приїжджають і роблять тестування. Не обов’язково його пройдуть всі – можуть пройти 20, 30, 40 чоловік. Але нехай решта матиме шанс пройти атестацію у наступні три місяці. Нехай людина працює і намагається досягти потрібного показника. Ясно, що якщо працівника «зарубала» психіатрія – шансів немає, до побачення. Але якщо він не пройшов фізичну підготовку чи якісь мудрі тести? Дайте йому можливість підтягнутися – бо ми не маємо ким його замінити! Давайте тверезо мислити.Пройдуть 40 чоловік, вони вже будуть поліцейськими, матимуть відповідну заробітну плату. А решта нехай будуть курсантами, стажистами. І тягнуться…

А ця фантастика… вже виникали і розмови про те, що чотири наряди на Самбір мало. Ну, давайте зробимо 24! Немає питань… Алехто платити за це буде? Спустіться на землю, заспокойтеся.

…Маю таку ідею – що, якби нові поліцейські з Києва приїхали і спробували попрацювати тут місяць-другий? Люди молоді, незаангажовані, не хабарники. Попрацювали б хлопці разом, одне одного чогось навчили. Було б дуже цікаво.

Адже самбірський експеримент, як і київський – це спроба відновити довіру населення до правоохоронних органів. Але у Києві набагато більший ресурс. Вони набрали нових людей, вклали у них фінанси, вивели їх на вулиці. Будьмо реалістами: ми не зможемо зробити так само у всій державі. Ми йдемо іншим шляхом… але в тому ж напрямку.

Так, є скептики. Вони говорять одне: «У вас нічого не вийде»…

У.Т. Але ж це не Врадіївка. Хіба були тут гучні конфлікти громади з міліцією?

Ні. Була хіба що ситуація з «Правим сектором». Вони сказали, що міліція кришує крадіжки гравію. Як кришує? «Кришує. Сказали, що кришує – значить, кришує». Та як саме?! Пояснити не можуть. Але міліція винувата…

Так, міліція багато в чому винувата, тому що її змушували жити на 40% потреб, а решту грошей добувати. І якщо начальник міліції йшов, і в когось щось просив, то потім щось хтось просив в нього. Десь ті ситуації є. Але давайте змінюватися!

Ми підійшли до активістів і запропонували провести рейд разом. «Ми зайняті, не маємо часу на це», - відповіли активісти. Ні – так ні. Супер!

У.Т. Чи є у Самборі якісь специфічні проблеми?

Самбір 90-х і початку 2000-х був місцем із шалено розвиненою системою крадіжок авто. Їх крали по три на день. На «возвратку». Система працювала без збоїв, і руйнуватися почала аж у 2006-му...

На сьогоднішній день у Самборі організованої злочинності немає. Тут є багато наркоманів – але оціночно по місту, бо,порівняно з іншими регіонами України, тут наркоманів взагалі немає. Але вони є, і по цій лінії треба дуже серйозно працювати.

… На простому прикладі покажу, чому ми ідіоти. Радянський Союз. Хуліган, дебошир, пияк. Є дільничний інспектор, який може посадити його за «тунеядство». Можерозвісити на стінах плакати, що він алкоголік – і всі з нього будуть сміятися. Може повідомити йому на роботу. Може відправити пияка на лікування. Може посадити його до витвереження в міліцію, що нині визнано неконституційним. Може посадити його на 15 діб за хуліганство. Може, в кінці кінців, дати йому дзюндзель - дуже дієво колись було! А ще він міг його оштрафувати – у 1994 році штраф складав 17 гривень. Приблизно 8 доларів.

На сьогоднішній день працівник міліції може затримати такого пияка на три години – і відпустити. Може направити його до суду – суд переважно дасть йому штраф, 17 гривень ті ж самі.

У.Т. А 15 діб?

Щоб отримати 15 діб він має роздовбати півхати і наробити купу різних справ. Решти методів вже немає. Питання – в нас що, зникла проблема із сімейними дебоширами, з пияками? Ні.

Ми затримуємо пияка, який вдома скандалить з жінкою. Забираємо в міліцію. За три години його випроваджують – тому що все, ми більше не маємо права його тримати! Йти за ним ми також не маємо права: це вже слідкування за особою.

Він іде додому, по дорозі випиває ще сто грамів. Приходить до жінки і каже: «Ти викликала міліцію? А я їх всіх купив. В мене було 20 гривень – і я їх всіх купив. Вони всі мої друзі. Ще раз подзвониш – я тебе приб’ю». Вона буде дзвонити після такого?.. Однак міліцію поставили в такі рамки.Але є безліч структур, що намагаються перекласти на міліцію відповідальність за власні дії.

Так, і міліція не ідеальна. Бо хто йде в міліцію? Або якісь романтики-фанатики, які ще вірять, що можна щось змінити, або ті, хто знає: міліція це круто, бо можна бабло збити. Їх треба висмикнути з тієї системи і поставити в іншу. Контролювати на кожному кроці.

Був наказ про ліквідацію колишнього львівського «Беркуту» (вони вже не «Беркут», а просто спецпідрозділ). Місяць тому прийшов наказ про звільнення їх всіх. Це останнє, що може зробити держава! З однієї простої причини. Я говорив про це, ще коли вони були на Майдані.

Я казав, що, якщо переможе злочинна влада – вони будуть почувати себе богами. Але навіть якщо переможе революція і вони повернуться сюди – їх не можна розпускати! Тому що потенційно це 300 тренованих і озлоблених на несправедливе ставлення бійців, якіх міліція викине з себе. Просто в супротив тій міліції вони можуть створити таке ОЗГ, що нам мало не покажеться. Їх треба тримати! З ними мають працювати психологи. Їх треба вчити, плавно переводити в Нацгвардію, наприклад. І тримати! Тому що у 90 роки, коли ті «беркута» розсипалися, вони потім збиралися у ОЗУ. То навчені розбійники і грабіжники. Вони можуть все це робити, і якщо влада їх відкине – у них буде злоба на владу. Тому той «Беркут» треба тримати обома руками, а якщо хтось вискочив – дивитися, куди він пішов. Практично ставити його на облік.

У.Т. Де ці хлопці зараз?

Питання, насправді, в їхній базі. Це не центр Львова, але вона розташована в одному з дуже престижних районів. Хтось вже поклав на неї око.

Бійці ще на місці. Можливо, наказ про розформування ще скасують… Але сам наказ докорінно не вірний. Ви ставите під загрозу всю Львівську область!Ми не маємо право випускати на вулицю 300 тренованих і озлоблених бійців. Утримувати «Беркут» в одному місці – це профілактика

Питання навіть не в тому, що їх не буде на роботі – хоча вони досить підготовані люди. Що, якщо, скажімо, почнуться події як у Мукачевому? Не важливо, хто там був правий, хто ні. Але у момент, коли центром міста їде машина з кулеметом, всюди має бути міліція. Ми маємо погасити ситуацію. Скласти зброю. І вже потім з’ясовувати хто правий, хто ні…

У.Т. Що думаєте про ситуацію з вибухами у Львові? Чи могла це бути провокація проросійських сил?

Якщо так – то тільки для «вати». Нормальна людина одразу зрозуміє, що у такий час нормальні люди, якими нібито є «Правий сектор» не можуть робити вибухів. Тому що це б’є по їхній репутації.

Але водночас «Правий сектор» теж не відповідає за всіх своїх людей. Тому або це хтось зробив, аби їх підставити, або це хтось зробив з їхніх – і він просто дурник.

Сказати, що «Правий сектор» винен у тих вибухах, точно не можна. Організація може бути винна тільки у тому, що в них є неадекватні люди, якими вони не керують.

Але коли «Правому сектору» задають питання про те, чому вони їздять зі зброєю, а вони відповідають, що у нас війна… Звиняйте! Війна там. У нас війни немає. Тут є мирні люди. А кулемет на машині – це кулемет на машині. Це бандитська розборка! І ви підіймаєте масу людей, щоб вони підтримали бандитську розборку? Так не можна, де б ви не воювали.

У нас дуже багато людей в зоні АТО. Але про них ніхто не говорить. В нас армія там стоїть, 64 тисячі військовослужбовців…

У.Т. Якщо про ЗСУ говорять менше, ніж про добробати – то тільки тому, що армія гірше йде на контакт зі ЗМІ.

В армії важче служити. У добровольчих батальйонах – звісно, патріоти, але в армію вони чомусь не хочуть іти…

У.Т. Добровольчі формування зараз залюбки йдуть у ЗСУ. Частина батальйону ОУН, «Карпатська Січ», «Донбас-Україна»…

А в армії скільки добровольців? Безліч. Я місяць провів в Маріуполі, був командиром зведеного загону. Ми заїхали в Маріуполь після атаки Градами, я був там коли «Азов» пішов на Широкине, був після Мінська, коли вони довбали нас всім, чим могли…

І говорив з пацанами-військовими. «Я приїхав сюди у серпні місяці на три дні», - каже хтось із них. А вже лютий. І про нього ніхто не пише – чи він герой, чи не герой… Простий лейтенант ЗСУ.

У іншого мужика, який зі мною служив, пів мільйона записів у саперній книжці. Людина з золотими руками, яка була на кожному блокпосту у секторі «М». Про нього також ніхто нічого не пише. Зате є добробати, які нібито зробили всю війну. В нас якийсь перекос, коли ми говоримо, що ось ці хороші – а більше нікого немає хорошого. А ті люди просто воюють…

У.Т. Якщо «перекос» і є – то від від того, що добровольці дійсно охочіше спілкуються.

Тому що вони ні від кого не залежать. Махновщина. В армії так не можна.

Добровольці… так, у них мотивація – шалена. І вони відкриті. Тому пишуть тільки про них – і виходить, що в нас там тільки добробати.

Але давайте подивимося на Луганський аеропорт: він набагато складніший за ДАП. Там хлопці були у реальному оточенні. В Луганську було жорсткіше, але про це ніхто не знає. Може, тому, що там не було добробата…

У.Т. У самому Донецькому аеропорту добробати також практично не були присутні.

Але Піски завжди були Пісками.

У.Т. Піски – це не аеропорт.

Але Піски завжди були Пісками… А от Луганськ… я лише раз знайшов інформацію про нього. Де ті пацани, які сиділи в ньому? Немає. Про них не знає ніхто.

І добробати теж бувають різні. Є ті, що у Пісках стоять, а є ті, що займаються тупо віджимом. Хтось може повісити собі якусь лейбу на машину і гордо ганяти містом, хоча він жодного разу не був у зоні АТО. Герой! А приїде пацан, який три місяці просидів у Луганському аеропорту – і ніхто йому «дякую» не скаже. А він як там мовчав, так і тут мовчить. Він прав не качає.

А «Правий сектор» наводить шороху через бандитську розборку. От як ви думаєте?..

У.Т. Думаю, що міліція там теж поводилася, м’яко кажучи, не дуже.

Давайте не будемо про закарпатську міліцію… Я не хочу це коментувати (сміється).

Але невже треба було їхати на машинах з кулеметами? Це просто себе підставляти. Неправильно це… Так, у нас дуже важко. У нашій країні немає структури, на яку можна покластися. Покластися не можна ані на міліцію, ані прокуратуру, ані на «Правий сектор», якому мукачівські події нанесли більше шкоди, ніж будь-кому іншому. Але нам треба зорганізуватися і робити щось таке, чому б люди почали вірити…


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено