Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
3 серпня, 2015   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Рятуючи маленьку Галичину

Які проблеми має Самбірщина та чому дехто з нібито налаштованих на зміни місцевих можновладців не помічає колоди у власному оці
Матеріал друкованого видання
№ 30 (402)
від 30 липня, 2015
Рятуючи маленьку Галичину

«Колись маленька Галичина врятує велику Україну», – відомі слова українського письменника Пантелеймона Куліша виведено червоною фарбою на паркані дорогою зі Львова до Самбора. Слово «врятує» кимось закреслено. Хтозна чому.
Самбір – районний центр за 76 км від Міста Лева, на лівому березі Дністра, п’яте за населенням місто Львівщини. За найпопулярнішою з версій, своєю назвою завдячує колись дрімучим довколишнім лісам. Про «самі бори» нагадує й герб Самбора, один із найдавніших в Україні, – золотий олень, що скаче по зеленій траві. Кажуть, символізує він не тільки природу цих країв, а й тутешнє миролюбне населення… хоча шия оленя прошита стрілою.
– А що в Кийові думають про нашу владу? – примружує очі тутешній таксист, кремезний чоловік років 55. Ми їдемо з вокзалу до центру міста вулицею Бандери. Є на ній і пам’ятник Провідникові.
– Не питайте, – сміюся.
– Угу, – дядько задоволений відповіддю. – За Януковича краще було.
Потім пояснює: газ був дешевший.

Ласкаво просимо на поля фільтрації

Депутат Міської Ради, чоловік, років на 10 старший за таксиста, цінами на газ переймається менше. Він добре розуміє: рух у бік можливих позитивних змін важливіший за тимчасові фінансові труднощі. А зміни, він упевнений, будуть. Потрібно тільки «розбудовувати громадянське су­спільство», потрібно, щоб населення самоорганізувалося, щоб не забувало Майдан і постійно контролювало всі шаблі влади.

Вирішити, упевнені в Самборі, можна й проблему з газом. Наприклад, опалювати електричною енергією, а не продавати її за кордон.

На зустріч Депутат Міської Ради приходить разом із представником місцевої Самооборони. Ми сідаємо за стіл, і чоловіки наперебій починають розповідати про проблеми міста. «Ми все про погане та про погане… але ви не подумайте, ми оптимісти», – час від часу бадьориться хтось із них. Обидва пройшли Революцію гідності.

«Учасникам АТО виділили земельні ділянки там, де були колись поля фільтрації, де шалений сморід»

«Як і всюди, порушення відбуваються в земельних питаннях. Звичайно, хотіли б, щоб влада діяла більш прозоро. Деякі місцеві олігархи дозволяють собі не вносити орендної плати за землю», – починає Депутат.
«Подивіться, у якому місці мешкає наш шановний мер міста. Зайшов своєю будівлею в паркову зону, що категорично заборонено! – переймає естафету самооборонівець. – А розподіл земель учасникам АТО? Якби ви побачили, де проживає мер і які ділянки виділили людям, котрі воювали, котрі бачили смерть… За територією цукрового заводу, де були колись поля фільтрації, де шалений, перепрошую, сморід! Усьому є межа. На запит щодо наявності вільних земльних ділянок у місті міська рада відповіла, що ділянок немає. А 40 скандальних, уже «роздерибанених» ділянок по інший бік парку, у якому живе мер?! Ті землі вони учасникам АТО не дали…»

Читайте також: Львів. Поміркований патріотизм

Впливає все це й на бажання захищати рідну країну. «Коли тільки почалися всі ті події, я пішов у військкомат. Мені сказали, що мені ще не час, – розповідає хлопець. – А тепер... Ми вже не раз їздили до Німеччини по бронежилети, які передавали на Схід. Не раз возили на східний фронт допомогу. Спілкуємося з хлопцями й бачимо, що робиться там, бачимо, як використовують бійців. Посадовці кажуть, що патріотизм пропав у людей, що вони не хочуть захищати державу… А я з цим не погоджуюся. Люди просто почали думати. Ті, хто був в АТО, змушені перекривати трасу, бо їм не дають статусу учасника бойових дій… Триває війна, а наші депутати Верховної Ради йдуть на канікули на місяць… Потрібно воювати з владою, щоб вибити допомогу родині загиблого бійця… Заради Бога! Ми бачимо, що й тут є ворог, із яким треба боротися».

Чи є проблеми з контрабандою? «Думаю, те, що робиться на Закарпатті, є й тут. У нас митниця… багато питань. Фури серйозними партіями, по десять – двадцять, проїжджають без розмитнення, і про це всім відомо… А ви бачили, що дуже багато машин із польськими номерами? Наші підприємці, представники переважно малого й середнього бізнесу, купують там, у Польщі, авто з їхньою реєстрацією. Оплачують там страхування, тех­ог­ляд… І всі ті платежі йдуть у бюджет сусідньої держави. Від цьо­­го наш бюджет дуже серйозно недоотримує», – розповідає Депутат Міської Ради.

Тим часом хлопець із Само­оборони згадує про бабусь, які заробляють на кордоні «підсадкою», щоб мати гроші на хліб. Він упевнений: починати треба не з них, а зверху. «Говорять про контрабанду? Нехай почнуть із себе!»
«…А ще в нас люблять їздити п’яні! – окреслює він ще одну проблему. – Це все бездіяльність наших даішників. Хтось їм кум, хтось брат, хтось сват – відпускають... Потрібно викорінювати це. І обов’язково змінювати законодавство: за п’янку за кермом забирати права на п’ять-шість років. Це ж загроза життю. Сам покалічишся, бо ти дурний, напився, ще й людей можеш покалічити…»

Також на Самбірщині активно вирубують ліс. «Ми зараз недалечко від’їдемо від міста – і побачите, щоб багато не говорити. Я й сам хочу подивитися», – запрошує Депутат Міськради.

«Не москалі»

У лісі до нас приєднується ще один небайдужий: Депутат Районної Ради. Жвавий і розумний чоловік… на нерозмитненій машині з польськими номерами. До того ж напідпитку, хоча й за кермом, щоправда, він цього й не приховує.
Депутат Міської Ради пояснює: друга довелося «висмикнути» несподівано, а він саме дещо святкував… «Та ми вчора святкували, – усміхається Депутат Районної Ради. – Сьогодні «поправляємося».

Читайте також: У Львові затримали сепаратистів з «Галицького яструба», що діяли за кошти РФ

Чому не розмитнює машину? Дорого. За кошти, які на це пі­дуть, пояснює, можна купити собі ще тачок п’ять. Треба змінювати законодавство, щоб цього не було. А поки що так…

Ми довго блукаємо лісом, «насолоджуючись» краєвидами. Подекуди від тутешнього лісу залишився лише «фасад». За ним гектари пеньків, які, якщо вирубка кількарічної давності, вже поросли ожинником, обабіч котрого височіють берези. «Це не ділове дерево», – розводить руками Депутат Районної Ради. Нікому воно не потрібне.

Вирубуються дерева не тіль­­ки несанкціоновано, а й на державному рівні. Але в такому разі повинна реалізовуватися програма відновлення лісу: його мають засаджувати новими деревами. Але молодняку не видно на жодній із ділянок.
За радянських часів тут, у лісах Самбірщини, був розташований таємний військовий об’єкт – ракетна база. Утім, нині від неї залишилися лише гори сміття й будівлі на кшталт бункера, спорудженого з напівкруглих плит. «Неділові» плити. А от решту споруд, пояснюють депутати, з легкої руки тутешньої влади спеціально для цього найняті працівники розібрали на будівельний матеріал. З нього в Самборі звели будинки, не здійснюючи жодного радіологічного контролю за цеглою та іншим добром.

Де-не-де купи сміття, яке залишають любителі пікніків. «І це ж не москалі тут насмітили… Це ми самі!» – обурюється хлопець із Самооборони.

Уже вечір. Прогулянку час завершувати. Депутати наполягають: треба поїхати перекусити й перекинутися ще кількома словами. Їдемо двома машинами, однією з яких – тією, що нерозмитнена, – і далі керує не зовсім тверезий чоловік.
Від алкоголю в кафе не відмовляється жоден із водіїв. Випивши грамів 150 горілки, згодом сяде за кермо й Депутат Міської Ради. Не п’є тільки хлопець із Самооборони. Він – хороший, щирий і трохи сумний – усе заводить розмови про війну. Обмінюємося інформацією. Ділимося тим, що бачили самі, ділимося розпові­дями друзів. Картина невтішна. Але що ж, таке життя…

Читайте також: Світло із Заходу

«А я все одно добровольцем піду!» – хильнувши ще 50 грамів, зненацька повідомляє Депутат Районної Ради. Напевно, зав­тра він передумає. Але зараз саме час випити стоячи – за «дух, що тіло рве до бою»…
І за те, що цей вислів ми згадуємо вже на десятій хвилині застільної розмови: колись маленька Галичина неодмінно врятує велику Україну… Якщо, звісно, врятується сама.

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Коли в Україні нарешті з’явився інтерес до консервативної ідеології, стало зрозуміло, як мало ми знаємо про особистість і спадщину засновника українського консерватизму
    1 жовтня, Тетяна Осташко
  • Чого прагнуть лідери, що заявляють про себе як про демократичну опозицію до нинішньої влади, і чи здатні вони досягти свого найближчим часом
    1 жовтня, Андрій Голуб
  • Координатор експертної групи розвитку культурних і творчих індустрій Єврокомісії розповів Тижню про культуру крізь призму процесу творення нової вітчизняної політики, яка регулює цю царину, економічну збитковість ставлення до неї за залишковим принципом та нові форми інституцій, що стимулюють її розвиток.
    1 жовтня, Ганна Трегуб
  • Здається, немає вже новини, яка здивувала б простого мешканця Луганська. Хоча часто про події в «республіці» дізнаєшся від тих, хто живе на «великій» землі. Іноді друзі з української сторони пишуть есемеску: «А чи правда, що…» Вони щось прочитали в інтернеті й хочуть підтвердження. І лише з таких ось «новин» дізнаєшся про кадрові зміни у верхівці місцевої «влади».
    1 жовтня, Вікторія Малишева
  • Як різні мусульманські громади сприйняли війну на Донбасі
    1 жовтня, Михайло Якубович
  • З початком жовтня в Україні мало стартувати тестування на керівні посади в Державне бюро розслідувань. Втім, цього не відбулося.
    1 жовтня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено