Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
18 липня, 2015   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

Де в «Новоросії» гірше

Після річної окупації частини районів Донецької та Луганської областей проросійськими силами більшість місцевих мешканців уже давно зрозуміла величезну різницю в рівні життя у так званих республіках і на підконтрольній Україні території.
Матеріал друкованого видання
№ 28 (400)
від 16 липня, 2015
Де в «Новоросії» гірше

 Відсутність повноцінних «республіканських» пенсій, зар­плат, стипендій, соціальної допомоги, постійний ризик для життя в період перебування в «ДНР-ЛНР» – усе це вже не викликає великого подиву в середовищі тих, хто так бажав приходу «русской вєсни», уже майже перетворившись на звичку. Однак якщо поглянути на внутрішню структуру «республік», їхню ієрархічність і ступінь внутрішніх проблем, то ми зможемо виявити деяку різницю вже й серед самих «ДНР-ЛНР».
Передусім ідеться про ті внутрішні проблеми військової ієрархії, які на початку свого становлення мали обидві «республіки». У «ДНР» цей період був переважно ознаменований присутністю в Донецьку ще Стрєлкова-Ґіркіна, коли «народну армію» наповнювали місцеві маргінали та кримінальні угруповання, які часто відмовлялися виконувати накази свого керівництва. Як відомо, ситуація була переломлена на користь людей, котрі очолювали тоді «ДНР», завдяки цілій низці розстрільних списків, які пан Стрєлков створював на основі ще сталінських указів. Після «зняття» Стрєлкова й приходу на його місце Захарченка означилася проблема протистояння між цілою низкою вже внутрішніх угруповань «ДНР», які також потребували централізації та підпорядкування єдиній структурі – «Міністерству оборони ДНР».

На сьогоднішній день значна частина цих людей і підрозділів – «Сомали», «Спарта», «Восток», «Кальмиус» – справді організувалася в потужне військове угруповання з чіткою ієрархією, і останній указ Захарченка про роззброєння тих бойовиків (переважно «казачества»), які все ще виявляють риси анархізму, лише покликаний завершити цей процес.

Читайте також: «Священна війна «ДНР»

Значно проблематичніше стоїть це саме питання вже в «ЛНР» унаслідок засилля на території самопроголошеної республіки найрізноманітніших угруповань, що конфліктують з «офіційним» Луганськом. Тут достатньо згадати конфлікт так званого отамана Косогора з Ігорем Плотницьким, коли Косогор прямо звинувачував тих, хто сидить «у теплих луганських кріслах», у боягузтві й фактичному рекеті. Ще один «герой Новоросії» Павло Дрьомов також закидав керівництву «ЛНР» розкрадання «державних» коштів і відкрито закликав викинути Плотницького з його крісла, у результаті чого й стався збройний конфлікт у Красному Лучі (наслідок – два десятки трупів). Внутрішні суперечності керівництва «ЛНР» проявилися й у відомому епізоді з Бетменом-Бєдновим, коли Плотницького знову відкрито звинувачували в ліквідації не­угодних йому конкурентів, що загалом проявилося і в ліквідації Олексія Мозгового.

Ще одним індикатором «республіканської» влади є становище в самих центральних містах: Донецьку й Луганську, населення яких поперемінно страждає від нестачі харчів та інфраструктурних проблем. У цьому Донецьк знову дещо попереду Луганська, оскільки його центральна частина, за винятком кількох знакових об’єктів, постраждала не настільки, як столиця «ЛНР», де й до сьогодні час від часу виникають перебої зі світлом і мобільним зв’язком.  

Утім, у питанні ціноутворення обидві «республіки» йдуть майже нога в ногу, позаяк вартість товарів, що ще лишилися на полицях, часто в 1,5–2,5 раза перевищує вартість аналогічних товарів на підконтрольній Україні території. Іноді ж ціни просто не мають жодних мислимих логічних обґрунтувань, як, наприклад, картопля, що на початку червня коштувала в Донецьку 13 грн за кілограм, наприкінці місяця зросла в ціні до 25–28 грн, а тепер знову впала до 12–15 грн. Приблизно те саме і з іншими соціально значущими продуктами й товарами.

Читайте також: ЗМІ «республіки»: у найкращих традиціях Рейху

Нарешті, «ДНР» відрізняє від свого «побратима» й більша зовнішня антуражність, коли за фактичного дефіциту продуктів та медикаментів, внутрішніх репресій щодо незгодних і далі втілюється в життя «законодавча база», організовуються «ярмарки», музично-поетичні вечори, і взагалі керівництво «республіки» з усіх сил намагається вдавати, нібито нічого не відбувається, а сама «ДНР» уже давно є повноцінною державою.

Вечорами в Донецьку у його центральній частині – на бульварі Пушкіна – можна побачити виставки картин, почути живу трубну й гітарну музику, заглянути в кілька десятків кафе і барів (включно з Львівською майстернею шоколаду), що все ще працюють в обложеному місті, а отже, й побачити достатню кількість відвідувачів, які мають кошти на таке життя. Щодо Луганська, то тут культурне дозвілля зводиться до зустрічей із Плотницьким, перевдягненим у костюм руського богатиря з подальшим розміщенням фотографій у всіх місцевих газетах.     
Прикметно, що жителі «ДНР», особливо донеччани, здебільшого іронічно сприймають «ЛНР» як «темну територію», де заправляють зовсім анархічні банди якихось «казачьих» союзів у майже спустілих і розкрадених невеликих містечках. Так, один мій приятель, якому після продовольчої блокади Донецька довелося переорієнтуватися на сировину з «ЛНР», сказав буквально таке: «Не знаю, відправляти туди машину – це все одно, що в чорну діру посилати. У мене взагалі таке відчуття, що люди там ледве не з кам’яними сокирами ходять, навіть порівняно з Донецьком і «ДНР».

 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У 70-х роках минулого сторіччя почалася забудова сходу Луганська. Місто зводило спальні квартали та повну інфраструктуру до них: лазні, гастрономи, ринки, парки, будинки побуту, кінотеатри, бібліотеки, школи, дитячі садки. Отримати житло в тому районі, який розбудовувався відразу та цілком на порожньому місці, було дуже престижно. Школи № 42 і № 24 були близнюками й споруджувалися за кубинським проектом із нульовим першим поверхом: чи то від землетрусів, чи то від повені.
    14 грудня, Вікторія Малишева
  • Заступник міністра освіти і науки розмовляв із Тижнем про реформу української науки, проблеми та завдання на цьому шляху, подолання імітування наукового процесу у сфері захисту дисертацій і сучасний обскурантизм.
    14 грудня, Ганна Трегуб
  • Українська політика за традиціями й за жанром — це цирк і розважальне шоу.
    14 грудня, Роман Малко
  • Дізнайтеся, скільки може коштувати ваша квартира – на DOM.RIA запрацював новий сервіс «Калькулятор вартості нерухомості».
    13 грудня,
  • Як український бізнес завойовує ринок ЄС
    13 грудня, Максим Віхров
  • У момент російської анексії Криму на півострові проживало понад 4 тисячі українських дітей-сиріт. Виїхати вдалося одиницям, решті ж Росія автоматично нав’язала своє громадянство. Україна не отримує жодної інформації про цих дітей і не має механізмів для повернення їх з окупації.
    13 грудня, Ганна Чабарай
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.