Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
13 липня, 2015   ▪   Володимир Мороз   ▪   Тернопіль   ▪   Версія для друку

Конфесійні міграції на місцях. Досвід однієї області

Башуки, Бутин, Вовківці, Катеринівка, Куликів, Колосова, Лішня, Новостав... Це – неповний перелік сіл на Тернопільщині, всі або частина вірних в яких перейшли з УПЦ (МП) до УПЦ (КП) після Революції гідності та початку російської агресії. У деяких селах волинської частини краю, тобто у Кременецькому, Лановецькому, Шумському і півночі Збаразького районів, відповідні рухи тільки починаються. Усі ці гарячі точки об'єднує надзвичайний драматизм і посилена увага (про)російських ЗМІ. Останні рясніють повідомленнями про “бесчінства раскольніков” і захоплення ними православних храмів.
Конфесійні міграції на місцях. Досвід однієї області

Події на Тернопільщині – свідчення змін в ідентичності православних вірних, котрі досі належали до УПЦ (МП). Але водночас це – приклад інформаційної війни, що розгортається довкола України. І йдеться навіть не про розтиражовані заяви глави Відділу зовнішніх церковних зв'язків МП єпископа Іларіона Алфєєва про переслідування православних. Ці слова є лишень вершиною айсберга світоглядного, національного, геополітичного і навіть економічного протистояння. Бо відхід парафії, особливо та вона заможна, вдаряє по Церкві, обмежує її ресурс.

“Ніде більше такого немає...”

«Відбувається те, що й всюди: йде систематичне захоплення храмів. Серед білого дня приходить “Правий сектор” у балаклавах, із собаками», – коментує канцлер Тернопільської єпархії УПЦ (МП) отець Степан Балан. – «Наші вірні зазнають приниження, маємо порушення прав. Ніде в іншій області такого немає, як у Тернопільській».

Володіючи понад 12 тисячами релігійних громад по всій Україні, УПЦ (МП) добре розуміє, що втрати по краплині, це теж втрати. І якщо вони перманентні – а це вже факт, тоді не до жартів. Особливо в таких областях, як Тернопільська, де на папері існує трохи більше 100 громад УПЦ (МП) і є підозра, що деякі з них не діючі, бо частина давно не оновлювала статути. Тому й з'являються з нагоди переходів православних з однієї конфесії до іншої заголовки на кшталт “Правый сектор” захватывает храмы с благословения церкви?”, “Разбойничьим способом захвачен храм в селе Башуки”, “Кременец. Раскольники захватили и осквернили храм в селе Башуки”, “На Тернопольщине женщины выгнали из села раскольников и “Правый сектор”, “Крестовый поход. В Западной Украине идет передел церквей”, “На Тернопольщине идет наступление на Московский патриархат”...

Реакцію МП можна назвати жорсткою і пояснити прагненням до самозбереження. Утім, як виглядає, саме в настанові цієї конфесії та її прибічників закладені її проблеми: майже у всіх випадках зустрічаємо акцент на агресивних діях зовнішньої сили заради знищення праведної спільноти вірних. Натомість скромно замовчується, що представники цієї сили – це учорашні вірні самої УПЦ (МП), які з певних причин захотіли відійти.

Про християнський патріотизм

Нерозуміння того, що відбувається у селах, де люди заявили про намір іти з МП, або вперте ігнорування його дійсних причин – справжня проблема найбільшої в Україні православної конфесії. Зокрема, стимулом до відходу вірних в УПЦ (КП) священики УПЦ (МП) називають “нехристиянський патріотизм”, оминаючи невизначену позицію своєї Церкви щодо подій в Україні. Цю позицію можна тільки з великою натяжкою узгодити з офіційно прийнятою соціальною концепцією конфесії. Зокрема, УПЦ (МП) у теорії вчить: “патріотизм православного християнина повинен бути дійовим. Він виявляється в захисті вітчизни від ворога, праці на благо вітчизни, піклуванні про упорядкування народного життя, у тому числі шляхом участі у справах державного управління. Християнин покликаний зберігати й розвивати національну культуру, народну самосвідомість”. Коли доходить до діла, картина виглядає інакше, і про це написано вже багато. Менше уваги експертні кола та журналісти приділяють реакції вірних на місцях на вказаний розлам між ученням Церкви та реаліями.

Читайте також: Релігійна палітра України

« Почалося все з того, що Росія – агресор щодо України, і що наших четверо хлопців пішли на війну. Батюшка, хто заплатить тих 15 гривень за писульку, то згадає, а ні – не почитує», – описує причину виходу з МП значної частини громади села Катеринівка Кременецького району телька Валентина Кохановська. – «Він сказав: “хай би були не йшли”. 8 травня 2015 року під час відправи за загиблими у війні біля пам'ятника воїнам-односельцям люди просили священика, щоб він читав “Апотол” та молитви українською, але він сказав: “Не можу”... Нам не треба Московську Церкву. Ми – українці, у нас є своя мова, культура, в нас має бути і своя Церква».

Події у Катеринівці – в розпалі: неділями тут чергує міліція із декількох районів, адже і прихильники МП, і КП прагнуть служити в храмі. Для підкріплення до перших приїджають “почаївські монахи” і “паломники”, а до других – бійці “Правого сектору”. У селі є розділені родини. Так само – у Колосовій Кременецького району. Це село вже знають навіть глядачі російського НТВ.

Місцеві і “церковний десант”

Аналогічна ситуація була у Башуках Кременецького району. Одначе в цьому селі конфлікт уже пройшов фазу протистояння на місцевості заради контролю над храмом. Оскільки у Башуках значна більшість виступила за перехід, то й церква перейшла до Київського патріархату. Та це аж ніяк не означає, що у Башуках все було гладко:

«Ми ходимо до церкви, але хочемо слухати Службу Божу українською мовою, а не російською. У нас громада вирішила перейти», — розповідала місцева жителька Оксана Цісар. — «Триває війна і ми не хочемо до Московського патріархату. Чому ми маємо поминати того Кирила, якщо вони нас луплять? Ми вже живемо 23 роки в незалежній країні, а належимо до Московського патріархату. От і зібрали 270 підписів за перехід. Ми не сваримося, просто хочемо до Української Церкви ходити, а не московської».

Читайте також: Священик УГКЦ в Севастополі Микола Квич: З мене зробили там «шпигуна-бандерівця»

У відповідь на оголошення таких намірів до Башуків також почали заїжджати десанти батюшок, семінаристів, “паломників”... Їх зусилля виявилися марними з банальної причини: МП на місці втратив авторитет і гостей не підтримали. Возіння емоційних груп підтримки у гарячі точки автобусними колонами – річ, здатна забезпечити ефект на камеру. Утім, рано чи пізно, а гостям доводиться їхати і з проблемою залишаються місцеві вірні. Серед останніх уже з'явилася приказка: потрібно зробити так, щоб ці “туристи” змушені були виїжджати щодня, а організатори турів витратили усі гроші.

Розподіл вподобань між місцевими жителями, а не між зайдами визначає долю церкви. Так, у селі Лішня Кременецького району парох УПЦ (МП) заборонив нести до храму й відспівати померлого уродженця села, бо той належав до УПЦ (КП). Дзвонити за ним теж заборонив.

«Люди почали обурюватися: як так – батько будував храм, а сина не можна занести до церкви», – каже теперішній парох Лішні о. Андрій Любунь з УПЦ (КП). — «Почали говорити, що потрібно замінити священика, але подумали, що це нічого не змінить. Тож вирішили перейти»

.Тепер у Лішні вірних МП – на пальцях порахувати. Так само все склалося у Вовківцях Шумського району. Там, за словами місцевого жителя Володимира Гаврилюка, батюшка відмовлявся поминати загиблих і служити за вояків АТО. Село зробило висновки.

Більше підтримують армію

У світлі сказаного зрозуміло, що патріотизм людей, які вийшли з УПЦ (МП) важко назвати нехристиянським. Більше того, у парафіях, котрі перейшли до УПЦ  (КП), люди наголошують, що стали згуртованішими і почали більше допомагати українським воякам. Тут доречно назвати приклад села Бутин Збаразького району, громада якого остаточно вийшла з УПЦ (МП) ще восени 2014 р. Люди задумалися про перехід ще під час Майдану, коли двоє місцевих студентів розповіли, як утікали від “Беркуту” і як їх пустили до Києво-Печерської лаври тільки тоді, коли запевнили, що вони – з Антимайдану.

«Ми уже рік в судах. Представники УПЦ (МП) програли суд, апеляцію, подали на касацію... Але громада стала згуртованою. Люди настільки піднялися, що відгукуються на перший же заклик підтримати армію», – говорить активіст громади Юлія Цимбалюк. – «Узимку ми шили маскхалати, збираємо все, що потрібно. Так, деякі прихильники МП не розмовляють зі мною, а деякі говорять. І саме завдяки спілкуванню з цими односельчанами я нарешті зрозуміла багатьох жителів Луганщини і Донеччини: просто вражає, як людьми маніпулюють і як вони довіряють нісенітницям».

Ріст дієвого патріотизму серед вірних відзначає парох Лішні отець Андрій Любунь, який вже неодноразово був на Сході з допомогою для вояків.

Запевнення духовенства УПЦ (МП) у своїй аполітичності на цьому тлі виглядають блідо.

«Ми людям пояснюємо, що позиція Церкви була, є і буде незмінною. Вона націлена на спасіння людини. Для Церкви важливий Христос, а не політична ситуація», – пояснює в дному з матеріалів на сайті “Православная жизнь” голова молодіжного відділу Тернопільської єпархії УПЦ(МП) і настоятель храму цієї конфесії в Чорткові о. Андрій Кінашевський. – І» Церква, в силу Боголюдської своєї природи, є незмінною, оскільки Бог є незмінним, канони незмінні і, відповідно, курс Церкви не змінюється відповідно до політичного сьогодення».

Не треба бути істориком, аби зрозуміти, що й позиція Церкви змінна: згадаймо хоча б запевнення митрополита Павла Лебідя у вірності Віктору Януковичу до останку. Те, що для Церкви політика неважлива – теж не завжди правда: як поставав Московський патріархат і як приєднували до нього Київську митрополію у 1686 р. відомо. Та й сама Церква і її канони змінювалися неодноразово саме на догоду кон'юнктурі. Тут можна і навіть треба додати вираз “на жаль”. А от мовчати про всі ці речі не випадає.

Роль “Правого Сектору”

Представники “Правого сектору” (далі ПС – авт.) присутні під час конфліктів, що супроводжують перехід громад із УПЦ (МП) до УПЦ (КП) і не приховують цього. Але роль активістів полягає не в захопленні храмів чи побитті когось, як це подають російські ЗМІ.

Читайте також: Віктор Єленський: «Релігія повертається в українську політику, але це не означає, що вона з’єднується з народним життям»

«Це не 1946 рік (рік Львівського псевдособору і спроб ліквідувати УГКЦ – авт.), коли тих, хто не хотів приєднуватися до РПЦ, розстріляли, а всі інші “різко захотіли”. Ми не комуністи. Живемо у ХХІ столітті й усвідомлюємо, що побиття попа та кількох селян нічого не дасть, коли немає волі громади перейти в Українську Церкву», – говорить керівник ПС Тернопільщини Василь Лабайчук. – «Ніхто з нас не йде до замка, не відчиняє храм, який замкнув московський священик».

Така обережність не є перешкодою для ПС займати активну позицію щодо виходу громад з МП, пояснює Василь Лабайчук. За його словами, залучення організації є наслідком усвідомлення важливості єдиної Церкви для державного будівництва.

« Виділяємо три свої функції. Перша – донести правду, адже у громадах МП вірні або необізнані з нею, або мають інфомацію, що не відповідає дійсності», – продовжує Василь Лабайчук. – «От вони моляться за Кіріла, але не розуміють, що вони – Московський патріархат, бо їм роками втовкмачували, що вони “канонічєская украінская”. Ми це розтлумачуємо. Розповідаємо про роль МП у подіях в країні, про те, як наші хлопці на Сході, наприклад, затримали коригувальника вогню терористів, який виявився священиком МП. Володіючи даними сповна, людям легко провести лінію: свої–чужі. Якщо МП каже, що від нас йде брехня, це легко перевірити, подавши на нас до суду. У них  грамотна юридична служба.  Але ще жодного разу не подали.

Друга функція ПС, як її розуміють в організації, – юридичні консультації громадам.

– У нас розроблена процедура, бо маємо досвід, – пояснює Василь Лабайчук. – Але головна роль завжди належить громаді. От є у Збаразькому районі село Залісці, звідки походять десятки священиків МП. Їх там підтримують і ми туди не їдемо. Наше завдання – захистити людей, які хочуть до Української Церкви. Хоч офіційно “козачків” у Почаєві вже нема, у проблемні села приїжджають агресивні монахи та інший елемент. Фізичний захист представників громад УПЦ (КП) у таких випадках – третя наша функція.

ПС на Тернопільщині, за словами його керівника, добре знає про особливу увагу сепаратистських ЗМІ до виходу громад з МП і моніторить зміст цих повідомлень. Але новини про побиття й захоплення насправді передають не реалії, а страхи адептів “руского міра”.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено