Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
5 липня, 2015   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

ЗМІ «республіки»: у найкращих традиціях Рейху

Із середини літа 2014 року Донецьк, а потім Макіївка, Харцизьк, Шахтарськ, Торез виявилися цілком відрізані від національного медіа-простору. Інформаційну блокаду керівництво «ДНР» почало з відключення найбільших українських телеканалів, замінюючи їх такими рупорами російського агітпропу, як LifeNews, «Россия 24», «Новороссия ТВ», «Оплот ТВ», «Звезда», НТВ та ін.
Матеріал друкованого видання
№ 26 (398)
від 2 липня, 2015
ЗМІ «республіки»: у найкращих традиціях Рейху

Усі вони з’явилися на частотах, що раніше належали найбільшим інформресурсам України. Нині в телеефірі підконт­рольних бойовикам територій насилу відшукаєш вручну два вітчизняні телеканали: «1+1» та «5 канал», які зникають двічі-тричі на тиждень, а якість прийому картинки залишає бажати кращого.

Найбільший попит у глядачів мають випуски погодинних новин, причому тенденція спотворення інформації тут прямо залежна від того, місцевими є телеканали чи російськими. На останніх донбаські події демонструють виключно в межах загального курсу на «фашизацію» української армії та суспільства, тоді як місцеві ЗМІ до цього нерідко додають щойно потерпілих від обстрілів місцевих жителів, які «радо» проклинають Україну та її керівництво у прямому ефірі. Надалі ті самі особи стають героями вже спеціальних програм, особливо на «Оплот ТВ», де спокійнішим тоном повторюють інформаційні шаблони про «фашистів» та «карателів». Присутня така практика й на раніше лояльному до України телеканалі «Юнион», який нині взявся пускати в ефір виключно «новоросійські» сюжети, перед тим оголосивши конкурс на низку вакансій, бо частина працівників цього інформресурсу звільнилася через незгоду з його політикою.

Читайте також: Донецький мітинг: хто за що

Агітаційна інформація на місцевому телебаченні транслюється практично цілодобово: основний ефірний час виділяється саме на інформаналітику, в пе­рер­вах між якою звучать заклики вступати в армію «Новоросії» та адреси військкоматів, де це можна зробити. Украй популярні й телепередачі про «героїв республіки», на котрі запрошують як бойовиків з «армії Новоросії», що особливо відзначилися, так і тих, хто стояв біля джерел сепаратистського політичного руху (Губарєв, Хряков, Пушилін та ін.).
Іще один аспект, який не можна не помітити на російському ТБ, що заполонило ефір, – це радянський кінематограф, фільми про боротьбу СРСР із фашизмом у Другій світовій війні, а також серіали про доблесть російського спецназу, який відстоює честь «отєчєства». Рідкісні розважальні телепередачі губляться поміж усіляких політичних ток-шоу, де «експерти» з РФ традиційно звинувачують офіційний Київ у «каральній операції» і пророкують швидкий розпад України. Найбільш рейтинговими каналами в «ДНР» нині є НТВ, «Оплот ТВ» і «Россия 24», що зайняла частоту одного з колишніх місцевих телеканалів.

Не кращі справи з місцевими газетами та «інформаційними агентствами», репортери яких обов’яз­­ково повинні пройти «акредитацію» в «міністерстві інформації та зв’язку ДНР». Певна річ, це вдається лише тим ЗМІ, що лояльні до нинішньої верхівки «республіки». Серед найбільших – газети «Донецкая республика» и «Новороссия», чиї нехитрі назви відразу повідомляють нам про основний зміст матеріалів. Загалом контент у них поділяється на інтерв’ю з основними особами «республіки» та агітаційні статті про звірства українських «карателів», які «неминуче зазнають поразки». Розбавляють його статті про успіхи «республіканської» промисловості в дусі найкращих дописів доби Микити Хрущова.

Читайте також: Інформаційна голка: про Мар’їнку й не тільки

Офіційно задекларований наклад видань просто зашкалює. Для «Новороссии» це 200 тис., а для «Донецкой республики» – 50 тис. примірників. Хоча ще зовсім недавно першу з них роздавали безплатно просто на вулицях, а тепер її рекомендована ціна лише 2 грн. Не поступається їм у цьому сенсі й газета «Мирный Донбасс», тираж котрої становить 100 тис., а офіційними засновниками є «парламенти ДНР і ЛНР». Останній нюанс відповідає на запитання про кошти й поліграфкомбінати, що їх використовують для випуску цього ресурсу: його видають «місцевими» силами, залучаючи до агітаційної роботи «ДНР» керівництво кількох донецьких та макіївських друкарень.

Цікавий аспект інформаційного лавірування місцевих ЗМІ залежно від зміни політичної ситуації. Скажімо, якщо раніше та ж таки «Новороссия» друкувала карту однойменної території в межах адміністративних одиниць від Одеси до Харкова, то тепер дедалі частіше апетити видання зводяться лише до заштрихованих Донеччини й Луганщини. Приблизно така сама політика й каналу «Оплот ТВ», котрий після мінських домовленостей зробив репортаж про опитування донеччан щодо незалежності «ДНР». Туди потрапило й кілька «місцевих», які висловилися в дусі «не так уже й погано буде, якщо ми залишимося в Україні». Водночас, звичайно ж, ці люди наполягали на припиненні утисків російської мови та «гноблення росіян».

Читайте також: «Будь готовий!» – «Завжди готовий!»

Загальний масив інформації, який щодня закачується у свідомість громадян, що все ще залишаються на окупованій території, призводить до того, що з лексикону людей цілком витіснено такі слова, як «українці», «противник», «солдати», й замінено їх «укропами», «фашистами» та «нациками», а також медіа-штампами на кшталт «їм усім заплатив Вашингтон». «Нацисти» й «Америка» серед найпоширеніших тем, які можна почути від базарних прилавків до коридорів «центробанку», а впевненість місцевого населення в цілковитому розумінні ситуації, що збігається з картинкою LifeNews, наповнює щораз новими охочими воювати військкомати «народних республік».

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено