Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
2 липня, 2015   ▪   Денис Казанський   ▪   Версія для друку

Люстрація, якої не було

Відверта робота на агресора правоохоронців Донецької та Луганської областей не заважає їм залишатися на посадах донині
Матеріал друкованого видання
№ 26 (398)
від 2 липня, 2015
Люстрація, якої не було

Після революції кінця лютого 2014 року люстрація є однією з головних тем політичних дискусій в Україні. Це слово увійшло в моду не так давно, але сьогодні без нього не обходиться жодне політичне ток-шоу. З одного боку, це добре. Суспільство принаймні дізнало­­ся про існування такого терміна, що вже важливо. Із другого, на жаль, далі розмов про очищення справа зазвичай не йде. Нічого схожого на масові чистки чиновників у Грузії в нас поки що не спостерігається. Більшість функціонерів часів Януковича залишаються на постах.

Чи могло бути інакше, якщо врахувати, що навіть діючий президент не так давно працював у Кабміні Азарова міністром? Будь-яка система завжди чинитиме опір зламу, й українська не виняток. Через півтора року, що минули після розстрілу демонстрантів у центрі Києва, вже нікому не здається дивним, що Петро Порошенко нагороджує орденом Ярослава Мудрого відомого фальсифікатора виборів Михайла Охендовського.

Сьогодні вже зрозуміло, що справжньої люстрації в Україні за нинішнього уряду чекати не варто. Відбуваються радше протилежні процеси. І наслідки їх можуть бути дуже сумними, адже в низці випадків ідеться не тільки про корупцію, а й про державну безпеку.

Донецька та Луганська області, здавалося б, мали опинитися в полі зору люстраторів насамперед. Тут, у лігві місцевих кримінальних кланів, слід було наводити порядок найрішучіше. За довгі роки неподільного правління «донецьких» їхні люди на Донбасі були розставлені на всі значущі пости. Навесні 2014-го за їхньою прямою участю в Донецькій та Луганській областях стався антиукраїнський путч, а потім улаштували незаконний «референдум». Але навіть відверта робота на агресора не завадила колабораціоністам утриматися на своїх місцях.

Саме бездіяльність і саботаж силовиків торік навесні відіграли вирішальну роль в успіху антиукраїнського путчу

Особливі побоювання викликає відсутність люстрації у правоохоронних органах Донеччини та Луганщини. Адже саме бездіяльність і саботаж силовиків торік навесні відіграли вирішальну роль в успіху антиукраїнського путчу. Перші збройні блокпости сепаратистів виникали, як відо­­мо, буквально на очах у міліції. Працівники МВС, СБУ та прокуратури легко давали бандитам захоплювати адміністративні будівлі й здавали зброю практично без опору. Багато хто з них навіть присягав бойовикам «ДНР» на вірність.

Після того як частина територій Донецької та Луганської областей були зачищені українською армією від бандитів улітку 2014 року, здавалося очевидним, що поплічники терористів відповідатимуть за свої злочини. Однак більшості з них вдалося не тільки уникнути проблем із законом, а й зберегти за собою робочі місця. Сьогодні від цих людей залежить безпека в районах, при­лег­лих до лінії фронту, та спокій тамтешніх жителів. Саме вони повинні сьогодні ловити диверсантів і запобігати терактам на вулицях. Але як можна ручатися за тих, хто вчора був по один бік барикад із бандитами?

Далеко ходити по приклади не потрібно. Так, у Луганській області міліцією досі керує Анатолій Науменко, якого 29 квітня 2014-го проголосили її «народним начальником» бойовики «ЛНР», захопивши обласне управління МВС. Тоді озброєний натовп, що атакував будівлю, змусив попереднього міліцейського очільника, генерала Володимира Гуславського, призначеного з Києва, написати заяву про відставку. Після цього за наказом тодішнього «народного губернатора» Валерія Болотова бойовики стали скандувати прізвище Науменка, якого вимагали призначити на звільнене місце. Наступного дня Київ погодився виконати їхнє прохання. Про цю історію з гордістю повідомили десятки ЗМІ, що співчували проросійським бунтівникам.

Читайте також :Люстрація по-махновськи

У той час влада ще намагалася шукати компроміс із сепаратистами, тож зрозуміти, чому було зроблено таку поступку, можна. Але з якої причини Науменко так і залишається на своїй посаді досі, велика загадка. Війна триває вже понад рік, а ставленик терориста Болотова не перестає контролювати міліцію в регіоні. Як і Болотов, Науменко – виходець зі Стаханова. Кажуть, саме там вони й познайомилися. Чи зберігається між ними зв’язок тепер, достеменно не відомо. Сам Науменко, звісно, заперечує той факт, що його призначав лідер луганських бойовиків, але відеозаписи, які підтверджують, що сепаратисти вимагали затвердити саме його кандидатуру, у відкритому доступі.
Такий самий кричущий випадок є і в Донецькій області. Там призначений терористами «народний міліціонер» не тільки зберіг свою посаду, а й мало не запроторив за ґрати українських партизанів із групи «Равлик». Мова про начальника управління громадської безпеки ГУ МВС України в Донецькій області Юрія Горустовича, який керував затриманням партизанів.

Нагадаємо, «Равликом» називався невеликий партизансь­кий загін, що складався з жителів Донецької області й діяв на її території проти бойовиків «ДНР». Цієї весни в партизанів стався конфлікт із міліцією, внаслідок якого їх заарештували, а начальник міліції Донецької області В’я­чеслав Аброськін назвав у Face­book небезпечною бандою ґвалтівників та вбивць. Пізніше виявилося, що ці партизани насправді досить відомі в Донецьку, а тому навколо їхнього ув’язнення розгорівся гучний скандал. Вдалося встановити, що міліціонер Горустович, який брав участь в арешті, служив сепаратистам у Маріуполі в той недовгий період, коли місто перебувало під контролем сил «ДНР». У мережі знайшовся запис, на яко­­му зафіксовано процес призначення Юрія Горустовича «народним міліціонером» Маріуполя 1 травня 2014 року.

На відміну від свого луганського колеги Науменка Горустович був присутній на зібранні особисто. При ньому ж таки з будівлі маріупольської міліції зір­вали український прапор, замість якого повісили російський. Міліціонер спокійно спостерігав за цим. Ні він, ні його колеги не перешкоджали натовпові бандитів.

Читайте також :Конституційний суд вирішив зачекати з люстрацією

Після цього Горустович та його колеги, які здали Маріуполь бойовикам, тихо сиділи в місті доти, аж поки його зачистили від бандформувань українські добровольці. А після того як воно знову повернулося під контроль Києва, продовжили працю на своїх посадах і навіть спробували розправитися з партизанським загоном, який воював із бандитами «ДНР», поки міліціонери служили останнім. Тільки масовий резонанс та піар урятували «Равлика» від судилища.
Цікаво, що й Горустовича, й Аброськіна фактично викрив у брехні їхній колега – заступник останнього Ігор Ківа. Якщо перші спочатку взагалі заперечували факт існування групи «Равлик», то Ківа заявив чесно, що знає хлопців і не має до них претензій. Після цього справа проти партизанів фактично розвалилася, а їх самих відпустили. Проте ані Горустович, ані Аброськін жодним чином не відповіли за брехню й наклеп. «Народного міліціонера» Маріуполя, який здав місто бойовикам, ніхто люструвати не поспішає. Чи варто дивуватися постійним терактам у тилу та невдачам на фронті за такого підходу до справи?

Можна навести і ще один приклад – недавній арешт зрадника СБУ Олександра Третяка, що був завербований ГРУ й передавав секретну інформацію російській стороні. Його викрили й затримали в червні 2015 року, і це, безумовно, хороша новина. Але водночас виникає питання: чому ця людина пройшла люстрацію і так довго працювала в Службі безпеки, а не була звільнена ще навесні 2014-го?

Річ у тому, що затриманий Олександр Третяк є сином колиш­­нього керівника СБУ в Луган­сь­­кій області Олександра Третяка-старшого, який завжди був бли­зь­­кий до Віктора Януковича й зажив у того особливої довіри. Тре­­тяк-батько був звільнений із посади відразу ж після втечі «легітимного» в Ростов. А нащадок чомусь залишився у спецслужбі. Складно повірити, ніби в СБУ не знали, чий він родич і яких дотримується поглядів. Халатність призвела до того, що «кріт» працював на ворога понад рік.

Читайте також: Донбас урятує люстрація

Наводити такі приклади мож­­на ще довго. Але й описаних ви­­ще вистачає, щоб зрозуміти: чист­­ку в лавах правоохоронців, чия бездіяльність призвела до здачі значної частини української території, ніхто не проводив і робити цього не збирається. А це означає, що вороги України мають на Донбасі широку агентуру й напевне знають, на кого можна спертися при нагоді.

Система, що призвела до вій­­ни, не була ліквідована. А це означає, що до перемоги Україні ще дуже далеко.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як одинаки-аматори створюють варті уваги колекції. Без меценатів і державної підтримки
    23 липня, Богдан Логвиненко
  • От що цього разу? Питаю я себе. Давай уже писати про першу «Червону руту». Давай! Про «Гадів», Чубая, Бурмаку... Про Миколайчука, врешті-решт, лисого, босого, у лєопардовій пов’язці... Про Чернівці 1989 року... Не цього разу. Може, наступного... Так само, у принципі, я думав, коли минулого разу сідав за комп. Тоді мене «відволікли» ВІА. Ансамблі. Вокально-інструментальні... Добре... А зараз шо?
    23 липня, Сергій Харинович
  • Спека! Шалена спека! На сонці за +40 °С, і це дуже відчутно. Розмови про відпочинок і море лунають повсюди: «Їдете? Куди? Як?».
    23 липня, Яна Вікторова
  • Система державної підтримки в Росії демонструє дива неефективності. Україна ще має шанс уникнути таких помилок
    23 липня, Катерина Барабаш
  • За понад як 20 років незалежності українці, попри задекларовану в Конституції соборність, все більше замикались по регіональним квартирам. Галичани дивилися на захід, жителі Донбасу на схід, кияни – на Туреччину, Єгипет і Тайланд. Радикально скоротилися внутрішні перельоти, повмирали малі аеропорти. Трансукраїнські потяги долали українські простори за десятки годин, а стан доріг ніяк не сприяв і автомобільному сполученню.
    22 липня, Вадим Войтик
  • Недбальство сепаратистів може спричинити масове отруєння ґрунтових вод і річки Кодема.
    22 липня, Павло Василів
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено