Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 травня, 2015   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

"...Я ніколи маму не побачу". Сповідь сепаратиста

Звичайний чоловік з одного із великих міст Східної України. Професійний спортсмен, який несподівано, але щиро захопився історією, особливо військовою. Інколи брав участь у реконструкціях, маючи органічний вигляд у будь-якій формі.
Матеріал друкованого видання
№ 20 (392)
від 21 травня, 2015
"...Я ніколи маму не побачу". Сповідь сепаратиста

Бачив, напевно, усі наявні художні фільми про баталії в тому чи іншому сторіччі й завжди влучно міг порадити кіно під настрій. Слухав рок. Ризикуючи втратити роботу, їздив на Майдан під час Революції гідності. Мав гарний низький голос: «…Воины света, воины добра, охраняют лето, бьются до утра…»

Ця пісня є серед аудіозаписів на його сторінці в соцмережі й сьогодні. Про те, що він опинився по той бік окопів, я дізналася наприкінці січня. Написав про це сам, тоді вже перебуваючи в донецькому шпиталі. Я в той час була в передмісті «столиці ДНР» – у Пісках.
Уривки з його подекуди сумбурних листів жодним чином не покликані «олюднити»сепара­тистів і аж ніяк не виправдовують його власної участі в конфлікті – участі чоловіка, долею якого нині опікується українська контррозвідка. Але в них власноруч зруйноване життя окремої маленької людини. Поступова зміна її поглядів. Та й просто деякі цікаві факти з побуту сепаратистів.

23 лютого

Привіт. Рік майже не спілкувалися. Ти як? Бачу, що у батальйоні якомусь… Я воюю на протилежному боці. Але, думаю, я військовий, ти військова – можемо, напевно, говорити на нейтральні теми?
Знаєш, я на початку квітня просто розчарувався у Майдані, у Правому секторі тощо… Тому з квітня тут.

Якось навіть у штрафбат потрапив за те, що базікав українською. Так я тоді українським полоненим – і соки, і сигарети хороші, і телебачення! Як міг намагався допомогти. А сам окопи рив.
А от ви мирних бомбите. Ну навіщо? По Маріуполю вдарили… Не думаю, що це ми: «Град» не дістав би. Коли миритися будете вже? Коли вгамуєтеся? Віддали би Донбас та й усе. Тут люди злі на вас за обстріли. Краще б ви у Києві лад наводили, бо жесть – бакс, газ, бензин. І вашим, кажуть, навіть не виплачують за поранення…

Читайте також: Життя у безправ’ї. Як сепаратисти тероризують мирне населення

Я дуже сподіваюсь, що до наступного квітня вже буде мир. Ви скинете Пороха, нормального оберете. Кордон зробите по старі кордони області.

Я зараз у лікарні: тиждень тому, під час штурму нового термінала, мене поранили ваші кіборги. Щойно до нас нових поранених привезли. Осколки у паху. Мрак. Одумайся, Лєр. Це війна. Мені теж все було пофіг, хоч і були контузії. Але куля – це жах. Це дикий біль. А якщо смерть? Чи без руки, без ноги залишитися? Чи осліпнути? І заради чого? Щоб Яценюк бабло гріб?

…Ну давай. Мир і дружба? Знаєш, якщо, не дай Боже, щось – я спробую тебе витягти.
Як з їжею у вас? Гаряче готуєте? Хоч щось смачненьке було на обід? Живі усі?

2 березня

Ти як? Ваші всі живі? Їсти маєте що? І чи не час вирушати додому? Лєр, вирішуй, хоч ти і противник – мені не байдуже. Хочу, щоб ти була жива-здорова. Якби у полон потрапила, зробив би все, аби тебе відпустили. Дав би по шиї і відправив би до Києва. Ти не маєш мерзнути в окопі незрозуміло заради кого і чого.
Це війна США та Росії. Ми у ній – м’ясо.

А я, блін, напевно, ніколи ані маму, ані Батьківщину не побачу…

19 березня

Лєр, я у Криму. Звільнився. Вітаю з весіллям – ви хороша пара. Ти як? Вибач, що не міг писати.

Додому тягне нереально, але поїхати не можу: розстріляють, напевно. Тільки зараз остаточно зрозумів, яким був ідіотом.

Читайте також: Чому на Донбасі так люблять «царів»

Як думаєш, якщо я перейду, є можливість, що не стратять, а дадуть шанс виправитися? Я не можу так жити. Не хочу більше, щоб мама мене соромилась. Я нею, матір’ю, клянусь, що не вбив нікого.

Полоненим допомагав. Але все одно страшенно завинив… Я не знаю, що це було. Тупо як гіпноз на рік. Це просто жах – що я зробив, як я міг? Навіщо я Батьківщину зрадив?

Ідіот…

Я ще взимку хотів звалити звідти, тоді й написав тобі вперше. Але тут за українцями стежать п..ц як.
Чесно, стріляв у вересні. Тоді БТР підійшов. Терикон та злітна смуга нас відпрацювали спочатку, потім піхота з соняшників. Але я вже тоді знав, що рано чи пізно втечу, що не моє це. З «мухи» вистрілив убік. І то мене хвалили, бо всі інші всралися після арти.

Мамі моїй подзвони. Вона багато розповість.

30 квітня

Привіт. Як там? Швидше за все, незабаром мене відправлять у Ємен. На війну там. Фактично примусово. Ще трохи часу дали перепочити тут.

Не хочу до арабів. Додому хочу…

Блін. Бережи себе. А правда, що ви ніколи не здаєтеся у полон? Я просто ваших, добровольців, не бачив ніколи. Тільки ЗСУшників.

9 травня

Як не дивно, я досі у Криму. Взули, вдягли у цивільне. У ресторані безкоштовно годують як фронтовика. Дали кімнату, плюс 500 рублів на день. Ще 300 тисяч у зв’язку з пораненням і 25 тисяч зарплатня… Фрукти, море… типу реабілітації. Тільки я Батьківщину не продаю. Стоп, та що я пишу… Я ж її вже продав… Ех.

Читайте також: «Розстріляний як ворог ДНР»

Блін, я парад побачив в інтернеті… Захар, Моторола, Плотва – пісєц, брєжнєви! За що стільки пацанів загинуло? Наївних зазомбованих росіян-добро­воль­ців? Щоб у «ДНР» люди голодували, у ямах сиділи, а ці каталися й жирували як піночети? Бананова республіка…

Лєрчику, скажи чесно, а були хлопці, що до вас перебігали? Нам, сама знаєш, нічого не розповідають.

Тут щойно салют був. Народ бухає страшенно.

А я чомусь згадую свого старого друга – морпіха з Севастополя. Він за Україну воює. Кіборг. Його тут спільні знайомі час від часу згадують і все дивуються: як він міг?! А те, що в місцевих бізнес забирають, що росіяни все захоплюють – це їм пофіг.

13 травня    

Сумую за звуком вибухів. Тягне воювати. Тягне до зброї. Як ти думаєш, якщо мені дозволять повернутися, – мені дозволять воювати за Україну? Якби ти знала, як я тобі заздрю. Ти вдома. Ти Батьківщину захищаєш.

Просто нестерпно тут. Дуже хочеться видертися з цього лай­­на. Але навіть якщо дивом вийде, як люди вдома ставитимуться до мене? І як я сам із цим житиму? Не уявляю.

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Святошинський районний суд продовжує розглядати провадження щодо п’яти колишніх працівників «Беркуту». На черзі – велика балістична експертиза.
    27 вересня, Станіслав Козлюк
  • Перші в історії праймеріз партії Республікаців з великою долею імовріності визначать майбутнє Франції на найближчі п’ять років.
    27 вересня, Алла Лазарева
  • 26-го вересня ввечері відбувся перший раунд теледебатів між кандидатами у президенти США Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом. Перемогу у них медіа однозначно віддали кандидатці від демократичної партії, однак кандидат від республіканців теж знайшов слабкі сторони своєї суперниці.
    27 вересня,
  • Полтавська область справедливо вважається одним із локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших рядах.
    27 вересня, Денис Казанський
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено