Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 травня, 2015   ▪   Спілкувався: Станіслав Козлюк   ▪   Версія для друку

Юрій Яценко: ФСБ вимагало, аби я зізнався у шпигунстві

Минув рік з моменту затримання українського студента Юрія Яценка в Росії. Молодого чоловіка намагалися звинуватити у шпигунстві і диверсійній діяльності, піддавали тортурам, а згодом завели кримінальну справу, за якою у березні 2015-го засудили до 2-х років колонії-поселення.
Юрій Яценко: ФСБ вимагало, аби я зізнався у шпигунстві

Втім,  вдалося оскаржити це рішення, і українця відпустили, скоротивши вирок до 9 місяців, які він на момент судового засідання вже відсидів у російських СІЗО. Вже на початку травня Юрій повернувся в Україну. Тиждень.ua розпитав політв’язня про російський полон.

Тиждень.ua  Як відбувалося ваше затримання?

5 травня ми з другом  Богданом Яричевським офіційно перетнули російський кордон, заповнили міграційні карти. Претензій від російських прикордонників не було. Того ж дня зняли готель у місті Обоянь Курської області. Під час заселення показали свої паспорти. Я так думаю, що працівники готелю проявили свою «громадянську позицію» і повідомили поліції про нашу львівську прописку. Зранку до нас прийшли правоохоронці під приводом формальної перевірки документів. Я уточнив у поліцейського, чи є з нашого боку порушення. Відповідь була негативною, претензій жодних. Ми потрапили до райвідділку, там нас перевірили, зняли відбитки пальців.  А потім прийшов працівник ФСБ і почав розпитувати: чи були ми на Майдані, чи маємо стосунок до радикальних організацій. Перевіряли тіло на татуювання, які могли б свідчити про нашу належність до певних рухів. Також перевіряли на наявність слідів від віддачі прикладу автомату.

Тиждень.ua Якщо претензій не було, то чим мотивували затримання?

З невідомих мені джерел працівник ФСБ отримав мої фотографії з Майдану. Та, дійсно, я там був активістом, був у медичній службі. Мені пояснили: якщо я хочу, аби нас відпустили, потрібно співпрацювати.

Читайте також: Зниклі безвісти й військовополонені: про реальну ситуацію

Тиждень.ua: У чому мала виявлятися «співпраця»?

Впродовж трьох днів після затримання від нас вимагали виступити по телебаченню і підписати зізнання, що ми чи то диверсанти, чи то шпигуни. Варто зазначити, що в російському КПК особи, які добровільно зізнаються у шпигунстві і співпрацюють з правоохоронними органами повністю звільняються від кримінальної відповідальності. За співпрацю пропонували гроші. Суму не називали, я не уточняв, аби не давати проводів. Але казали, що дадуть «стільки, скільки треба».

Тиждень.ua: Суд визнав, що ви невірно заповнили міграційну картку…

Є рішення суду від 8 травня, в якому нас із товаришем звинуватили у неправильному заповненнні міграційної картки, це правда. Зазначили, що у нас був «особистий візит» замість вказаного «туризму». Втім, як вони вирішували, що є «туризм», а що ні – загадка. Того ж дня нас доставили до спецзакладу для іноземців. З товаришем тримали окремо. Час від часу приходили, говорили, що мій друг почав «співпрацювати». Втім, зрозуміло, жодної "співпраці" не було. Богдан тримався.

Тиждень.ua: Хто з вами перебував у камері?

Українці, вірмени, азербайджанці, молдавани. За процедурою, таких затриманих впродовж 15 днів мали видворити за межі держави. Нас із Богданом тримали три місяці. Поза очі, родичам, представники служби судових приставів казали, що є пряма вказівка від ФСБ.

Тиждень.ua: Ви казали про тиск. У чому він проявлявся?

Перші три дні ми не мали змоги попросити про допомогу, кричи не кричи про адвоката – його ніхто не давав. Потім був метод «доброго» і «поганого» поліцейського. Один давав поради, як швидше вибратися, інший говорив щось типу: «Ти хочеш побачити батьків, любиш їх, хочеш повернутись в Україну? У тебе є тільки одна можливість – співпрацювати з нами». Залякували. Обіцяли обколоти чимось, накладали джгут на руку, шприц підносили. Детальніше не згадаю.

Тиждень.ua: Розкажіть про умови утримання у цьому спецзакладі.

Ситуація гірша, ніж у СІЗО. Камера 30 кв м, там 15 людей, переповнена, між двоповерховими ліжками пройти неможливо, у проходах ставили розкладні крісла, аби утримувати людей. Через це люди впродовж літа кілька разів організовували голодування. Якщо чесно, я думав, що спецзаклад більше схожий на якийсь табір, де можна на вулицю виходити. А це виявилася камера розміром з класичний «обезьяннік», ще й переповнена. В ній не було розеток, телевізорів, мобільного зв’язку. Хоча все це передбачено законодавством.

Читайте також: Як я був «робокопом» у полоні в «ДНР»

Тиждень.ua: З вами часто «працювали» працівники ФСБ?

22 травня приїхали хлопці в масках, у формі спецназу. Озброєні. Натягли на голову мішок, посадили в машину, сказали, що буде розмова з серйозними людьми і треба бути чемним. Дорогою мене кілька разів били. В живіт. До кімнати заводили із заламаними руками, дорогою не можна було вертіти головою і потрібно було закрити очі. Потім опинився у звичайній кімнаті, з диваном, накритий стіл, канапки, ввічливі дядьки, пропонували виступити по телевізору. Про співпрацю навіть не згадували. Прямо казали: «Ти виступиш, ти зробиш, ти підпишеш». Погрожували, що або я добровільно все роблю, звільняюся від відповідальності і мені надають притулок, або із мене роблять шпигуна насильно. Розмова не склалася, дядьки сказали спецназівцям, що зі мною треба «правильно попрацювати». Спецназівці мене повантажили в машину, знову наділи мішок і кудись повезли. Думаю, що в ліс.

Тиждень.ua: Вас били?

Так. Били по голові, в живіт, в пах. Також застосовували щось типу мішка з піском. Це можу сказати з відчуттів. Саме ним, або чимсь подібним, отримував удари в голову. Коли мене повернули назад, на щастя це контролювалося, я звернувся до начальника спецзакладу. Сказав, що мене били, та й по мені це було видно, просив адвоката. Він відповів, що добре знає, що зі мною відбувалося. Обіцяв на ранок ще одну «розмову з ФСБ», після якої я мав би написати явку з повинною. І тільки після цього обіцяв адвоката.

Тиждень.ua:  Як ви дізналися про те, що «зберігаєте» мисливський порох?

Справа з’явилася 8 серпня. Нас тоді довезли до українського кордону. Батьки і консул тримали це на контролі. Судові пристави на камеру зачитали, що виконують рішення суду і нас везуть видворяти з країни. Всі документи по процедурі були підписані, все знято на камеру. Ми сіли в машину приставів і поїхали до прикордонного КПП. Там машина спинилася, було видно Україну. Пристав вийшов спілкуватися з прикордонниками, говорив близько 30 хвилин, а потім він сказав, що деякі додаткові документи забули, треба повернутися, години на дві, а потім нас знову відвезуть. У спецзакладі для іноземців нас навіть не поселяли. Про всяк випадок я сказав співкамерникам: якщо мене стрічатимуть не ті люди на виході, я кричатиму. Це був сигнал, за яким вони мали зателефонувати консулу і повідомити, що ситуація пішла інакше. Врешті, так і склалося. Коли я вийшов з будівлі, то побачив спецназ. Подумав про подальші катування. Почав кричати, вимагав адвоката. Мене скрутили і кинули в машину ФСБ, завезли до управління Служби безпеки, там вже був мій перший адвокат. Саме в таких обставинах я дізнався про кримінальну справу. Був здивований. Мені погрожували ж іншими справами: шпигунством, диверсіями. А порушили по зберіганню пороху.

Тиждень.ua:  Що відбувалося потім?

Після цього доставили до ізолятора тимчасового утримання, там протримали добу, наступного дня суд прийняв рішення про арешт. І мене перемістили до СІЗО. Там була «тепла» зустріч. Коли спецназ мене висадив в ізоляторі, вибігло кілька працівників СІЗО, кричали: «Де цей бандерівець, де той фашист, зараз ми його приб’єм». Було дуже страшно. Мене поклали на землю, стрибали біля мене, били по землі палицями. Мене не чіпали. Полякали хвилин 10-15, зробили повний обшук. Вже після  відбулася розмова з оперативником СІЗО. Він мене обіцяв посадити у так звану «прес-хату», де мене убиватимуть. Раніше мені пояснили, як себе вести в СІЗО, які там правила життя. Тому я знав, що небезпека може бути тільки від «прес-хати», якої в курському СІЗО не було.

Тиждень.ua:   Намагалися до вас «підсадних» в’язнів садити?

Були такі люди. Кожен використовував свої методи. Доволі непрофесійно. Говорили що «ФСБ все може, ФСБ не поліція» і з ними треба співпрацювати. Кричали: «Звідки знати що ти не терорист, що ти не вбиваєш наших дітей?» Це говорив найстарший, громадянин Вірменії.

Тиждень.ua:   У вашій справі проходив свідок, якому ви нібито лишали заборонені предмети…

Свідка я побачив лише на суді, в березні 2015-го. Але про нього мені інформацію дали 8 серпня при порушенні справи. Сказали що є якась особа, яка добровільно пішла до ФСБ, здала їм речі і заявила, що не знає, чи є серед зданого щось незаконне. Згідно матеріалів справи під час здачі і знайшли 40 грамів пороху. На судді у свідка запитали, чи знайомий він зі мною. Чесно, я очікував на ствердну відповідь, він же підставна особа врешті-решт. А він каже: «Ні, я його перший раз бачу». В шоці від такої щирості були і суддя, і прокурор. А свідок пояснив, що під час упізнання по фото бачив особу, яка була «найбільш схожа». Про це він заявив ФСБшникам, які чомусь це зауваження не записали в протокол.

Дивіться також: Російські журналісти допитують полонених

Тиждень.ua:   Ви казали, що умови у спецзакладі для іноземців були гірші, ніж в СІЗО. Які умови в ізоляторах Курська та Бєлгорода, де вас утримували?

СІЗО дуже різні. Бєлгородська область багатша, грошей на пенітенціарників більше. Там непоганий ремонт і умови утримання кращі. Курське СІЗО нагадує фільм жахів. Все в чорних і сірих тонах, колючка, щурі розміром з кота, які бігають коридором під камерою. Ми тиждень намагалися відмити приміщення, в якому нас утримували. Марно. Також там не надавали медичну допомогу. У мене була короста, яку я підчепив у спецзакладі. Я звертався до лікаря. А мені пояснювали, що то у мене сверблячка через нерви. Врешті, вже у Бєлгороді надали кваліфіковану медичну допомогу. Там, до речі, тюремники намагалися мене підтримувати. Я ж сидів в одиночній камері, а хлопці питали, звідки я, хто веде справу. Коли чули «ФСБ», питали, чи пов’язано з політикою. Пояснював, що не хочу розмовляти на цю тему. Вони не наполягали. Казали, що як є потреби у продуктах, чаї, якщо мене б’ють – звертайся.

Тиждень.ua:   Де саме вас утримували в СІЗО?

У спецблоці, там рецидивістів тримають. Намагався контактувати з іншими в’язнями. Вони мене підтримували продуктами, шоколадками, давали почитати книжки. Насправді, в’язні тільки й займаються тим, що читають книжки. 60% розмов було про те, хто й що прочитав. Література була цінна, цікава: і класика, і фантастика. Остання книга, яку мені передали «Камо грядеши» Генріка Сінкевича.  

Тиждень.ua:   Як поводило себе керівництво закладу?

В Бєлгороді зам начальника СІЗО із особовгоу складу заходив до мене в камеру по кілька разів на тиждень і скаржився на дії Порошенка, Яценюка. Звинувачував мене у лояльності до «хунти». Наприклад, одного разу прийшов і почав говорити щось типу: «У вашому Кабміні сидять самі американці. Це через таких майданівців, як ти! Ви продалися американцям, ви пішли від нас».

Тиждень.ua:   У Бєлгороді візити ФСБ припинилися?

Кілька разів вивозили із СІЗО на спілкування. Вже не били. Часом не встигали повернути мене назад. Тоді доводилося ночувати в якихось невідомих приміщеннях.  Один раз ночував у якомусь відділенні, інший раз взагалі на якомусь складі пристібнутим до батареї.

Тиждень.ua:   Агресії з боку в’язнів не було?

Вони були радше в шоці від моєї ситуації. Люди розуміли, що це політика. Ну як пояснити, що у спецблоці сидить людина за, скажімо, пограбування банку і поряд я. За 40 грамів пороху. Один чоловік, якого розгляд справи вимотав, взагалі жартував, що коли звільниться, то поїде до західної України. Казав: «Вступлю до ОУН-УПА. Я про них у книзі читав, мені вони підходять». Не дивуйтесь, у СІЗО доволі доступна література.

Тиждень.ua:   Як відбулося ваше звільнення? Що оскаржували в апеляції?

По статті якій мене звинувачували дають до 4-х років позбавлення волі. Там незаконна передача, перевезення мисливського пороху вагою 40 грам. Самому дивно, чому порох, чому 40 грам. Ситуація така, що зберігання мисливського пороху в РФ є виключенням, за це немає відповідальності. З тим же успіхом можна судити за зберігання прального порошку. Це була їх груба помилка. Це і оскаржили в апеляції. Обласний суд Бєлгорода скоротив покарання до 9 місяців, які я вже на момент рішення відсидів. Виправдати мене не могли, інакше б, думаю, ФСБ суддів з’їло.

Працівник міграційної служби сказав, що мені дадуть гроші і я сам добиратимуся до кордону. Боявся, що знову доведеться «спілкуватися» з ФСБ. На щастя, цього не сталося. Зібрав свої речі, пішов до начальника СІЗО. Він підписав мені документ із фразою: «Тобі твій тезка Яценюк дав Героя України як найкращому шпигуну!» Тобто ця людина до кінця вірила в те, що я диверсант. Ну а 8 травня вже був у Львові. Нині планую допомагати іншим українцям, які є політичними в’язнями в РФ.

P.S. Юрій Яценко, а також його родина, передає подяку за допомогу у звільненні російській організації «Гражданское содействие», організації «Євромайдан SOS», генеральному консулу України в Росії Геннадію Брескаленку, адвокатам, викладачам та студентам Львівського національного університету ім. Франка, чеському фонду «Людина в скруті», міжнародним правозахисним організаціям Freedom house та Amnesty International.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено