Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
18 квітня, 2015   ▪   Роман Малко   ▪   Версія для друку

Монолог комбрига

Командир 92-ї окремої механізованої бригади полковник Віктор Ніколюк розповів Тижню про приготування до нової війни, зачистки в стані ворога й про те, чому треба менше ляпати язиком.
Матеріал друкованого видання
№ 15 (387)
від 16 квітня, 2015
Монолог комбрига

Перемир’я…

Звичайно, воно є, але, скільки ще триватиме, не знаю. Провокації з того боку також є. Сьогод­­ні наші розвідники вкотре були обстріляні. Просто йшли берегом, і по них відкрили вогонь зі стрілецької зброї. Сподіваємося, що перемир’я не припиниться.

Про розвиток ситуації

Шанс, що перемир’я переросте в мир, проглядається. Але так буде, якщо цього хотітиме протилежна сторона. Якщо справ­­ді налагоджуватиметься мирне жит­­тя, якщо ТЕЦ, яка стоїть у Щасті, ремонтуватиметься разом із лініями передач, якщо налагодиться газопостачання і т. ін. Тоді буде мир. Коли, знов-таки, цього захоче та сторона. Коли там нарешті наведуть нормальний порядок, будуть забрані «казакі», ті, що переважно «бєспрєдєльнічают», утихомириться батальйон «Заря», який зараз силь­­но пиячить… Головне, щоб не було провокацій. Без них буде мир, із ними відповідно не буде. Ми готові до всього. Це вже не перше перемир’я. І до нього ставимося спокійно. Так, виконуємо ті завдання, які нам дали, так, відвели всю артилерію, про яку сказано в Мінському меморандумі, ну а далі спостерігаємо. Звичайно, якщо ворог раптом піде в наступ, ми його гідно зустрінемо. Ми готові. Артилерія також устигне. Вона стоїть на тих відстанях, які забезпечують їй швидкий підхід, і на тих дорогах, де він буде максимально ефективний. Адже не щодня наступаємо. У всіх аж руки сверблять…

Про новий виток протистояння

Те, що вони готуються, це сто відсотків. Є така інформація. Ми також потроху до цього готуємось. Знаємо, що роблять ставку на танки й піхоту.

Читайте також: Подвиг батальйону «Донбас»

За нашими даними, їхня техніка зараз розміщена в Луганську. Причому навіть та, що підпадає під Мінський меморандум. Тобто вона не повинна там бути. Зокрема, дві одиниці 2С1 (122-мілі­­мет­­рова гаубиця Д-30; 2С1 «Гвоздика») виявили в районі ВВАУШа (Вище військове авіаційне училище штурманів), і відповідно була подана інформація на сектор та на штаб АТО для дальшого вирішення цих питань. Є також іще багато танків. На Олександрівському полігоні їх близько 40 і орієнтовно 32 БМП. Проводяться заняття. На колишній території частини Нацгвардії також перебувають танки та бойові машини піхоти. Відбуваєть­­ся переміщення то на Краснодон, то із Краснодона. Кілька днів тому з Ізвариного зайшло три колони по 10 критих автівок. Є інформація, що там були як боєприпаси, так і особовий склад.

Менше треба ляпати язиком, що в нас усе погано, – і тоді стане добре

Зрозуміло, вони готуються серйозно. Тривають масові інженерні роботи. Причому відкрито. Користуються перемир’ям. Знають, що ми його не порушуватимемо. Неприховано обладнують свої позиції, перекривають бліндажі, переміщують техніку, організовують начання, переважно нічні.
Тобто захочуть – підуть. За нашою інформацією, злості в них залишається 50 на 50. Тобто половина хоче йти в атаку, а друга, навпаки, не може зрозуміти, навіщо це треба. Ну сподіватимемося, що здоровий глузд візьме гору. Бо, щоб налупити 200-х, повірте, нашим людям, які тут воюють півроку, великих зусиль не потрібно. Це не перші бої. Зараз народ наш настроєний або воювати, або йти вперед. І за свою Батьківщину все одно кожен битиметься.

Якщо допустити, що РФ вве­­де в дію авіацію, це вже буде відкрита агресія. Але на своєму рівні ми й до цього готові. До речі, російські літаки постійно присутні: транспортники, розвідники, СУ. Якщо ми їх бачимо, це дальність 10–15 км. А отже, вони летять над Луганськом. Одного разу вертушку навіть чули. Наші хлопці тоді вже «ігли» подіставали...

Про ворога

Багатьох їхніх перебили під Дебальцевим, і є певне розчарування. Натомість збільшилась кількість регулярних військ. Во­ни їх уже не маскують. «Ополченці», так звані бандарлоги, стоять на передку, а строковики – за ними. Зараз вони переформатовують свої відділи за бригадним принципом і створюють штатну структуру бригад за російським аналогом. Намагають­ся все, що в них було раніше, структуризувати і створити нормальні відділи. Тим паче всі попередні зачистки (Бетмена і всіх решти) до цього й підводили: забирали всіх, хто був хоч трохи непокірний. От було відео в інтернеті, як зачищали якусь там бригаду. Ті відмовились роззброюватись, і їх, 60 чи 70 осіб, просто всіх пустили під нуль. Це справді було.

Читайте також: Офіцер з передової: «Армії бракує логіки, логістики і послідовності»

Командують переважно росіяни. Простий «альпачінєц», він не вміє цього, хоч би яким хорошим був у цивільному житті. І хай би яких там колишніх під­­полковників-дебілоїдів викопували, якщо він військкомом був і ніде не воював, коли не має досвіду, то в нього розуму ніколи не додасться. Там є росіяни, і ми знаємо, що на Олександрівсь­кому полігоні інструктаж проводять, зокрема, морські піхотинці РФ.

Кордон із Росією

Я не знаю, наскільки він зараз надійний, я не прикордонник. Але думаю, що ані стіни, ані паркану там немає. Вони будуть тоді, коли на кордоні відновиться контроль і ніяке падло сюди не лізтиме. Тоді можна спокійно будувати загорожу. А поки його немає, нічого з цього не вийде. Хоч би скільки ми будували, все одно не припинятимуться провокації і це буде лише на шкоду економіці – тратою грошей. Нашому керівництву наразі, слава Богу, вистачає розуму цього не робити. Це моя особиста думка. Сподіваюся, що ми все-таки зробимо тут кордон, бодай такий, як із Польщею.

Стан української армії

Стан нормальний. Тим, що в нас є, можна воювати. Менше треба ляпати язиком, що в нас усе погано, – і тоді стане добре. Можеш так і написати. Ну і, звичайно, окрема дяка волонтерам, їхня допомога більш ніж актуальна. Те, що вони нам привозять, дуже потрібне. Тепловізори й т. ін. Із цією проблемою ми зіткнулись восени. Тоді не було ні тепловізора, нічого. Зимою без цього ще якось можна: усе проглядається. А нині знову наступає теплий час, з’явиться «зеленка», почнуться активніші дії диверсійно-розвідувальних груп плюс засіють поля, а їх усе одно засіватимуть (соняшник, пшениця), підуть переміщення – і без такої техніки ніяк.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено