Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 квітня, 2015   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Сергій Іванов: «Рік після Майдану – це рік втрачених можливостей щодо реформування прокуратури»

14 жовтня 2014 року Верховна Рада ухвалила оновлений Закон «Про прокурату­­ру». У ньому є кілька важливих новацій, пов’язаних з адміністративними функціями цього органу, але головні проблеми – досудове слідство та нагляд за іншими органами – залишилися, хай і в дещо урізаному вигляді.
Матеріал друкованого видання
№ 14 (386)
від 9 квітня, 2015
Сергій Іванов: «Рік після Майдану – це рік втрачених можливостей щодо реформування прокуратури»

Тиждень поспілкувався про те, що ж змінилося в українській прокуратурі за останній рік, із Сергієм Івановим, колишнім багаторічним слідчим прокуратури. Зараз він популярний блогер та активний учасник люстраційних процесів у ній.

У. Т.: Що змінилося і чи змінилося в українській прокуратурі за останній рік?

– Рік, що минув від перемоги Майдану, можна сміливо назвати роком втрачених мож­­ливостей щодо реформування прокуратури. Фактично жодних реальних змін системи не відбулося. Українська прокуратура не стала, як у США, перевалочним пунктом між слідчими органами та судом, де вона мала також представляти державу. Натомість залишилася майже на тих самих позиціях, як її створили чи не в часи Пєтра I, тобто так званого ока государевого. На жаль, вона досі на папері є декларативно незалежною, хоча і далі просто виконує команди згори. Бо ко­ли президент, як у Росії, каже: «Я наказав прокурору», після цього його треба тягти до суду. Прокуратура має бути незалежним органом, до якого можна звертатися з поданням, але не давати накази. А Порошенко наступає на ті самі граблі, що і його попередники, намагаючись залишити її під своїм цілковитим контролем.

У. Т.: А що саме, на вашу думку, мало в першу чергу змінитися в прокуратурі?

– Насправді прокуратура рік тому мала виконати кілька речей: об’єднати всі справи по Майдану в одне велике провадження, забравши в міліції всі розслідування, так само вчинити зі справами щодо сепаратизму, довести їх до суду й спокійно реорганізуватись. Однак, на жаль, наша влада вирішила, що їй таки потрібна прокуратура зі старими повноваженнями, може, в чомусь навіть більшими, ніж були. Ось вам цікавий момент: пан Ярема до останнього лобіював повернення їй функції загального нагляду. Згадайте, скільки разів він казав про те, що, мовляв, не вистачає повноважень. Чому? Та тому що, як і в 2005-му, цей орган був потрібен у ролі молотка, який забиватиме виключно тих, хто не домовився з владою. Тим більше враховуючи, що МВС уже не підвладне президенту, а голова СБУ Наливайченко зайняв нейтраль­­ну позицію.

Прокуратура залишилася майже на тих самих позиціях, як її створили чи не в часи Пєтра I, – так званого ока государевого

Саме тому ні Порошенко, ні самі прокурори не поспішають позбуватися своїх повноважень, адже знову правоохоронні органи поділені між різними центрами впливу у владі. Прокуратура мала лишитися без свого головного корупційного важеля – проведення слідства. Однак виникає важливе питання: добре, не матиме вона слідчих функцій, а хто розслідуватиме резонансні справи? Адже Антикорупційне бюро в нас так і не запрацювало, міліція дієздатна тільки на папері, а фах слідчих СБУ навіть у часи моєї роботи в прокуратурі вважався найбільш низьким. Зараз ми його бачимо самі у справах щодо сепаратиз­­му. Наприклад, проти донецько-луганської верхівки з Партії регіо­­нів. Прокуратура має «пасти» як найбільший бастіон корупції в країні – впевнений, це обов’я­з­ково станеться, адже то вже просто суспільний запит, коли сло­­во «прокурор» є тавром. Тобто фактично мова повинна йти про повну заміну всіх співробітників.

Читайте також: Микола Сунгуровський: «Зараз не можна проводити реформу армії, можна тільки вдосконалювати те, що існує»

Так, розумію, коли триває війна, такий варіант, може, й не на часі, але інших немає. До речі, оплата в прокуратурі й так немала, тому охочих працювати там ніколи не забракне навіть за чесну зарплату. Приміром, тільки начальник управління – головний бухгалтер Управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури Єрхова у 2013 році заробила майже 400 тис. грн. Заступник головбуха – 270 тис. грн. І це при тому, що вони не є прокурорами. Прокурори отримують ще більше – цілком офіційно.  

У. Т.: Пройдемося по особистостях. Як оцінюєте останніх трьох генеральних прокурорів, що змінилися на посаді за рік?

– Якщо оцінювати особистості, то Ярема прийшов у прокуратуру, абсолютно не розуміючи сутності її роботи. Шокін – це справді професіонал, який бажає щось робити, але він ретроград, який хоче посилювати преференції свого органу, а не підганяти його під реалії цивілізованого світу. Він уміє «рвати», бо все життя працював слідчим, у принципі, хоче карати й саджа­­ти, проте намагається посилювати позиції прокуратури, не здійснюючи жодного її оновлен­­ня. Але перебуває під повним впливом президента. Махніцький – це взагалі ніхто, такого генпрокурора не було, забудьте його ім’я. Він прийшов і мав реально посадити всіх, але «провтикав» усе, за що отримав чимало грошей, – кажу про це відкрито. Такий собі Ющенко української прокуратури, який вбив сподівання на правосуддя, упустив момент, коли все лайно з України вимести дуже просто, адже воно було налякане. Найадекватнішим прокурором за ос­танні 20 років, згідно з моїми враженнями як рядового виконавця, був, хоч як дивно, Святослав Піскун. Він єдиний, хто намагався справді боротися проти бюрократизації відомства, всіх цих постійних поїздок на звіти тощо. І не допускав перетворен­­ня прокуратури на завод із заробляння грошей, як це сталося за Пшонки.

Читайте також: Джованна Барберіс: «Міни і вибухові предмети, що не розірвалися – це проблеми на десятиліття»
 
У. Т.: Зараз ведеться чимало розмов про тиск Заходу на Україну щодо реформування, насамперед правоохоронних структур.

– Політика Заходу щодо реформ дуже проста: вони кон­тролюють і поступово просувають своїх людей, найчастіше грузинів. І саме з цим я й пов’я­зую свої головні надії – нам дають гроші й питатимуть суворо, за кожну копійку. Так, у МВС пролобіювали Еку Згуладзе, у прокуратуру – Давіда Сакварелідзе. Власне, з Давідом доводилося спілкуватися особисто, і можу сказати, що він навіть не приховує, що має дещо відмінні, ніж у Шокіна, погляди на прокуратуру. Він справляє дуже приємне враження – людина відверто говорить, що дає собі рік на зміни, розуміє, що голов­ним завданням наразі є вичищення хоча б найодіозніших представників старої системи. Та, на жаль, навіть його зусиль може бути замало. Система, побудована в прокуратурі, повніс­­тю корумпована й дуже резистентна щодо змін. Якщо слідчий із певних причин не хоче розслідувати якусь справу, то в нього для цього найширші можливості. Навіть генеральний прокурор не зможе його так легко звільнити. А найпростіше піти до тієї політичної сили, щодо якої триває розслідування, й попросити її захисту. Мовляв, не хочу брати гріха на душу. А там і до Європейського суду дійти не проблема. За словами того ж таки Сакварелідзе, саботаж змін просто колосальний. Тому тема грузинського десанту має всі шанси провалитися. Хоча, думаю, грузини щонайменше зможуть змінити якщо не систему, то знач­­ну частину людей, що теж немало. Я от дивився методологію, яку пропонує Сакварелідзе, – усе правильно, спочатку люстрація, а потім новий конкурсний набір.   
 
У. Т.: Як ви оцінюєте останні резонансні справи і поведінку прокуратури в них?  

– Затримання Бочковського та Стоєцького було дуже сумнівним із погляду погляду Кримі­на­ль­но-процесуального кодексу, адже арешт не підпадає під ті умови затримання, які в ньому прописані. Тому реакція прокуратури, а саме первинна відмова давати санкції на арешт, – то не тільки гроші, занесені за це, а й просто погана якість роботи міліцейських слідчих. Що­до Єфремова я вважаю, що розігрується «договірняк», тобто в нього є домовленість із владою, мовляв, когось треба ж дати натовпу. Тому його або виправдають, або застосують якесь символічне покарання, що дуже швидко буде зняте. Стаття 358 «Розпалювання міжнаціональної ворожнечі», яку йому «шиють», є безперспективною. Для мене дуже велике питання, чому не був арештований ніхто з його команди, ті, хто власноруч розпалював війну та сепаратизм на Луганщині, всі ж перебували тут, у Києві. Чому випустили Харитонова? Чому не були арештовані  Кравченко, Клінчаєв? Той самий Голенко, який кричав із натовпом «Росія!» на сходах Луганської ОДА? Адже їх треба було брати, змушувати здавати пат­рона, а взамін укладати з ними певну угоду. На жаль, по більшості цих справ уже заплачені дуже великі гроші. Є чимало питань навіть щодо вбивства у Волновасі есбеушника Мандзика, адже досі навіть незрозуміло, з якої зброї це було зроблено, нам її не показують, не проведено багатьох процесуальних дій, без яких справа шита білими нитками.

 


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Саміт лідерів країн-членів ЄС, що проходить 28-29 червня в Брюсселі, майже виключно присвячений потенційному виходу Британії з організації
    29 червня, Віталій Рибак
  • Тиждень звернувся до Асли Айдинташбаш, експерта Європейської ради з міжнародних відносинз проханням прокоментувати останні заяви турецького президента щодо Росії
    29 червня, Віталій Рибак
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено