Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
9 квітня, 2015   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Сергій Іванов: «Рік після Майдану – це рік втрачених можливостей щодо реформування прокуратури»

14 жовтня 2014 року Верховна Рада ухвалила оновлений Закон «Про прокурату­­ру». У ньому є кілька важливих новацій, пов’язаних з адміністративними функціями цього органу, але головні проблеми – досудове слідство та нагляд за іншими органами – залишилися, хай і в дещо урізаному вигляді.
Матеріал друкованого видання
№ 14 (386)
від 9 квітня, 2015
Сергій Іванов: «Рік після Майдану – це рік втрачених можливостей щодо реформування прокуратури»

Тиждень поспілкувався про те, що ж змінилося в українській прокуратурі за останній рік, із Сергієм Івановим, колишнім багаторічним слідчим прокуратури. Зараз він популярний блогер та активний учасник люстраційних процесів у ній.

У. Т.: Що змінилося і чи змінилося в українській прокуратурі за останній рік?

– Рік, що минув від перемоги Майдану, можна сміливо назвати роком втрачених мож­­ливостей щодо реформування прокуратури. Фактично жодних реальних змін системи не відбулося. Українська прокуратура не стала, як у США, перевалочним пунктом між слідчими органами та судом, де вона мала також представляти державу. Натомість залишилася майже на тих самих позиціях, як її створили чи не в часи Пєтра I, тобто так званого ока государевого. На жаль, вона досі на папері є декларативно незалежною, хоча і далі просто виконує команди згори. Бо ко­ли президент, як у Росії, каже: «Я наказав прокурору», після цього його треба тягти до суду. Прокуратура має бути незалежним органом, до якого можна звертатися з поданням, але не давати накази. А Порошенко наступає на ті самі граблі, що і його попередники, намагаючись залишити її під своїм цілковитим контролем.

У. Т.: А що саме, на вашу думку, мало в першу чергу змінитися в прокуратурі?

– Насправді прокуратура рік тому мала виконати кілька речей: об’єднати всі справи по Майдану в одне велике провадження, забравши в міліції всі розслідування, так само вчинити зі справами щодо сепаратизму, довести їх до суду й спокійно реорганізуватись. Однак, на жаль, наша влада вирішила, що їй таки потрібна прокуратура зі старими повноваженнями, може, в чомусь навіть більшими, ніж були. Ось вам цікавий момент: пан Ярема до останнього лобіював повернення їй функції загального нагляду. Згадайте, скільки разів він казав про те, що, мовляв, не вистачає повноважень. Чому? Та тому що, як і в 2005-му, цей орган був потрібен у ролі молотка, який забиватиме виключно тих, хто не домовився з владою. Тим більше враховуючи, що МВС уже не підвладне президенту, а голова СБУ Наливайченко зайняв нейтраль­­ну позицію.

Прокуратура залишилася майже на тих самих позиціях, як її створили чи не в часи Пєтра I, – так званого ока государевого

Саме тому ні Порошенко, ні самі прокурори не поспішають позбуватися своїх повноважень, адже знову правоохоронні органи поділені між різними центрами впливу у владі. Прокуратура мала лишитися без свого головного корупційного важеля – проведення слідства. Однак виникає важливе питання: добре, не матиме вона слідчих функцій, а хто розслідуватиме резонансні справи? Адже Антикорупційне бюро в нас так і не запрацювало, міліція дієздатна тільки на папері, а фах слідчих СБУ навіть у часи моєї роботи в прокуратурі вважався найбільш низьким. Зараз ми його бачимо самі у справах щодо сепаратиз­­му. Наприклад, проти донецько-луганської верхівки з Партії регіо­­нів. Прокуратура має «пасти» як найбільший бастіон корупції в країні – впевнений, це обов’я­з­ково станеться, адже то вже просто суспільний запит, коли сло­­во «прокурор» є тавром. Тобто фактично мова повинна йти про повну заміну всіх співробітників.

Читайте також: Микола Сунгуровський: «Зараз не можна проводити реформу армії, можна тільки вдосконалювати те, що існує»

Так, розумію, коли триває війна, такий варіант, може, й не на часі, але інших немає. До речі, оплата в прокуратурі й так немала, тому охочих працювати там ніколи не забракне навіть за чесну зарплату. Приміром, тільки начальник управління – головний бухгалтер Управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури Єрхова у 2013 році заробила майже 400 тис. грн. Заступник головбуха – 270 тис. грн. І це при тому, що вони не є прокурорами. Прокурори отримують ще більше – цілком офіційно.  

У. Т.: Пройдемося по особистостях. Як оцінюєте останніх трьох генеральних прокурорів, що змінилися на посаді за рік?

– Якщо оцінювати особистості, то Ярема прийшов у прокуратуру, абсолютно не розуміючи сутності її роботи. Шокін – це справді професіонал, який бажає щось робити, але він ретроград, який хоче посилювати преференції свого органу, а не підганяти його під реалії цивілізованого світу. Він уміє «рвати», бо все життя працював слідчим, у принципі, хоче карати й саджа­­ти, проте намагається посилювати позиції прокуратури, не здійснюючи жодного її оновлен­­ня. Але перебуває під повним впливом президента. Махніцький – це взагалі ніхто, такого генпрокурора не було, забудьте його ім’я. Він прийшов і мав реально посадити всіх, але «провтикав» усе, за що отримав чимало грошей, – кажу про це відкрито. Такий собі Ющенко української прокуратури, який вбив сподівання на правосуддя, упустив момент, коли все лайно з України вимести дуже просто, адже воно було налякане. Найадекватнішим прокурором за ос­танні 20 років, згідно з моїми враженнями як рядового виконавця, був, хоч як дивно, Святослав Піскун. Він єдиний, хто намагався справді боротися проти бюрократизації відомства, всіх цих постійних поїздок на звіти тощо. І не допускав перетворен­­ня прокуратури на завод із заробляння грошей, як це сталося за Пшонки.

Читайте також: Джованна Барберіс: «Міни і вибухові предмети, що не розірвалися – це проблеми на десятиліття»
 
У. Т.: Зараз ведеться чимало розмов про тиск Заходу на Україну щодо реформування, насамперед правоохоронних структур.

– Політика Заходу щодо реформ дуже проста: вони кон­тролюють і поступово просувають своїх людей, найчастіше грузинів. І саме з цим я й пов’я­зую свої головні надії – нам дають гроші й питатимуть суворо, за кожну копійку. Так, у МВС пролобіювали Еку Згуладзе, у прокуратуру – Давіда Сакварелідзе. Власне, з Давідом доводилося спілкуватися особисто, і можу сказати, що він навіть не приховує, що має дещо відмінні, ніж у Шокіна, погляди на прокуратуру. Він справляє дуже приємне враження – людина відверто говорить, що дає собі рік на зміни, розуміє, що голов­ним завданням наразі є вичищення хоча б найодіозніших представників старої системи. Та, на жаль, навіть його зусиль може бути замало. Система, побудована в прокуратурі, повніс­­тю корумпована й дуже резистентна щодо змін. Якщо слідчий із певних причин не хоче розслідувати якусь справу, то в нього для цього найширші можливості. Навіть генеральний прокурор не зможе його так легко звільнити. А найпростіше піти до тієї політичної сили, щодо якої триває розслідування, й попросити її захисту. Мовляв, не хочу брати гріха на душу. А там і до Європейського суду дійти не проблема. За словами того ж таки Сакварелідзе, саботаж змін просто колосальний. Тому тема грузинського десанту має всі шанси провалитися. Хоча, думаю, грузини щонайменше зможуть змінити якщо не систему, то знач­­ну частину людей, що теж немало. Я от дивився методологію, яку пропонує Сакварелідзе, – усе правильно, спочатку люстрація, а потім новий конкурсний набір.   
 
У. Т.: Як ви оцінюєте останні резонансні справи і поведінку прокуратури в них?  

– Затримання Бочковського та Стоєцького було дуже сумнівним із погляду погляду Кримі­на­ль­но-процесуального кодексу, адже арешт не підпадає під ті умови затримання, які в ньому прописані. Тому реакція прокуратури, а саме первинна відмова давати санкції на арешт, – то не тільки гроші, занесені за це, а й просто погана якість роботи міліцейських слідчих. Що­до Єфремова я вважаю, що розігрується «договірняк», тобто в нього є домовленість із владою, мовляв, когось треба ж дати натовпу. Тому його або виправдають, або застосують якесь символічне покарання, що дуже швидко буде зняте. Стаття 358 «Розпалювання міжнаціональної ворожнечі», яку йому «шиють», є безперспективною. Для мене дуже велике питання, чому не був арештований ніхто з його команди, ті, хто власноруч розпалював війну та сепаратизм на Луганщині, всі ж перебували тут, у Києві. Чому випустили Харитонова? Чому не були арештовані  Кравченко, Клінчаєв? Той самий Голенко, який кричав із натовпом «Росія!» на сходах Луганської ОДА? Адже їх треба було брати, змушувати здавати пат­рона, а взамін укладати з ними певну угоду. На жаль, по більшості цих справ уже заплачені дуже великі гроші. Є чимало питань навіть щодо вбивства у Волновасі есбеушника Мандзика, адже досі навіть незрозуміло, з якої зброї це було зроблено, нам її не показують, не проведено багатьох процесуальних дій, без яких справа шита білими нитками.

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено