Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
29 березня, 2015   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

Еволюція Донецької ОДА

На початковому етапі свого розвитку сепаратизм на Донбасі асоціювався насамперед із двома феноменами: Слов’янськом і будівлею облдержадміністрації в Донецьку. В останній мені довелося побувати кілька разів, причому кожне з цих відвідувань відображало як певний етап руху історії Донбасу, так і деградацію тих, хто брав у ній активну участь.
Матеріал друкованого видання
№ 11 (383)
від 19 березня, 2015
Еволюція Донецької ОДА

Перші напружені моменти дали про себе знати ще 1 березня 2014-го, коли під ОДА прийшов багатотисячний натовп протестувальників, а саму будівлю охороняли лише кількадесят бійців спецпідрозділів. Незважаючи на радикальні настрої, ті, хто стояв у першій шерензі сепаратистів, буквально за півметра від самих бійців, намагалися ще вести бодай якийсь діалог із хлопцями в шлемах, яким на вигляд було від 20 до 27 років. Багато хто зі старшого покоління закликав їх просто добровільно розступитися, стримуючи радикальніше налаштованих сепаратистів фразами на кшталт «це ж також наші синки – не чіпайте їх». Самі «синки» того дня здавалися більш ніж піднесеними й навіть час від часу вступали в ненав’язливі бесіди з тими, хто намагався прорвати їхні ряди. Нечисленні фотографії, які мені вдалося зробити того дня, закарбували усмішки бійців «Грифона» просто на тлі проросійських активістів, які оточили їх із двох боків. Оскільки градус суспільного напруження ближче до вечора зростав, невеликій частині сепаратистів дозволили зайти в саму будівлю ОДА, частина зафіксувалася за спинами бійців, що трохи розступилися, а більшість лишилася стояти перед ланцюгом із силовиків.

Незважаючи на явний абсурд всього, що відбувалося того дня, 1 березня біля будівлі ОДА в Донецьку зібралася, напевне, «найадекватніша» частина з усієї маси сепаратистів, яка потім розповзеться по всьому Донбасу. Це пояснюється тим, що чимало з присутніх справді були корінними донеччанами, які прийшли на мітинг на хвилі політичної новизни, що накрила нашу країну. Тому багато хто був відверто проти того, щоб завдавати бодай найменших руйнувань місту, зокрема й будівлі ОДА. Час від часу, коли частина сепаратистів намагалася штурмувати будівлю або бити палицями стекла, із натовпу можна було почути викрики: «Для чого ви це робите?». Частина протестувальників вже відверто не розуміла, що має відбуватися чи відбуватиметься далі.

Читайте також: «Розстріляний як ворог ДНР»

1 березня до будівлі облдержадміністрації я так і не потрапив. Поїхав із Донецька, коли з ОДА пішов Лук’янченко, вже ближче до вечора. У саме приміщення повернувся за кілька днів, коли під облдерж­адміністрацією вже стояв намет, а всередині перебували і бійці «самооборони», і донецькі силовики. Мене обшукали в проміжку між внутрішніми дверима, причому зробили це саме сепаратисти. Всередині побачив зовсім іншу картину: розгублені й пригнічені ті самі хлопці зі спецзагонів сиділи зі щитами й шлемами по обидва боки від ліфтів. На обличчях читалося, наскільки туманним і непевним було їхнє розуміння всього, що відбувається. Дехто з бійців пробув там уже близько доби в повному бойовому спорядженні, сидячи на своїх же щитах.

Наступного разу я потрапив під ОДА 6 квітня, коли відбувся штурм внутрішнього двору: сепаратисти виламали залізну решітку, відібравши частину щитів у силовиків, які охороняли будівлю, і взявши під контроль двір. Було кинуто кілька вибухових пакетів і розбито стекла. Цього разу контингент вирізнявся особливою агресивністю та неадекватністю: якщо 1 березня можна було почути фрази «не ламайте місто» або «не робіть так, як на Майдані», то тепер більшості вже були байдужі наслідки й був відданий чіткий наказ штурму. Пам’ятаю, як одна з «мітингуючих» стояла з флаконом «зеленки», якою облила котрогось із силовиків, при цьому наспівуючи якісь частушки й підбадьорюючи тих, хто намагався перелізти через паркан.

Нарешті, мої останні відвідини ОДА припали вже на кінець травня, коли навколо будівлі виросли цілі барикади, причому з двох ярусів. Перший рубіж «оборони» – розібрана бруківка, складена вертикально, стіною, за 20 м від входу, поверх якої був кинутий якийсь дріт, де-не-де поєднаний із гумовими покришками. Одразу за нею йшла ще одна стіна вже із самих покришок, а в утвореному «внутрішньому дворі» перед фасадом будівлі стояли колонки й бродили міцні хлопці в балаклавах і з бітами в недвозначних футболках із російською символікою. Частина була вдягнена в камуфляж, від них тхнуло, а руки і шия цих людей були брудного коричневого кольору через тижневе безвилазне чергування в будівлі ОДА. Її задні та бічні частини до того часу також обросли високими барикадами, а по краях були сховані в щілини між старими меблями й камінням готові, просмолені факели, вочевидь, щоб у разі несподіваного штурму будівлю можна було підпалити.

Читайте також: Граната вже не бере

Поспілкувавшись з одним із тих, хто був того дня біля поставленого тут намету, я з’ясував, що з Донецька постійно підтримується зв’язок зі Слов’янськом і Стрєлковим. Про чітку координацію дій, звісно, не йшлося, але «комендант» намету взявся із запалом запевняти мене, що все, мовляв, буде в порядку й ніхто просто так нічого тут не залишить. Для такої «душевної» розмови достатньо було мати в себе на грудях чорно-оранжеву стрічку, їх роздавали на місці, – і в очах цих людей ти відразу ж ставав «своїм». А коли я запитав у «коменданта», що вони все ж таки робитимуть, якщо почнеться штурм, той відповів, що всередині вже «достатньо засобів», щоб на будь-якому поверсі зупинити просування силовиків.

Це були мої останні відвідини Донецької обл­держ­­адміністрації, після чого я ще довгий час не виїжджав навіть до самого Донецька, що поступово ставав для мене дедалі більш темним і неясним містом.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Коли в Україні нарешті з’явився інтерес до консервативної ідеології, стало зрозуміло, як мало ми знаємо про особистість і спадщину засновника українського консерватизму
    1 жовтня, Тетяна Осташко
  • Чого прагнуть лідери, що заявляють про себе як про демократичну опозицію до нинішньої влади, і чи здатні вони досягти свого найближчим часом
    1 жовтня, Андрій Голуб
  • Координатор експертної групи розвитку культурних і творчих індустрій Єврокомісії розповів Тижню про культуру крізь призму процесу творення нової вітчизняної політики, яка регулює цю царину, економічну збитковість ставлення до неї за залишковим принципом та нові форми інституцій, що стимулюють її розвиток.
    1 жовтня, Ганна Трегуб
  • Здається, немає вже новини, яка здивувала б простого мешканця Луганська. Хоча часто про події в «республіці» дізнаєшся від тих, хто живе на «великій» землі. Іноді друзі з української сторони пишуть есемеску: «А чи правда, що…» Вони щось прочитали в інтернеті й хочуть підтвердження. І лише з таких ось «новин» дізнаєшся про кадрові зміни у верхівці місцевої «влади».
    1 жовтня, Вікторія Малишева
  • Як різні мусульманські громади сприйняли війну на Донбасі
    1 жовтня, Михайло Якубович
  • З початком жовтня в Україні мало стартувати тестування на керівні посади в Державне бюро розслідувань. Втім, цього не відбулося.
    1 жовтня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено