Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
14 березня, 2015   ▪   Лесь Терен   ▪   Версія для друку

Початок мітингового сезону

Ранок 4 березня приніс сімферопольцям, що вирушили на роботу, сюрприз: у місті не вийшов на лінію жодний тролейбус
Матеріал друкованого видання
№ 10 (382)
від 12 березня, 2015
Початок мітингового сезону

. Їдучи в акробатичних позах переповненими маршрутками, люди з подивом на обличчях перепитували в попутників: «Кажете, страйк?!» Подив пояснюється тим, що Крим уже рік як відвик від страйків, протестів, мітингів, пікетів та інших звичних «гримас демократії»: окупаційний режим тримає підданих залізною хваткою. Але ось сімферопольські тролейбусники поповнили лави тих, кого реальність переконала в брехливості російських обіцянок про «покращення». Багатомісячна заборгованість із зарплати змусила працівників, попри побоювання, вдатися до незвичної для нинішнього Криму протестної акції. Страйк таки мав результат: гроші робітникам пообіцяли виплатити. За січень. На більше в голоштанної «супердержави» їх поки що немає.

Прищеплена за роки української вольниці звичка «майданувати» прокинулась і в Севастополі. Невдоволення мешканців міста волюнтаризмом і некомпетентністю нового градоначальника, новоросійського віце-адмірала у відставці Мєняйла (тяжка алкогольна залежність котрого швидко перестала бути секретом для широкої публіки й породила презирливе прізвисько Нєвмєняйло) з глухого бурботіння в інтернеті перейшло в галасливий вуличний мітинг із вимогою відставки «хазяїна міста». І хоча організатором акції був якийсь маргінальний та беззастережно проросійський «Союз рабочих Севастополя» й вона зібрала лише кількадесят учасників і була швидко нейтралізована поліцією, сам факт початку виступів вартий уваги. За України севастопольці набули величезного досвіду протестів проти влади, цю багатолітню навичку так просто не викорінити, і які «подарунки» в майбутньому вона принесе російським владцям у традиційно бунтівному місті, ми ще побачимо.

Читайте також: «Послєдняя ґастроль»

Але чекати від майбутніх протестів проукраїнської спрямованості було б ілюзією. Певним застереженням проти таких оман є історія з нещодавнім опитуванням на сайті газети «Крымская правда». Цей давній українофобський рупор виставив опитування: «Как бы вы от­­ве­­ти­­ли на вопросы всекрым­­­ского референдума сегод­­­­ня?». Вочевидь, воно потрапило на очі патріотичним «ін­­тер­­нет-військам», що організували масове голосування на користь українського вибору. Адже частка прихильників України швидко скочив аж до 61%! Після того сайт «рухнув», а коли «отямився», то вже не містив згадки про соціологічне дослідження.

Усе це було б чудово, якби отой 61% не розлетівся по всій Україні радісним повідомленням. Звісно, про таку новину ми всі мріяли б, але вона, на жаль, недостовірна. Недостовірна не тому, що професійні соціологічні опитування фіксують у Криму до 82% прихильників Росії (бо ці цифри теж не є беззаперечними). І не тому, що багато кримчан, навіть коли не враховувати переконаних путінців, уже настільки змучені перемінами, що ладні лишатися хоч під нинішнім кремлівським лідером, хоч під чортом рогатим, аби тільки уникнути нових потрясінь (формуючи світогляд виключно за допомогою російських ЗМІ, люди щиро переконані, що в решті України ще гірше). І навіть не тому, що в одному з попередніх опитувань (котре, певно, не привернуло уваги наших «інтернетних вояків»), де газета з’ясовувала національність читачів, відверто расистські варіанти відповідей: «Да, я русский. И этим горжусь» і «Чего скрывать, украинец» набрали відповідно 86% та 10%. А просто тому, що кримські прихильники України «Крым­скую прав­­ду» не читають і на її сайті не бувають. Тож не все так легко з Кримом, як хотілося б, і боротьба за його повернення потребуватиме значно більших зусиль, ніж «клікання» мишею…

Читайте також: Їхні слова та Богу б у вуха

Навесні в Криму завжди починався мітинговий сезон. І навіть цей рік не став винятком. Окрім згаданих акцій відбулася ще одна тиха: кримські українці прийшли відзначити день народження Тараса Шевченка. Урочисте покладання квітів до сімферопольського пам’ятника Кобзарю окупаційна міська управа заборонила. Проте милостиво дозволила зібратися в парку подалі від центру міста, біля паркової скульптури «Три грації» – оголених бронзових красунь. Цього приниження їй здалося замало, й, коли учасники заходу розгорнули Державний прапор України, трьох із них поліцаї швидко доправили до «околотка». Тепер їм загрожує суд за використання «запрєщьонной сімволікі». У Севастополі організованих заходів не проводили взагалі. Там люди приходили до пам’ятника Шевченкові поодинці чи групами по двоє-троє, покладаючи квіти під наглядом поліцаїв та «самооборонців», які обступили монумент. Дивно, що не лупили нагайками й палицями, як то робили на цьому самому місці з учасниками святкування 200-річного ювілею Кобзаря у 2014-му…

Спадають на гадку велетенські бурхливі моря триколорів РФ, що в минулі роки з благословення української влади регулярно заполоняли центральні вулиці кримських міст і в «День Пушкина», і в «День независимости России», і в будь-який день, обраний провідниками російського руху. Чи не за оту недбалу вседозволеність розплачуємося зараз у Криму?


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено