Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 березня, 2015   ▪   Спілкувався: Дмитро Крапивенко   ▪   Маріуполь   ▪   Версія для друку

Командир Червень: Дмитро Ярош веде переговори з СБУ і контррозвідкою про легалізацію «Правого Сектора»

Тиждень.ua поспілкувався з Червнем – командиром загону Дук «Правий Сектор», що діє в районі Маріуполя. Темою розмови стали оборона міста, правовий статус добровольців і робота з місцевим населенням
Командир Червень: Дмитро Ярош веде переговори з СБУ і контррозвідкою про легалізацію «Правого Сектора»

Тиждень.ua :  Чим ви займалися до війни ?

- Я ветеринарний лікар.

Тиждень.ua :  Тобто були ветеринаром і паралельно займалися громадсько-політичною діяльністю?

- Так, я створював молодіжні організації, був тренером із боксу, стендової стрільби, працював із молоддю, займався бізнесом.

Тиждень.ua :  Чим галицька молодь відрізняється від донецької?

- Серед нас є бійці з Донецька і Маріуполя, дуже сміливі й хоробрі хлопці. І коли вони націоналісти, то кращі, ніж ми, львів’яни. А в цілому молодь майже нічим не відрізняється. У нас завжди було питання виїхати за кордон навчатися, а в них  - шахти, спорт, вони підтягнуті, працьовиті, з великим бажанням вивчають українську мову з нами.

Тиждень.ua: Як ви потрапили до «Правого сектору» і яка зараз ваша посада, за що ви відповідаєте?

- У «Правий сектор» потрапив після того, як  по телебаченню побачив біля Яроша свого товариша, Андрія Мурунчака, він був одним із командирів 8-ї сотні афганців на Майдані. Я до нього зателефонував і запитав: «Хто це такий сміливий біля тебе виступає, каже, що Майдан не здамо, готові до силового протистояння?» - «Та це, хлопці, створився такий «Правий сектор», увійшли туди різні підрозділи структурні, ми афганців координуємо, приїжджай на Майдан, тут весело, я тебе з ним познайомлю». Це було напередодні подій на Грушевського.

Читайте також: «Кіборг» Слива: «Хто прийшов воювати за Україну, грипом не цікавиться»

Тиждень.ua: А до того ви в Майдані не брали участь?

- Я не вірив у Майдан. Я не вірив у те, що люди змінять ситуацію, особливо, коли побачив, що очолили Майдан троє цих лідерів: Яценюк, Тягнибок і Кличко. Після того, як пішли перші смерті, я зрозумів, що щось тут не те, що все дуже серйозно, приїхав і взяв участь у боях.

Тиждень.ua:  Як ваша посада тепер називається?

- Після цього Дмитром Ярошем було визначено в пріоритетах маріупольський напрямок, від мене була ініціатива це реалізувати.  Колиcь я воював у 5-му батальйоні. Ми сюди(до Маріуполя – Ред.) зайшли 22 листопада. Ще  у вересні існувала загроза походу ворога на Крим, Бердянськ. Тоді я і прийшов до Дмитра Яроша з ініціативою очолити наші загони на цьому напрямку. Він мені дав зелене світло, я спрямував сюди волонтерський рух, змобілізував своїх друзів, і от ми створили цей підрозділ. На сьогодні я  командиром 8-ї окремої роти ДУК. У «Правому секторі» сьогодні є три бойових загони: 5-й батальйон, командир Чорний(Піски) , 7-й батальйон – Гайдамака(Тоненьке, Мар’їнка), 8-ма окрема рота, де я командир – Маріуполь.

Тиждень.ua:    Чи не складається у вас враження, що баланс сил на Майдані й дотепер був приблизно однаковим, тобто велика структурована сила і дезорганізована, але якоюсь мірою вмотивована інша сила? Але Майдан не був так міцно зав’язаний на політиках, як нинішня ситуація, тепер актуальне питання державної безпеки, й ігнорувати, як тоді ми ігнорували цю опозиційну трійцю, не виходить. Як ви бачите цю ситуацію: баланс сил і залежність від великої політики?

- Почнемо з Майдану: ситуація вибухнула, тому що людей недооцінили, і багато хто не вірив, що люди стали іншими. І цей надлом – генетичний, історичний – я відчув фізично на Майдані, що люди звідси не підуть, і вони стали іншими. Доказом цього були оті діти з дерев’яними щитами, які бачили, що гинуть, що стріляють, але йшли.  Я був вражений, моє серце розривалося від цього.

На сьогодні влада недооцінює знову ж таки людей.  Моє відчуття, що ця війна, за їхнім планом, вже мала б бути закінчена, але такий сплеск волонтерської допомоги, затятість людей знову ламає ситуацію на нашу користь. І тому наша справа не безнадійна. Політики можуть дорогою ціною заплатити за те, що не встигають за своїм народом і продовжують вважати, що цей народ буде чемпіоном світу з терпіння. Ми свідомі того, що не можемо зараз піти в Київ і їх знищити, покарати, бо втратимо державу. Але вони дорого заплатять за те, що не приймають сьогодні тих рішень, які можуть врятувати ситуацію.

Тиждень.ua.: Що ви маєте на увазі під «цими» рішеннями?

 - Порошенко говорить про те, як багато грошей тратиться на війну. Я їх не бачу. 90% того, у що солдат одягнутий, що він їсть і тепловізор, у який він дивиться, привезли волонтери. Тобто крадіжка відбувається. Цінності Майдану знищені, не реалізовані, ніхто з винних не покараний. Це все сміттєвими баками може не закінчитися, ця критична маса ненависті і негативу в людей набирається, і дуже було б невчасно, якби вона зараз вилилася у ще один Майдан, бо тоді ми втратимо країну. Мені здається, до цього штовхають людей у той чи інший спосіб.

Читайте також: Вустами «кіборга»: Не хочу, щоб війна змінила мене

Тиждень.ua:: Хто штовхає?

 - Є очевидний зовнішній ворог, але є і внутрішній. І ця війна в країні буде доти, доки є, як у бізнесі, внутрішній замовник на цю війну. У Грузії  вона сталася тому, що внутрішній замовник був мінімізований, тому він напав на Грузію, він не міг контролювати впливи зсередини п’ятою колоною, Саакашвілі все для того зробив, щоб вибити з-під нього це лобі. Путін напав на Грузію. І в нас він напав, тому що пішло не за його сценарієм, лобі  втекло, всі затихли, люди піднялися,  і був здійснений фізичний напад на країну. Зараз вони знову розправили крила, виходять зі своїх таємних нір, тому активні бойові дії можуть у нас призупинятися, коли буде нормально почуватися п’ята колона і він зможе через неї реалізовувати свої плани. А війна буде продовжуватися, доки ми внутрішнього ворога не будемо придушувати. Який із цих рецептів кращий, мені важко сказати.

Тиждень.ua:  Як зупинити внутрішнього ворога, якщо насильство зараз, очевидно, зіграє проти країни?

- Від мене як бійця «Правого сектора» вирок цим людям був би однозначно смертельним. Під час війни таких людей треба карати. Це олігархічні клани, які витискають усе з країни, продажні генерали-зрадники.   З одного боку, ми це все знаємо і нам прикро, а з іншого – ми не маємо права зараз образитися і піти додому, сказати, що нас продали, справа наша марна, нас недооцінили. Ми мусимо боронити свою землю, так як колись це робили наші предки.

Тиждень.ua:  Як ви бачите координацію добровольчого руху і що думаєте  щодо легалізації «Правого сектору»?

- Рушійною силою цієї війни є добровольчі батальйони, які самі взяли до рук зброю і воюють за свою землю. І те, що є спроби налагодження координації між ними – це плюс. Єдине застереження: щоб це не було заполітизовано. Це має бути військове спрямування, військова координація: приймаємо рішення, діємо ось так, ділимося інформацією між собою. Є величезний волонтерський ресурс, який усе знає й усе контролює, деколи волонтери навіть з озброєнням і боєприпасами допомагають. Усе це треба об’єднати в єдиний центр на загальну перемогу над зовнішнім ворогом.

Легалізація ДУКу знаходиться в руках нашого провідника Дмитра Яроша. Ми прийшли під його прапор свідомо, не очікуючи від держави зарплатні, посвідчень, пільг чи соціальних пакетів. Єдине, чого ми потребуємо від неї – це зброя. Ми розуміємо, що держава нам її не видає, бо ми для неї ніхто, і цим вона маніпулює нами. Дмитру Анатолійовичу вибирати, у статусі якої з державних структур ми будемо учасниками цієї війни. Ми його до цього не штовхаємо, нам підходять ті умови, в яких ми сьогодні перебуваємо.

Тиждень.ua : Зараз ідуть перемовини з СБУ на цю тему?
 - Дмитро Ярош веде переговори з СБУ, контррозвідкою, це відкрита інформація.

Тиждень.ua :  Чи здатна влада вчитися у волонтерів забезпечувати армію і в добровольців - воювати, бачити перед собою приклад і запроваджувати принципи їх роботи?

-  Бути прогресивною і сучасною ця влада на 100% нездатна. На сьогодні з легалізацією ми не поспішаємо, тому що все дуже просто: коли будуть прямі бойові дії, військові самі прийдуть і дадуть мені як командиру ключі від їхніх. Моє завдання зараз – вичекати цей момент.  

Читайте також: Камікадзе на зв’язку

Тиждень.ua :.: Хто боїться «Правого сектору» в Маріуполі?

-  Я свідомо ходжу по місту в емблемах «Правого Сектору», щоб бачити реакцію людей. З одного боку, вони такі перелякані, агресивно на це все дивляться, а коли з ними спілкуєшся, то дуже легко переконуєш. Люди тут відкриті, хороші, прості і працьовиті. Я домовився з місцевим телебаченням, активістами, вони мені влаштовують зустрічі зі студентами, викладачами в університеті, з учителями в школах, на підприємствах із керівниками. Одиниці є відверто проросійськи налаштованими через різні обставини, бізнес-інтереси, зв’язки з кримінальним світом, який повністю контролюється ФСБ,, тому вони саботують мою участь у тих чи інших зустрічах. Їх прізвища відомі, і вони будуть покарані. Маріуполь буде українським. Я все для цього робитиму. Коли його оточать, я з бійцями залишуся в місті разом із цими людьми.

Тиждень.ua :  Коли ймовірний такий сценарій?
- За кілька днів місто буде атаковане.

Тиждень.ua :  Ми можемо його відстояти?

- Однозначно так. Якщо наша армія увімкне повну потужність, то спільними зусиллями ми легко переможемо. Їх координати відомі, їхня кількість відома, місце скупчення техніки відоме, тренувальні табори відомі, всі вони в межах досяжності наших артилерійських систем.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
  • Африка — це не тільки величезний материк, а й острови довкола нього. Занзібар, як і решта Чорного континенту, є результатом перетину різних культур, торговельних шляхів і цивілізацій
    26 червня, Ростислав Панічев
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено