Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
5 березня, 2015   ▪   Віктор Коваленко   ▪   Версія для друку

Дебальцевський щоденник. Останній обстріл

Тиждень.ua продовжує публікувати щоденнки офіцера 40-го батальйону Віктора Коваленка про бої на Дебальцевському напрямку у січні-лютому 2015-року
Дебальцевський щоденник. Останній обстріл

Відносно спокійний день і вечір 12-го лютого — коли були підписані нові Мінські домовленності. Оголошене перемир'я дало всім в нашому батальйоні багато надії на припинення вогню, а мені надію на те, що я нарешті зможу поспати вночі не на підлозі в морозному коридорі, а в теплі під ковдрами за перестінками в своїй кімнаті на другому поверсі. Дякуючи Богу, та ніч дійсно пройшла спокійно і я виспався: кілька ракет російського “Граду” прилітали десь о третій ночі й розірвалися порівняно далеко. Вже майже звичний й прогнозований обстріл табору о шостій годині я зустрів в укритті, адже прокинувся о п’ятій, приготував кави й заздалегідь сховався.

Читайте також: Дебальцевський щоденник. Храм батальйону

 День 13-го лютого    спокійним не став, хоча сонячне тепло і чисте небо навіювало певний мир і спокій. Тому я знову спав у коридорі на першому поверсі. Проте, незважаючи на кілька ковдр на собі та матрас під собою, десь о першій ночі я дуже замерз і від цього прокинувся.

Блукаючи в ночі коридором й таким чином зігріваючись, мені пощастило зустріти помічника комбата з правової роботи молодшого лейтенанта Максима Тимочка. Він допізна працював у підвальній кмінаті оперативного чергового. Там завжди не вистачало місця не те що спати, але й просто перебувати, тому я часто не наважувався проситися туди на ночівлю. Але тієї морозної ночі у відповідь на моє запитання Максим сказав, що місце для мене знайдеться. Недовго думаючи, я одразу перебрався з рюкзаком і автоматом у теплий підвал.

 І це було вже четвертим Божим провидінням, завдяки якому я уникнув небезпеки. Невдовзі, десь о 3-й ночі 14-го лютого про-російські бойовики розпочали масований обстріл нашого табору з трьох напрямків та з усіх видів важкого озброєння: систем залпового вогню “Град”, мінометів, артилерії і навіть танку прямою наводкою. Протягом 50-ти хвилин наш будинок здригався й руйнувався від влучання численних ракет, мін та снарядів. А я, сидячи з десятком офіцерів та солдатів у підвалі, молився Богу.

Читайте також: Дебальцевський щоденник. Розбомблені кімнати

Після того, як майже годинний обстріл закінчився, в мене почало дзвеніти у вухах, я почав чути вдвічі гірше, ніж звичайно, заболіла голова. Спробував заснути, але прокинувся від тошноти і втрати свідомості. Дякуючи Богу, свідомість я тієї ночі в тісній кімнаті не втратив й знову заснув аж до ранку. Сподіваюсь, це не була контузія.

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено