Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
7 березня, 2015   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

У власній матриці

ІТ-фриланс – дуже поширена форма зайнятості серед українських програмістів. Дистанційованість від корупційного бізнесу й від офісної роботи як такої робить це ремесло вельми привабливим
Матеріал друкованого видання
№ 8 (380)
від 26 лютого, 2015
У власній матриці

За останні 10 років галузь IT перетворилася в країні, мабуть, на найкращий кар’єрний ліфт для інтелектуально розвинених людей. Виявилося, зовсім не обов’я­з­ково бути сином прокурора чи депутата або їхати до столиці для того, щоб заробляти, може, й не більше, але при цьому займатися реально цікавою справою. Мрія як для країни, що балансує між другим і третім світом. Власне, такою ця галузь є й тепер, хоча в останній рік тут, як і в усіх сферах, виникли великі труднощі, особливо в компаній, що працюють на внутрішньому ринку. Попри те що навіть зараз, у кризові часи, середня заробітна плата в цій царині перевищує $1 тис. IT-галузь останнім часом трохи загальмувала, але все одно має шанси стати в майбутньому чималою складовою ВВП.

ФРИЛАНС ЯК ШАНС

«Фрилансери можуть робити тільки прості, не дуже масштабні проекти, – розповідає Андрій із невеликого містечка на Львівщині. – Великі, з інноваційними розробками під силу тільки серйозним компаніям із чималим штатом та бюджетами. І вони в Україні зазвичай займаються аутсорсингом».

Читайте також: Тенета на ботанів

Його історія досить типова для українських фрилансерів. Андрій закінчив технікум у рідному містечку й вирішив взятися за програмування. При цьому переїжджати до великого міста не бажав. У хлопця все складається досить добре: працює сам на себе й оцінює власний щомісячний дохід у $700–800, а це дуже пристойні гроші для провінції. Так, зарплата менша, ніж була б у великій компанії, але ж він сам формує свій розпорядок, а ще йому не треба винаймати житло у великому місті, куди довелося б їхати, адже тільки там зосере­джені серйозні контори.
«У мене невеликі й не дуже об’ємні проекти, – розповідає Андрій. – Це замовлення на розробку сайтів, їх підтримка й подібне. Тобто те, що можна отримати на відповідних інтернет-порталах, де клієнти шукають виконавців. Чималі замовлення, коли потрібно розробляти окреме програмне забезпечення чи платформи, один фрилансер сам не потягне, тут потрібна команда. Та й компаніям необхідне відповідне портфоліо».

ІТ-фриланс – хороший варіант для розвитку маленьких міст та економічної диверсифікації

Кілька опитаних Тижнем фрилансерів підтверджують: це непоганий інструмент для виживання та заробляння коштів. Замовлень з усього світу так багато, що достатньо якісно вивчити кілька мов програмування та розуміти англійську – і безперервний їх потік у тебе в кишені. Плюс ти фактично не залежиш від стану української економіки, адже 90% фрилансу в мережі робиться на закордон. Саме цей вид діяльності дає змогу виживати багатьом людям у провінції, котрі, як Андрій, не хочуть їхати до великого міста. Щоправда, треба розуміти: той, хто підсів на таку діяльність, навряд чи колись стане Біллом Ґейтсом чи Стівом Джобсом.

Тим більше що останнім часом у цю професію в гонитві за ілюзією легких грошей пішло чимало людей без профільної математичної освіти, і це розмиває професійний рівень українських айтішників. Однак зазначений вид діяльності – хороший варіант для розвитку маленьких містечок і хоч якоїсь економічної диверсифікації, щоб усі скопом не їхали шукати долі до Києва чи інших великих міст, залишаючи свої рідні поселення без будь-якої інтелектуальної складової.

ВИТІК МІЗКІВ

«До Помаранчевої революції українські айтішники перебували поза межами ринку, – пригадує програміст Сергій Пінькевич, який наразі переїхав жити на Кіпр, де має власну компанію. – Це було безпосередньо пов’язано з тим, що про Україну ніхто не знав. Проривними стали середина – кінець 2000-х, коли ринок майже вибухнув, а доходи його учасників зростали в геометричній прогресії. До того ж то був період, коли можна було добре заробляти не тільки на аутсорсі, а й на внутрішніх клієнтах. Тоді, та навіть і тепер, ми багато в чому вигравали конкуренцію в тих самих росіян, які теж традиційно активні на ринку IT-фрилансу. Насамперед тим, що демпінгуємо в плані цін, та й працелюбніші, правду кажучи».

Читайте також: Українське ІТ: не програвити майбутнього

Але протягом останніх двох-трьох років компанії різко зменшують витрати на IT, тому 2013-го Сергій переїхав з України, бо стало невигідно працювати. «Замовлення в мене й так усі закордонні, тож не було жодного резону платити шалені податки тут», – пояснює свій вибір. За його словами, чимало друзів, із якими він розпочинав і які працювали у великих IT-компаніях, або вже виїхали, або збираються. І це при тому, що зар­плати в них високі навіть за європейськими мірками. Але чимало компаній, особливо з іноземними головними офісами, вважають за потрібне перечекати війну та лихоліття в Україні за кордоном. Більшість працівників, яким пропонують переїзд, погоджуються. Тому, на жаль, в Україні зараз відбувається черговий відплив кадрів. Хоча багато хто й лишається, адже отримувати зарплату у валюті за нинішнього курсу дуже вигідно.

«IT у форматі фрилансу може існувати й далі, – пояснює Сергій Пінькевич. – Але коли економіка стагнує, важко всім. IT, що працює на внутрішній ринок, зараз страждає, бо грошей у це в нас ніхто особливо не вкладає. Тому виживають старими запасами та контрактами. Заробітки в галузі поки що не впали, у де­яких сегментах навіть спостерігається зростання, однак 2015-й буде дуже важким для всіх». Тож IT-рай останнім часом трохи потьмянів, однак за розумної державної політики й покращення соціально-політичного становища ця галузь цілком може стати однією з провідних в економіці.

ЧИ ВАРТО СТАВАТИ АЙТІШНИКОМ

З огляду на все описане вище, природно, виникає питання: а чи варто ставати ІТ-спеціаліс­том і що це може дати на нинішньому етапі? Якщо ви вирішили розпочати кар’єру в згаданій царині, варто розуміти, що для зов­нішнього ринку, тобто йдеться про аутсорсинг, характерна менша потреба в управлінцях, продавцях, консультантах, тож імовірність стати «великим начальником» невисока. Проте є можливість вирости як спеціалісту з перспективою поїхати працювати за кордон.

«Слід розуміти, що для роботи в цій сфері дуже важлива психологічна стійкість, – розповідає консультант компанії Luxsoft Василь Задворний. – Звичайно, йдеться не про вда­­чу спецпризначенця, але треба усвідомлювати, що робота, у якій персонального «живого» спілкування дуже мало, а більшість комунікацій відбувається через електронні засоби, – непросте випробування для психіки. Однією з основних умов успішної діяльності тут є володіння англійською мовою й постійна самоосвіта».

Зі здобуттям базових знань і навичок проблем виникнути не повинно – безплатних онлайн-курсів зараз безліч, зокрема й від найвідоміших навчальних закладів, таких як Mассачусет­сь­­кий технологічний інститут. Так само багато й не дуже дорогих більш традиційних курсів у великих містах. Не варто затягувати з початком практичного застосування знань. Вивчити все неможливо, а на досвід роботи працедавець звертатиме увагу. Тому, якщо ви хочете стати айтішником, починати треба було ще вчора.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Уміння викладати довго вважалося вродженим. Реформатори ж доводять, що найкращими вчителями стають, а не народжуються
    26 червня, The Economist
  • Історія «тіньового бізнесмена» сталінської доби
    26 червня, Валерій Примост
  • Найефективніше допомогу витрачають у бідних країнах з адекватним управлінням. Але вона до таких не потрапляє
    26 червня, The Economist
  • Зустрів днями колишнього колегу, з яким іще до війни разом працювали на складах мережі супермаркетів «Брусничка».
    26 червня, Станіслав Васін
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено