Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
20 лютого, 2015   ▪   Ольга Худецька   ▪   Версія для друку

Із Дебальцевого з любов’ю

Коли ти повертаєшся з війни, ти маєш бачити і відчувати, для чого і кого ти ризикуєш життям.
Із Дебальцевого з любов’ю
Худецька Ольга

- Я прямо не знаю, що ще їм принести на зустріч до потягу. Може, вони голодні? Давай замовимо їм піццу!, - Настя Сніжна вже купила повітряних кульок для своїх приятелів-добровольців, але вважає, що необхідно їх зустріти  «чимось серйознішим».

Після дзвінка Володимиру Назаренку з батальйону «Київська Русь», який саме їде в потязі, виявляється, що хлопці ситі і усіляко відмовляються від пропозицій нагодувати. Настя в роздумах – може чогось солоденького?

До прибуття ще є трохи часу, а людей перед центральним входом до залізничного вокзалу вже немало і вони продовжують підходити.

- От що фейсбук животворящий робить, - посміюються хлопці, які зустрічають бойових побратимів. – Казали дівчата, що, поки їхали, навіть по радіо в авто чули оголошення  типу «всі кияни - на вокзал».

Нарешті оголошують прибуття. Сьогодні потяг вирішили урочисто прийняти на першому пероні. Поки поїзд їхав, Назаренко на прохання зустрічаючих пройшовся вагонами, і тепер люди знають, біля яких вагонів чатувати бійців.

- По всьому перону розходимось, по всі довжині потягу, бо бійці практично в кожному вагоні їдуть, - координує присутніх хлопець.

Настя Сніжна

Кількасот людей рушають на перон. Дуже багато квітів та повітряних кульок. Хтось несе цілі ящики солодощів. Дівчата домальовують плакати і біжать усіх наздоганяти.

На перон підтягуються і військові. Хтось сьогодні їде на Схід, хтось в Києві на ротації чи в госпіталі і прийшов зустріти побратимів.

До одного з таких військових, Богдана з львівського батальйону територіальної оборони, підходить дівчина і просить дозволу пригостити кавою з молоком – у неї її ціла батарея, придбана для бійців у найближчому закладі. Посміхаючись, роздає стаканчики з духмяним напоєм хлопцям в камуфляжі. Інша дівчина просить Богдана дозволу обійнятись. Він лише каже бути обережніше з рукою – нещодавно поранений.

- Осколками посікло. Я в останній момент розвернувся так трохи вбік, то дісталось менше. Я в шпиталі лежав, але приїхав на один день в Київ до сестри, бо вже цілих чотири дні пролежав, не годен вже. Чи можна мені вже їздити? Та можна-можна, - розповідає Богдан.

Пізніше він признається, що дренажі звісно ж повитягав сам, і ніхто його не виписував – але на один день в Київ до сестри «то не страшно». Сам він в АТО з травня. Зголосився ще в березні, але «у військоматі щось довго тягнули, аж в травні пішов».

- Як вирішив? Хіба можна якось інакше рішити? Чоловік мусить йти захищати свою країну, коли на неї напали, що тут вирішувати?

Читайте також: Говорить Небо

Богдана вже потихеньку беруть в кільце дівчата, раз-по-раз хтось намагається вручити квіти. Боєць спершу відмовляється – нема куди покласти, «та і не з Дебальцевого я, я в шпиталь вертаюсь».

- Ну ви даєте! І яка різниця звідки ви? Ви для нас усі герої,  - обурюється жіночка і змушує його взяти квіти. Поки одні дівчата його обіймають, інші  заправляють ще одну квітку за лямку рюкзака.

Олег у новій українській формі нетерпляче виглядає поїзд на самому краєчку платформи. Питаю, чи не друзів-побратимів раптом зустрічає.

- Ні, я батька зустрічаю, він військовий.

- Ви обидвоє в армії?

- Ну так. Спершу я поїхав в АТО на тиждень, потім він, потім знову я, отак і їздимо, - сміється.

Настя Сніжна, почувши такі сімейні розклади, одразу просить передати одну з повітряних кульок його батьку. А жіночки поруч, почувши розповідь Олега, першим ділом питають, чи одружений він та бажають йому найгарнішу і найкращу у світі дружину.

Богдан, Львів, тероборона

…Потяг № 711\712  повільно причалює до перону під привітний гудок машиніста. Пасажири не змовляючись першими випускають на перон військових. Їх, розгублених, тут же кидаються обіймати незнайомі люди, й дуже швидко завалюють квітами.

- Аню! Аню! Де моя дружина? - гукає один з них, коли його нарешті відпустили з обіймів.

- А-ня! А-ня! А-ня! - з готовністю скандує натовп, допомагаючи знайти дружину.

Тут же поруч дзвінке дівчаче гукання до бійця з позивним «Чорнота», його шукають бойові побратими.

Читайте також: Зниклі безвісти й військовополонені: про реальну ситуацію

 - Я просто не знаю, що я можу ще для них зробити. Прийшла пообіймати усіх і сказати їм «дякую». Вони ж навіть не уявляють, скільки людей їм вдячні за їх мужність, - каже киянка Віка. Її подруга Світлана примчала зустрічати незнайомих бійців з Черкас  - ледве встигла. Тепер обіймається з військовими за двох: «що, дарма так гнала трассою?», - сміється.

Окрім квітів, бійцям тицяють пакунки зі смаколиками, поють чаєм, запрошують вечеряти, хто без транспорту – розбирають по машинам. Одного з військових наполегливо умовляють не соромитись скористатись автівкою, він сміючись махає рукою: «та у Вінницю я, у Вінницю, потяг чекаю, ви вже десяті, хто питає».

Алла Федорченко

У холі вокзалу жінка просить Аллу Федорченко з батальйону «Січ» записати її номер.

- Я все одно тут поруч, наберете мене обов’язково, коли зберетесь їхати – відвезу.

Алла дякує і з охапкою квітів йде шукати побратимів, яких вже розтягнули навсебіч фотографуватись.

Хтось з бійців дістає карту, щоб показати журналістам у більш звичний для нього спосіб, що і де відбувалось. Каже, що бачили по той бік чеченців. Розповідають про відхід і спалену техніку.

Утім, більшість намагається оминати цю тему.

Читайте також: «Збройні сили Новоросії». Проти кого ми ведемо війну?

- Давайте краще не про це, - стомлено  посміхається боєць у відповідь на питання, як довго виходили з Дебальцевого.

Група вояків прямує до виходу, їх проводжають оплесками і скандуванням «герої!».

- Не робіть з нас зірок, ми робимо те, що маємо робити, - майже обурюється один з бійців.

Володимир Назаренко, його бійці-побратими та друзі

Тим часом хлопці з «Київської Русі» шикуються з прапорами для фото. Володимир Назаренко звертається до людей, які обступили бійців зі всіх сторін:

- Друзі, ми щиро дякуємо за таку зустріч! Будь ласка, проявіть таку ж увагу та небайдужість до поранених бійців, які приїждають в п’ятницю в Ірпінський шпиталь. Їх буде досить багато і їм потрібна ваша допомога.

Хлопці кажуть, що хочуть якнайшвидше відновити боєздатність та повернутись на передову.

А на найближчий час плани прості:

- Додому і пити чай, розвалившись у м’якому кріслі!

- Виспатись!

- Відпочити і вранці в шпиталь до хлопців.

- А на вихідних - на рибалку!

-… А я в спецназ хочу перевестись. У понеділок піду дізнаватись що і як.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як живе обласний центр з новою українською назвою
    26 липня, Світлана Орел
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про чорний ринок зброї в Україні, смерть Павла Шеремета, хресну ходу Московського патріархату та військові навчання біля берегів Одеси
    26 липня, Віталій Рибак
  • Літо надихає на мандри. Тому книжки, про які я напишу, теж так чи інакше пов’язані з мандрами й подорожами.
    25 липня, Олександр Стукало
  • Тиждень.ua поспілкувався із комісаром Ради Європи з прав людини Нільсом Муйжнієксом про стан прав людини на Донбасі та в Криму і його подальший план дій щодо цих територій
    25 липня, Віталій Рибак
  • Тиждень поспілкувався з легендарною Дітте Марчер, директором Bodynamic International, засновницею реабілітаційної програми для військових, яка допомогла тисячам людей повернутися до нормального життя після війни. Нині вона допомагає українським солдатам.
    25 липня, Роман Малко
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено