Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
19 лютого, 2015   ▪   Роман Малко   ▪   Версія для друку

За спільні цінності

Життя таки складається із простих речей. Мати – це мати, любов – це любов, ворог – це ворог, а війна – це війна.
Матеріал друкованого видання
№ 7 (379)
від 19 лютого, 2015
За спільні цінності

То вже потім, виправдовуючи свої психологічні та інші розлади, ниці думки та вчинки, людина перетворює ці істини на що їй заманеться. Витворює вигадливі конструкції, наводить зарозумілі аргументи, шукає тільки їй збагненні й потрібні пояснення, перетворюючись в результаті на помийну яму. Але мати від того не перестає бути матір’ю, ворог – ворогом, а війна – війною. Хоч називай її гібридною, хоч АТО, хоч футбольним матчем. Усе це чортівня.

Можна скільки завгодно клеїти дурня і вдавати із себе хтозна-що, але рано чи пізно життя розставляє все на свої місця і змушує визначатись. Особливо, коли ставки зашкалюють і ціна перевалює за межі здорового глузду. Коли на бруківку падає мертвий друг, брата привозять додому в труні, а над головою зависає чийсь, хай навіть гібридний чобіт і ляскає затвор зовсім не гібридного автомата, вікна розлітаються від осколків, а сусідній будинок перетворюється на купу цегли, тоді навряд чи захочеться продовжувати забави. Забутися – так, сховатися, втекти, але не грати в піжмурки. Бо виявляється, що жодна суєта не має значення, що найціннішими бувають лише прості, банальні речі: мама, діти, життя, склянка води, тепла ковдра і скибка хліба.

Війна мала б змінювати. Кров мала б усе розставляти на свої місця. Особливо, коли тече ріками. Коли її забагато, все затерпає, відчуття притуплюються, але тим і відрізняється людина, що горе, хоч би яке воно було, хай навіть чуже, не здатне перетворити її на звіра. Це в ідеалі. А насправді все знач­но огидніше. У кожного свої розуміння добра, відчуття прекрасного й навіть справедливості. Хтось залишає вдома шістьох дітей і йде захищати Батьківщину, а хтось, попиваючи віскі, спокійнісінько краде в цих і багатьох інших дітлахів їхнє майбутнє, виміряне мільйонами, мільярдами, чи хай навіть життям батька, яка різниця. І що цікаво, йому за це нічого не буде. Принаймні в нашій країні, де звикли карати тільки тих, хто невдало перейшов комусь дорогу.

Неможливо постійно жити в стані абсурду,  платити життями найкращих своїх дітей і ставити експерименти на власному майбутньому

Це дивовижа, але ми таки найунікальніша спільнота на планеті Земля. Тільки ми в час війни примудряємось не розривати з ворогом відносини, продовжуємо торгівлю з ним. Коли нашу землю розривають вибухи з його гармат, а танки перемелюють кістки наших хлопців, наш президент не гидує вироб­ляти на його території, в самому ворожому лігві, смачненькі шоколадні цукерки. Це фантастика, але у наших містах, які вже нині є потенційними цілями для бомбардувань, а зав­тра можуть перетворитися на руїни, спокійненько, без жодного страху ходять і заробляють гроші ворожі агенти, натхненники й організатори цієї війни, її спонсори, або й просто тварини, які по горло в крові. З якою метою все це відбувається годі здогадатись. Рік триває вій­на, а їх навіть ніхто не забажав полякати, не кажучи вже банально за всіма правилами здорового глузду, закрити в холодну, хоча б із метою звичайної безпеки.
Можна списувати все це на непрофесійність чи недолугість, неготовність і недосконалість, на що завгодно, хоч на магнітні бурі, але визначатися таки доведеться. Неможливо постійно жити в стані абсурду, платити за це тисячами життів своїх найкращих дітей і ставити експерименти на власному майбутньому.

Є прості запитання, на які мусимо дати такі самі прості відповіді. Вони не стосуються планів ворога й тактико-технічних характеристик зброї, не йдеться навіть про кількість цієї зброї та швидкий обвал гривні на міжбанку. Питання лише в тому, навіщо все це здалося нам самим. Що таке Українська держава і чи потрібна вона тут комусь у принципі? За що гинуть хлопці, доки їм іще бути гарматним м’ясом і чи взагалі варто це робити? Чи є, зрештою, в нас хоч якесь майбутнє і, якщо є, чому ми нічого не робимо, щоб воно було світлішим за могилу?

Читайте також: «Донецькі» запитання до влади

Життя не може бути прожите для годиться, кров людей не повинна перетворюватися на статистику, а святим неможливо стати, змінивши костюм, партквиток чи підписавши явно не мирний договір. Є цінності, які не піддаються обговоренню й тим паче купівлі-продажу. За них прийнято боротись, і їх треба сприймати такими, як вони є, бо інакше не буває. Батьківщина – це Батьківщина, нею не торгують, її не зраджують, на ній не заробляють. У війні перемагають або програють, і для того, щоб перемогти, не торгуються. Ворогів знищують, убивць і злодіїв садять, а не п’ють із ними за столом каву. У великих злодіїв спочатку відбирають награбоване, а потім усе одно їх садять, а не обирають народними депутатами чи відпускають під заставу. Державу, хоч як це дивно, будують, а не обкрадають. Малюють проект, домовляються, яка вона має бути, щоб усім у ній жилося комфортно, як у власній хаті, і крок за кроком, цеглинка за цеглинкою зводять стіни, покривають дах, ставлять паркан від злодіїв і садять у брамі злого великого пса. Пса також годують спільно, бо ж голодний він ні до чого. Кому так не подобається – беруть за комір і викидають із подвір’я геть: світ широкий. Хата без стін не стоятиме, в ній як мінімум холодно й не буде на що сперти дах. Якщо вкрасти цемент, то піском цеглу не зліпиш, якщо вкрасти паркан і пса, то злодії та сусіди не дадуть спокійно жити. Коли сусідам щось не подобається, всі разом виходять із хати й пояснюють, що вони не праві, наводять потрібні аргументи. Якщо в будинку заводяться таргани, миші чи блощиці, їх позбуваються в будь-який доступний спосіб. Начебто все просто і зрозуміло, не треба нічого ускладнювати, аби лиш бажання. Тільки-от із бажанням проблема.

У будь-якому випадку варіантів небагато, часу обмаль і визначатись таки доведеться. Або ми є, або нас нема. Якщо другий варіант не влаштовує, будь ласка, до роботи, бо все тільки починається. І не треба розводити соплі, оглядатися на інших, слухати, хто що скаже, як подивиться й чи не образиться. Ніхто ж не ображається, коли ви закопуєте в землю своїх друзів, не маєте що їсти або ж вашу хату руйнують ворожі стрільна задля розваги якогось придурка. Хай висловлюють стурбованість і занепокоєння – Бог усіх розсудить. А нам наразі своє робити бо, як не крути, своя сорочка, таки найближча до тіла.

 


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
  • Франція спантеличена результатами британського референдуму. Попри недобрі прогнози, Париж відчайдушно сподівався на диво, якого не сталося. Прихильники ЄС закликають до найшвидшого пошуку нової моделі функціонування європейської спільноти, опоненти святкують перемогу.
    24 червня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено