Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
5 лютого, 2015   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Момент істини

Для всіх учасників російсько-українського конфлікту лютий стане моментом істини. Росія чітко відчуває, як стискаються коло й вікно можливостей для придушення України. Фінансові резерви Кремля невпинно тануть, на міжнародній та військовій арені йде поразка за поразкою.
Матеріал друкованого видання
№ 5 (377)
від 5 лютого, 2015
Момент істини

США та Англія показали, що дуже серйозно налаштовані дотиснути Путіна, реанімувавши справу Літвінєнка, у межах якої очільника РФ звинувачують чи не в найбільшому гріху в сучасній західній моральній парадигмі – педофілії. Тобто демонізуючи його до ролі повністю нерукоподаваного. Ще й наприкінці лютого Україна, найімовірніше, таки отримає черговий великий транш МВФ і навіть військову допомогу зі Сполучених Штатів, які не тільки підтримають хоч на якийсь час штани нашої економічної системи, що вже падають, а й посилять позиції нинішньої влади й трохи зцементують украй негативне соціально-психологічне тло в суспільстві.

Та й усередині самого ватного середовища зростає невдоволення половинчастою політикою Путіна, який і далі грається в гібридну війну замість оголошення «хрестового походу проти Заходу та його наймитів». Тому чекати до весни Кремль просто не має можливості, отже, знову війна та прагнення «примусу до миру». Одним словом, треба йти ва-банк.

Зі свого боку, в України є й інша величезна проблема – уже згаданий жахливий стан економіки, який із кожним днем ще й погіршується наввипередки з настроями зневіри в суспільстві. Тим більше що влада замість проведення термінових реформ, насамперед у плані розв’язання рук малому та середньому бізнесу, імітує бурхливу діяльність, нічого не змінюючи по суті. І все це прекрасно бачать західні донори, які абсолютно не палають бажанням спонсорувати прагнення Банкової та Грушевського жити по-новому й по-старому водночас.

Росія розпочала активні воєнні дії в січні не так щоб захопити нові території, а щоб завдати максимальної шкоди ЗСУ, особливо на Дебальцівському плацдармі. Звичайно, ще була й морально-психологічна мета жахливими картинками війни, кадрами з убитими та полоненими українськими вояками вплинути на процес мобілізації – залякати призовників. Саме в умовах оточення та розгрому українських військ мали розпочатися чергові мінські перемовини, на яких Росія знову накинула б на Україну всі невигідні пункти згідно з Мінськом-1, але із суттєвим погіршенням, як, наприклад, визнання лінії розмежування станом не на вересень 2014-го, а на лютий 2015-го. Це не кажучи вже про необхідність знову взяти на годування не контрольовані Києвом території, що взагалі є наріжним каменем війни на виснаження, яку провадить Кремль проти України.

найбільша небезпека у відсутності реальних економічних реформ, які потрібні не менше, ніж перемоги на сході

Однак наступ російських військ зазнав повної невдачі на всіх напрямках, принаймні на сьогоднішній день, завдяки мужності українських солдатів. Навпаки, терористичні угруповання зазнали величезних утрат як у людях, так і в техніці. Такі великі, що Кремль одразу захотів перемир’я, від якого сам вустами своїх маріонеток так голосно відхрестився півтора тижня тому, на початку наступу. Їм потрібна тактична пауза для підводу чергової порції гарматного м’яса з РФ, адже місцевий ресурс любителів «Новоросії» стрімко вичерпується.

Треба чітко розуміти, що дуже скоро, буквально протягом двох тижнів, проросійські бандформування за підтримки кадрових російських «відпускників» знову невідворотно підуть у наступ. Про це свідчить хоча б заява лідера «ДНР» Захарченка про проведення «тотальної» мобілізації до 100 тис. людей. Росії та її клевретам результат потрібен уже зараз, бо тільки перманентна війна дає можливість не відповідати на безліч незручних запитань та на реальну загрозу повного соціально-економічного колапсу на окупованій території. Тому тільки йти вперед і з боями вигризати потрібні для свого виживання умови.

Причому ескалація буде не тільки військова зовнішня, а й внутрішня. Незважаючи на невдалі спроби зірвати мобілізацію, РФ цілком може скористатися недолугістю Банкової насамперед в інформаційному забезпеченні цього процесу. Вже зараз інформпростір переповнений історіями про те, як «вночі забрали все село, сказали з собою брати «закатки» та одяг, бо годувати нічим, і всіх одразу відправили на фронт». І ніякі бравурні сюжети на ТБ не перекривають великого запиту в суспільстві на чесні відповіді від влади: що ми робимо, яка наша мета, навіщо гинуть хлопці?
Так, може, для когось відповіді на ці запитання є очевидними, але більшість мешканців сіл і районних центрів у глибинці, з яких масово й набирають солдатів, перебувають не в найкращому психологічному стані. Й це факт, який не варто замовчувати. Вже є спроби де­стабілізувати ситуацію, як-от невдалий «штурм АП» чи паління шин перед Міністерством оборони. Поки що діють провокатори чи недалекі політикани, як-от колишній командир батальйону «Айдар», а нині нардеп від Радикальної партії Сергій Мельничук, які не мають реальної підтримки. Але в умовах накрученого істероїдного суспільства, що стрімко біднішає, ці спроби із часом можуть мати успіх, тим більше коли знай­деться чимало тих, хто підтримає такі дії від чистого серця, хоч і з невеликого розуму.

Читайте також: Говорить Небо

Величезна проблема в тому, що в соціумі зростають і депресивні настрої, зневіра в можливостях змін. Люди готові боротися проти російської навали, але не мають надії на покращення життя. Бо не розуміють, чому підприємців і далі так само «кошмарять», чому податки, які нібито знизили, а сьогодні по факту ще вищі, чому корупція у владі тільки збільшилася й стала ще нахабнішою, чому за рік після Майдану країна стала жити відчутно гірше, і це не тільки через війну. На всьому тому може зіграти й неодмінно спробує це зробити Кремль.  

Найбільша небезпека полягає в тому, що ні Банкова, ні Кабмін так і не почали запроваджувати реальні економічні реформи, які є не менш потрібними зараз, аніж перемоги на Сході. Влада тільки імітує бурхливу діяльність, замість того щоб терміново, у пожежному порядку почати підтримувати малий та середній бізнес, боротися з корупцією та залучати іноземні інвестиції. Чому? Це питання для окремої статті, хоча слово «недолугість» саме собою постає перед очима.

Західні ж донори прекрасно розуміють усі вихляння Порошенка та Яценюка, особливо маючи своїх контролерів у владі. Відповідно вже чи не прямим текстом ті самі США дають зрозуміти: дійте або ніякої реальної допомоги ні грошима, ні зброєю не буде. МВФ також наголошує: у вас часу буквально кілька місяців, досить робити крок уперед і три назад. Гроші в лютому, швидше за все, таки дадуть, але востаннє і аж ніяк не в тих розмірах. Просто так Київ уже ніхто не спонсоруватиме. Тому «час Х», коли потрібно буде остаточно визначатися й переходити всі рубікони, наближається для всіх сторін конфлікту.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • 18 вересня в Росії відбудуться вибори депутатів Державної думи. Однак передвиборчого ажіотажу в країні не спостерігається. Скандали, інтриги, війна компроматів — усе це не про російські вибори.
    25 серпня, Денис Казанський
  • Кадрові перестановки у Кремлі щось означають. Але що, не знає ніхто
    25 серпня, The Economist
  • Етос служіння як головна ознака профпридатності «верхів»
    25 серпня, Ігор Лосєв
  • Тиждень поспілкувався зі спікером Верховної Ради України Андрієм Парубієм про зміну поколінь у політиці, роботу над помилками минулого й актуальний порядок денний для політичних еліт і всього суспільства
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • Жоден суддя, обвинувачений у переслідуванні активістів Майдану, за два роки так і не був засуджений за винесення неправомірних рішень. Максимальне покарання, яке вони дістали, — звільнення
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • 25 років — час одного покоління. Я пам’ятаю себе частиною покоління, яке зустрічало Незалежність у 1991-му й свідомо робило свій вибір на користь вільної України. 25 років тому нам було важливо, щоб Україна просто була. Сьогодні я відчуваю себе частиною покоління, якому мало, щоб Україна просто була. Нам важливо реалізувати унікальний шанс створити нову країну — Україну Гідності.
    24 серпня, Павло Клімкін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работу в ивано-франковске, смішні історії, погода в Среду в теньгушево
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено