Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 лютого, 2015   ▪   Олена Стяжкіна   ▪   Версія для друку

Брейгель, Альба та Нідерланди

За рік до смерті Пітер Брей­гель-старший написав картину «Сорока на шибени­­ці». Мирний, просякнутий сонцем літній пейзаж. Селя­­ни завзято танцюють. Їм радісно, їм добре і спокійно. Щоправда, танцюють вони біля шибениці. Звик­­ли вже. Катують і карають так часто, що це не відміняє танців. А що? Таке життя.
Матеріал друкованого видання
№ 4 (376)
від 29 січня, 2015
Брейгель, Альба та Нідерланди

На шибениці сидить сорока. Дивиться на селян. Їй цікаво. У неї місія. Вона спостерігає. Потім доносить. Ті, кому доносить, вішають тих, на кого доносить. І все йде своїм ходом.

Біограф Пітера Брейгеля писав, що художник дуже любив цю картину. Можливо, вважав найкращою. Заповідав її коханій дружині. Бо сподівався, що шибениця колись спрацює про­­ти… сорок-донощиць, що наста­­не для них кара… Така кара, яку вони своїм служінням тирану й деспо­­ту сповна заробили.

У цієї історії є контекст. Його ім’я – герцог Альба, іспанський воєначальник, посланий Філіпом ІІ, щоб знищити «недопалених єретиків» у Нідерландах.

Альба був видатним імперцем. Сьогодні у твіттерах його назвали б «упоротим». Чого варта лише фраза-настанова з його лис­­та: «Набагато краще шляхом війни зберегти для Бога й короля державу збіднілу та навіть розорену, ніж без війни мати її у квітучому стані для сатани та його посіпак».

Досвідчений полководець дон Фердінанд Альварес де Толедо, герцог Альба, іспанський гранд і католицький фанатик, виявився нездатним розібратися, що відбувалося в країні, яку він мав «усмирити». Може, саме то­му так затято й натхненно руйнував нідерландські міста і села. Власноруч підписав 18,6 тис. смертних вироків. Були дні, коли Альба карав на шибениці 30–40 людей.

Читайте також: Уявні спільноти і реальні трагедії

Сто тисяч подалися в еміграцію. Ті, що залишилися… По-різ­­­­­но­­му було з ними. Брейгель, приміром, і далі малював. У 1566-му створив «Побиття немовлят». Картину, де був не Віфлеєм, а фламандське село, куди зайшли озброєні та жорстокі іспанці. А в ньому беззахисний, переляканий і не готовий до спротиву народ. Трохи байдужий. Такий, як є. Художник співчував, жалів, не засуджував.

Були, звісно, й інші «брейгелі». Малювали карикатури, писали памфлети. Опирались, як могли. Щоб винищити їх, герцог Альба наказав закрити всі друкарні, заборонив студентам навчатися будь-де, крім католицьких університетів Іспанії, і, звісно, знищував книжки. А ще системно та безжально вбивав проповідників, а згодом і простих бюргерів.

Альба вважався аскетом і фанатиком служіння іспанській короні. Однак після смерті з’я­­су­­валося, що матеріальне становище його родини значно поліп­­шилося за ті роки, коли він конфісковував майно голландців. Ні, Альба не був примітивним грабіжником. Просто війна – це завжди спосіб наживи. І завойо­­вники збагачуються за допомогою прославляння короля, суцільного насилля та правильних слів про віру та єретиків.

І дехто з тих, хто залишився у своїх містах та селах, так і жили у страху та болю, на все зголошуючись та всьому підкорюючись. Хтось навіть став опорою режи­му. Бо весь терор Альби базувався на чутках і доносах, які робили свої проти своїх. Сороки, сороки, сороки...

От їх Брейгель і заповідав повісити, як настане час. Нетолерантний був художник. Щирий, але нетолерантний.

Та й голландці з часом ставали дедалі менш терпимими до іспанців. Вони перестали грати за чесними правилами, почали знищувати полонених і навіть віддавати їх на розтерзання натовпу. Оскверняли релігійні зображен­­ня католиків і катували іспанських священиків. Голландці вдавалися до псевдопереговорів, на яких парламентери зустрічалися з іспанськими полководцями тільки для того, щоб вистрелити їм у груди. Обіцянки, які тепер давали іспанцям, взагалі нічого не коштували. А погрози «корони» перестали діяти. Осаджені в Харлемі на пропозицію «здатися» відповіли: «Поки ви чуєте за стінами міста нявкання котів і гавкіт собак, ми живі та боремося. Але коли й цього не буде, кожен із нас відріже собі ліву руку і з’їсть її, щоб правою битися за свою віру і свою країну». Харлем упав. Однак не від штурму, а від голоду. Що поставило під великий сумнів силу іспанського війська.

Читайте також: Про що ми мовчимо в окупації

Під час облоги Лейдена – голландського Маріуполя – містяни та селяни прийняли рішення своїми руками зруйнувати дамби, які століттями будували їхні діди й прадіди. Наприкінці вересня, коли осінні вітри здіймали хвилі на ріках Маас та Іссель, люди розбили дамби та відкрили шлюзи. Збентежені іспанці побачили, як суша навколо них стає морем, на якому з’я­вля­ються голландські кораблі. Іспанське військо відступило, а голландці підійшли до самих воріт Лейдена на вітрильниках.

Герцог Альба волів битися з герцогом Вільгельмом Орансь­ким. І вважав, що б’ється саме з ним. А перемогли його гези. «Босяки», як їх називали при іспанському дворі. Люди, геть не пиш­­но вдягнені, як було прийнято в Іспанії. Не жебраки. Просто бюргери. Протестанти.

Пітер Брейгель не дожив до того часу, про який іспанський хроніст написав: «Після низки безплідних перемог Альба був зму­­шений покинути Нідерланди».
Зауважте: «Після низки безплід­­них перемог»…

Біограф Брейгеля каже, що останньою роботою художника була картина «Торжество прав­­ди». Проте до нашого часу вона не збереглася. І ніхто точно не знає, чи існувала коли-небудь...




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.