Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
1 лютого, 2015   ▪   Василіса Маринник   ▪   Версія для друку

Слон і моська

У понеділок, 26 січня, до першого і єдиного кримськотатарського телеканалу ATR, знову ж таки єдиного опозиційного мовника на півострові, завітали десятки силовиків, представники Слідчого комітету й Центру протидії екстремізму. Журналісти повідомили: це для вилучення матеріалів, які стосуються подій 26 лютого минулого року – багатотисячного мітингу за цілісність України під стінами кримського парламенту.
Матеріал друкованого видання
№ 4 (376)
від 29 січня, 2015
Слон і моська

Заступник гендиректора телеканалу з інформаційної політики Ліля Буджурова звернулася до глядачів у прямому ефірі й припустила, що владу не влаштовує існування непідконтрольного їй телеканалу, як і інформаційна присутність кримських татар на півострові загалом, і що такі дії є ударом не лише по окремому медіа, а й по всьому кримськотатарському народу.

У цьому зверненні є одна важлива деталь: Ліля Буджурова говорить про МІСЦЕВУ кримську владу. Себто ту, що її в неросійських ЗМІ найчастіше беруть у лапки. Медійниця пояснює: «Швидше за все, ця акція спланована й організована кримською владою». Вона посилається на указ Путіна про реабілітацію депортованих народів і цитує його коментар щодо цього документа.

Чим це вважати? Вірою в доброго царя? У те, що укази згори спотворюють місцеві посіпаки?

Наприкінці минулого року цей самісінький телеканал був нагороджений знову ж таки кримською владою «за внесок у розвиток свободи сло­­ва». Багато хто обурився тим, що відзнаку прийнято. А Ліля Буджурова на своїй сторінці у Facebook написала пост, який мав близько сотні поширень.
Ішлося про те, що ATR постійно потерпає і від своїх, і від чужих: коли запрошують на ефір представників теперішньої влади, свої засуджують, мовляв, «продалися». Посадовці натомість погрожують: ставите «не ті» запитання – чекайте проблем. Але, як пише журналістка, «чи подобаються нам умови, в яких сьогодні працюємо, чи ні, однак ATR, прий­нявши рішення (ми не підемо, ми залишаємося в Криму і з кримськими татарами), повинен, як і доти, бути фаховим телеканалом, себто мати професійні відносини з усіма: і з владою, і з опозицією».

Найприкріше, що діалог доводиться будувати з тими, хто на це апріорі не здатний. Адже йдеться про розмову високим стилем зі знавцями виключно мови мату й кулака. Це гра з картярами, від яких чекаєш чого завгодно.

І, поза сумнівом, ATR про це знає. Коли якийсь інший кримський ЗМІ стверджує, мовляв, місцевих чиновників слід заслати в Сибір за те, що вони спотворюють ініціативи мудрої та доброї влади з Москви, я вірю, що автор справді може так думати. А в те, що ATR не до кінця розуміє, з ким має справу, – ні.

Читайте також: Півострів несвободи

Тим своїм постом Ліля Буджурова відкидає будь-які нові звинувачення. Вона дає зрозуміти, що ніхто не може оцінити ситуацію телеканалу. Бо жоден із тих, хто критикує і звинувачує, не тямить, що означає бути єдиним для свого народу медіа, яке намагається працювати без брехні в умовах російського беззаконня.

І невідомо, що гірше: коли ти віриш у доброго царя чи коли змушений вдавати цю віру.

Хай там як, але вкотре стає зрозуміло, що таке робота журналіста під владою РФ. Це постійне борсання, на яке держава, посміюючись, дивиться з висоти свого гігантського п’єдесталу.

Гігантського п’єдесталу?

Цього тижня в Криму відбулася ще одна подія, що стає в один ряд із візитом силовиків до ATR. Трьох активістів кримськотатарського національного руху затримали дорогою з материка на півострів. Одного – Синавера Кадирова – депортували як іноземного громадянина з українським паспортом і кримською реєстрацією. Це при тому, що коли хочуть притягти до кримінальної відповідальності (як-от режисера Олега Сенцова), то український паспорт із кримською реєстрацією є підставою для того, щоб вважати особу громадянином РФ.

Авторитарний лад нелогічний, абсурдний. Хіба не парадокс: наскільки грізна держава нівелює людину, настільки ж її і звеличує? Вона у трійці лідерів за кількістю озброєнь – і боїться окремих осіб, які точно не можуть їй протидіяти силою. Має кількамільйонну армію – і тремтить перед мирними зібраннями. А в офісі одного зі ЗМІ, працівники якого можуть захищатися хіба що мікрофонами, в кожному кабінеті вона ставить омонівця в цілковитій боєготовності.
Очевидно, таки є щось сильніше за грізну державу, за її армію.

Читайте також: Війна форматів

Ця держава така слабка, що їй не залишається нічого, крім нарощувати озброєння й примножувати лави силовиків, обманюючи саму себе, мовляв, подолати слово, розум і стійкість духу можливо. Крім навіювати собі, ніби минуле знищенне й реально вилучити всі його речові докази, поводячись як орвеллівська Океанія. Крім запевняти себе в тому, що за цифрової епохи можна працювати методами XVIII століття.

Грізна держава бореться методами більш і менш хитрими. І такими абсурдними, що часом аж кумедними. І її боротьба іноді дуже нагадує те саме борсання. Раптом помічаєш, як слон і моська міняються місцями. Нарешті стає зрозуміло, хто з них насправді хто.
Стоячи на гігантському п’єдесталі, грізна держава сама ж таки дає зрозуміти, що його збудовано з піску. Що картярі спорудили картковий будиночок, який розвалиться від подиху вітру.
І навряд чи той вітер якась сила зупинить. Навіть якщо йому доведеться віяти ще не один рік.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Унікальне поєднання низки природних переваг Полтавщини не конвертується в належний рівень життя населення краю
    30 вересня, Олександр Крамар
  • «Суддівське» засідання Верховної Ради перетворилася на політичне шоу, від якого постраждали передусім ініціатори.
    30 вересня, Андрій Голуб
  • Чи відбудеться зміна поколінь на електоральному полі вчорашніх регіоналів
    30 вересня, Денис Казанський
  • Про особливості проекту головного кошторису країни на наступний рік
    30 вересня, Любомир Шавалюк
  • Революцію роблять романтики, а користаються нею негідники — це про нас. Хоча насправді буває по-різному. Навіть радикально протилежно, якщо романтики від самого початку добре знають, чого насправді хочуть. У нашому випадку з цим не склалося. У нас мрії та їх реалізація — речі чомусь не надто взаємопов’язані, відповідно завжди відбувається експромт, потім зрада чи перемога, ну й насамкінець розчарування.
    30 вересня, Роман Малко
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено