Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
8 грудня, 2014   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Херсон   ▪   Версія для друку

«Допоможіть Небу». Як українізується Херсон

«Вчора бачив на вулиці бабусю, яка замість привітання прокричала у слухавку «Слава Україні!», - сміється молодий херсонець Федір. – Потім старенька, щоправда, на російську перейшла...»
«Допоможіть Небу». Як українізується Херсон

Цю історію хлопець розповідає не відриваючись від написання контрольної роботи. Щоправда, він не у школі і не в інституті, а на безкоштовних курсах української мови, які щосуботи проходять у приміщенні Херсонської обласної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара.

- А «порічка» - це у нас що? Червона смородина? – шушукаються між собою дівчата, які свої роботи вже здали. Контрольної розмова не стосується. Це просто так.

Людей на занятті небагато. Але справа і у погоді: в Херсоні як ніколи зимно. Крім того, особливих аншлагів тут і не буває. «А дзвонять часто, - зізнається викладач Лілія Віжічаніна. – Ось учора навіть 72-річна пенсіонерка дзвонила, планувала до нас приєднатися». На жаль, часто прийти люди так і не наважуються.

Група тих, хто все ж таки подолав усі перешкоди суботнього дня, тим часом переходить до обговорення написаних минулого тижня диктантів. Помилки у багатьох схожі: замість «угорі» тут всі до одного написали «у горі». А ще запропонували вчительці аж три варіанти написання дієслова «ллє»: «л’є», «льє» та «ліліє». Утім, це дрібниці. Та й не проходили це ще... Загалом помилок обмаль.

Як за таких обставин бути з тими, хто мови зовсім не знає? Адже на курси можуть прийти і такі люди.

«Ми не буквоїди, - усміхається пані Лілія. – Ми не тільки диктанти пишемо. Дуже багато спілкуємось».

Починається дискусія про типові, дуже поширені у південному регіоні проблеми мовлення. Наприклад, помилки, що виникають під час спроби подумки просто перевести те чи інше словосполучення на українську з російської. Адже правильно - «сильний біль», а не «сильна біль» і «кахлі львівські», а не «кахель львівський»...

Федір зізнається: тільки днями дізнався, що говорити треба не «на українській мові», а «українською мовою».

...На зайняття, трохи запізнившись, приходить ще одна дівчина. У чорному волоссі – квітка. Червоний мак. Групі саме пропонують чергове завдання: записати усі прикметники, що прозвучать у пісні.

- У Вас є ручка? – турбується вчителька.

- Да, есть, - відповідає брюнетка. Це завдання вона виконує добре, як і наступні. Утім, говорить виключно російською. «Я не умею еще разговаривать...», - пояснює ситуацію. Але, здається, просто поки що трішечки соромиться переходити на українську. Вона – біженка з Луганська.

Наймолодша відвідувачка курсів, дівчинка шкільного віку, вголос читає текст про Небо, яке скаржиться, що воно завжди «синє» та «безхмарне»; Дорогу, яка не хоче бути виключно «рівною», «казку», яка втомилася бути «цікавою». Всі отримують домашнє завдання: «допомогти Небу». Добрати до згаданих слів інші прикметники.

Так непомітно минають дві години. Черговий урок завершується.

«До свидания!» – прощається луганчанка.

Чи зможе вона подолати себе? «Я навіть таку презентацію для учнів зробила: психологічні бар’єри, шляхи подолання... І ці питання ми обов’язково розглядаємо окремо, - розповідає Лілія  Віжичаніна. - Щоб люди не боялися розмовляти українською. І щоб не боялися вчитись. Я завжди повторюю слова Вальтера: іноземні мови можна вивчити за декілька років. Свою рідну мову потрібно вчити все життя».

Для багатьох цей шлях довжиною в життя тільки починається. Вчителька розповідає: нині освоювати українську мову почали херсонські посадовці. «Добровільно, - каже. – Ніхто їх не змушував. Один з наших дуже активних діячів розповів їм про курси, які ми проводимо у бібліотеці – і дізнався, що вони також дуже хотіли б вчити мову. Тепер15-20 чоловік на кожне заняття приходить – займаються вони окремо, бо мають свою велику групу. Дуже швидко вчаться. Правила даються їм дуже легко! Але є проблеми зі спілкуванням, із розмовною мовою. Тому на кожному занятті ми неодмінно читаємо діалоги, розігруємо сценки. Це дає їм можливість «проговоритися». Приділяємо увагу і діловій мові, офіційному листуванню».

«А в тому році в нас була ціла група пенсіонерів, - згадує пані Лілія. - Вони все життя були російськомовними. І, знаєте, вражаючі результати у них були. Розповідали, як говорять українською мовою у пенсійному фонді, у маршрутках. Одна жінка, щоправда, скаржилася, що коли українською звернулася до водія у маршрутці, їй не зупинили: «я не понимаю украинского»...

Але це було давно. Ще за часів Ленина, який тоді «прикрашав» тутешню площу Свободи. Нині залишився лише постамент. Але про «вождя» і він не нагадує: граніт обвиває український орнамент. «Слава Небесній сотні!», - написано посередині. Угорі, на постаменті – український прапор.

Власне, українські прапори у Херсоні всюди. Але місцеві патріоти компліменти не приймають. Супляться: мовляв, «вати» у місті все одно дуже багато. Може й так... але з усіх дірок вона більше не лізе.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • В інтерв’ю Тижню Рішар Ґальяно, один із провідних джазових акордеоністів сучасності, розповів про стиль нью-мюзет і роль ідентичності виконавця в музиці, а ще поділився спогадами про аргентинського композитора-легенду Астора П’яццоллу.
    20 серпня, Ганна Трегуб
  • Головна тема минулого тижня в донецьких ЗМІ — нові автобуси «Донбас», які були зібрані на донецькому Донгормаші. Про них розповіли місцеві телеканали й написали газети. На завод приїхав сам Захарченко, який із посмішкою шимпанзе сів за кермо автобуса й про­їхався з таким виглядом, ніби своїми руками збирав його із запчастин. Традиційно незграбна пропаганда «ДНР» піднесла подію як неймовірну перемогу й доказ «вставання республіки з колін». Ось тільки реальна картина, як зазвичай, відрізняється від тієї, що намалювали пропагандисти.
    20 серпня, Олександр Наумов
  • Учені прогресують у виправленні геномів ембріонів людини
    19 серпня, The Economist
  • Лише кілька років тому на Шрі-Ланці припинилися бої. Ця країна-сад нарешті може спокійно жити й розвиватися, не думаючи про сепаратистів і теракти
    19 серпня, Ростислав Панічев
  • Я брала у відпустку дві книжки: синові збірку казок, а собі Франсуазу Саґан, настрої якої мені були близькі в юнацтві. Розгорнула книжку ще дорогою і зрозуміла, наскільки велика відстань між моїми хвилюваннями та життєвими сподіваннями в юнацтві й тепер…
    19 серпня, Вікторія Малишева
  • 14 серпня після тримісячного безвладдя в прифронтовому Торецьку нарешті з’явився керівник військово-цивільної адміністрації, яку було створено за наказом президента в травні 2017 року. Переселенець із Донецька, 30-річний Ярослав Руденко в перші дні при владі розповів, де шукатиме воду для міста, що потерпає від спраги, та чому залишає в команді кадри попереднього мера.
    18 серпня, Єлизавета Гончарова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено