Суспільство

  ▪   Валерія Бурлакова

«Я просто хотів бути з народом»

Бійці Східного фронту про Помаранчеву революцію
Матеріал друкованого видання
№ 47 (367)
від 20 листопада, 2014

Байда
Я брав участь у Помаранчевій революції виключно через свій юнацький максималізм. Тоді мені було лише 14 років. Тож за Ющенка не міг навіть проголосувати... Але, чесно кажучи, був там навіть не за Ющенка. Напевно, просто хотів бути з народом.

Я відчував це якось по-дитячому, вбачав у тому якусь стихію... Водночас, незважаючи на свій вік, не мав віри. На Майдані у 2013–2014-му в мене була віра. А ось у 2004-му віри в те, що щось вийде, не було. Щось було не так у тих подіях. Чогось там не вистачало. Чого – важко сказати. Однак я навіть тоді розумів, що називати це революцією не можна. Ну яка ж то революція? Так, стоять люди. Так, ейфорія. І все. Не більше. Пам’ятаю Руслану перед ментами. Плакати якісь...

Чи була б Революція гідності, якби за 10 років до неї не було Помаранчевої? Думаю, що була б. Можливо, вона відбувалася б не на майдані Незалежності, але все одно була б.


Кірт
Тоді інша ситуація була, ніж на останньому Майдані. Я тоді навіть більше за Януковича був... Не так за Януковича, як проти Тимошенко. Ще тоді бачив, якої шкоди може завдати країні Тимошенко з її зв’язками та іграми з Газпромом, яку може створити небезпеку. Ще тоді вони хотіли розірвати газотранспортну систему України. Не вийшло тоді, але й зараз відлуння ми бачимо в тому, що відбувається на Донбасі.


Троя
У ті часи я був ще зовсім малий... Можу сказати, що Помаранчева революція здавалася мені чимось дуже масштабним, але абсолютно незрозумілим – ось і всі дитячі враження. Пізніше про події 2004-го я особливо не замислювався. Мені здається, що вони якимось чином нерозривно пов’язані з торішніми, але... водночас Помаранчева революція є повною протилежністю Революції гідності. У 2004 році стояли «за». За певну владу, якій повірили. У 2014 році – «проти». За себе.
Утім, як на мене, Майдан – такий, яким він був у 2014 році, – мав відбутися ще на початку 1990-х. Для того щоб будь-яка влада розуміла: першочерговою владою в нашій країні є народ. Саме народ пише історію України.


Чуб
Мені було абсолютно байдуже. Не можу сказати, що я нелояльно ставився до тодішніх подій на Майдані, але й не переживав особливо, ніяк не підтримував. Ну навіщо мені був той Ющенко? Бджілок із ним розводити? Чи Янукович навіщо? Яка різниця...

Якщо правильно пам’ятаю, на тих виборах не голосував узагалі. Я тоді був в Іраку.