Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Світлій пам’яті Олени Павлівни Скоропадської

4 серпня 2014 року завершила свій земний шлях молодша дочка гетьмана України Павла Скоропадського Олена Павлівна Отт-Скоропадська. Ли­ше місяць тому, 5 липня, вона відсвяткувала своє 95-річчя.
Матеріал друкованого видання
№ 32 (352)
від 7 серпня, 2014
Світлій пам’яті Олени Павлівни Скоропадської

Представниця славетної династії Скоропадських, вона з дитячих років усвідомила загальнонаціональне призначення родини і все дальше життя плекала надію на те, що ідеї та діяльність її батька знайдуть ширше розуміння в українському суспільстві.

Олена Павлівна – молодша дочка Павла Петровича. Народилася 5 липня 1919 року в Фріденау (нині у складі Берліна). «Я напевно була зачата в Києві в найуспішніший період Гетьманату, – писала вона у своїх споминах, – після подорожі мого батька до німецького кайзера, в кінці вересня або на початку жовтня 1918 року. Мабуть, звідти й походить мій «огидний» оптимізм (незабутній вираз моєї любої доньки Ірени)». У 1938-му, отримавши атестат зрілості, гетьманівна вступила на піврічні комерційні курси секретарок у школі Летте, а у квітні 1940-го – до Ґмелінського інституту. 30 серпня 1944 року Олена Скоропадська вийшла заміж за Ґерда Гіндера, який у квітні 1945-го помер у госпіталі від поранень. 20 березня 1948-го стала дружиною Людвіґа Отта (у 1958–1978-му директор швейцарського видавництва Tagesanzeiger). 30 січня 1954-го в них народилися дві доньки: Олександра та Ірена.

У нашій уяві гетьманівна Олена Скоропадська пов’язана насамперед із творцем Української Держави 1918 року Павлом Скоропадським (1873–1945) та гетьманським рухом, що був організований ним спі­льно з ідеологом українського монархізму В’ячеславом Липинським. У 1976 році після смерті своєї сестри Єлизавети Ско­ро­падської-Кужім Олена Пав­лівна перебрала на себе керівництво гетьманським рухом. Її зусилля були спрямовані переважно на поширення інформації про життя й діяльність батька, сприяння проведенню наукових досліджень з історії роду.

У книжці спогадів «Ос­тання з роду Скоропадських» гетьманівна підкреслювала, що їхня родина належала до тих, «які високо шанували своє історичне коріння і український спосіб життя». Дуже важливо, що вона зафіксувала побут і діяльність членів сім’ї в еміграції, описала історію найвідоміших представників української та російської аристократії, споріднених зі Скоропадськими. Серед них Кочубеї, Миклашевські, Милорадовичі, Тарновські, Дурново, Олсуф’єви, Бі­ло­сельські-Білозерські та ін.

Як засвідчила Олена Павлівна, даючи одне з інтерв’ю, в її книжці «мало політики», хоча батько був визначним українським політичним діячем. Для неї «історія – це не лише політика», драматичні події не лише «в житті нації, але й у житті людей, які тоді жили, і саме про це відомо не дуже багато». Тому насамперед Олена Павлівна прагнула описати будні близьких їй людей: батьків, сестер Марії та Єлизавети, брата Данила, а також українських діячів, які відвідували оселю Скоропадських у Ванзее поблизу Берліна.

Про себе вона говорила словами доньки: «Я людина дуже оптимістична і реалістична водночас… і у всіх подіях я вмію побачити також кумедний бік». Цю рису гетьманівна, за її ж таки словами, успадкувала від батьків, котрим було «притаманне почуття гумору і вміння посміятися над собою». Крім того, як вона стверджувала, щоб бути щасливою, «треба також цікавитися людьми: що вони думають, чому вони такі, якими є». Прагнула зрозуміти інших, запевняючи, що «майже в кожному є добрі риси».

Усі, кому поталанило познайомитися з Оленою Павлівною ближче, згадують її щирість і позитивну настроєність до співрозмовників. Відвідавши вперше Україну в 1991-му, після проголошення незалежності, молодша дочка гетьмана потім майже кожні два роки приїздила на батьківщину предків. Не можна забути її розповідь про першу ніч у Києві. Ані вона, ані чоловік не могли повірити, що здійснилася мрія її близьких: повернутися в Україну. Донька Павла Скоропадського не знехтувала жодною можливістю зустрітися з вітчизняними істориками, політичними діячами, молодими науковцями, всіма, кого цікавили доля гетьмана, звичаї та життя його родини. Брала участь у наукових конференціях, допомагала експонатами Музеєві гетьманства, куди, зокрема, передала копії портретів українських гетьманів роботи Ольги Мордвинової, виконані на батькове замовлення, що зберігалися в садибі Скоропадських у Ванзее. Доклала надзвичайних зусиль, щоб в Україні та Німеччині змогли вийти «Спомини» гетьмана Павла Скоропадського. Усі ці кроки були спрямовані на «очищення» постаті творця Української Держави від суб’єктивістських оцінок, котрими її наділили як російські, так і українські супротивники.
Ще місяць тому під час відзначення ювілею молодшої зі Скоропадських у розмові з нею ішлося про її надзвичайну енергію в плеканні родинних традицій та збереженні сімейних реліквій – це було пріоритетним для Олени Павлівни на схилі життя. Вона була щаслива від того, що змогла як представниця славетного роду побачити справді незалежну Україну і вшанувати в ній пам’ять предків.

Сердечна вдячність і глибока шана гетьманівні Олені за те, що вона майже ціле століття була гідною ланкою в нашому зв’язку з не таким і давнім 1918-м – роком гетьманування її батька Павла Скоропадського, творця незалежної Української Держави.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено