Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
31 липня, 2014   ▪   Владислав Івченко   ▪   Версія для друку

Війна близько, війна далеко

Тиждень опитав сумчан про їхнє ставлення до подій на Донбасі
Матеріал друкованого видання
№ 30 (350)
від 24 липня, 2014
Війна близько, війна далеко

У Сумах від часів утечі Януковича не було навіть жодного мітингу сепаратистів, не кажучи вже про якісь їхні активні дії. Але близькість до кордону з Росією, до якого година їзди танком, а також похорони загиблих в АТО (співробітник СБУ, колишній беркутівець та офіцер-десантник) не дають місту забути про війну на Сході. Суми й не забувають. Там діє одразу кілька груп, що збирають допомогу місцевим артилеристам та добровольцям, що воюють на Донбасі. На багатьох будинках і машинах майорять державні прапори. Розмов про війну багато, і всі мріють, щоб АТО швидше закінчилася з якомога меншими втратами.

Наталка Миропільска, активістка:

Я думаю, що про справжні причини війни знає зовсім небагато людей: був це заздалегідь розроблений план чи спонтанна реакція Росії на самостійний вибір українців. Яка різниця? Є об’єктивні факти, що РФ анексувала частину України і сприяє воєнним діям в іншій її частині. Ми піддалися агресії і змушені захищатися. А чим усе закінчиться, невідомо взагалі нікому. Багато залежатиме від того, які висновки зробить із ситуації світова спільнота, бо хоч би як відчайдушно не воювала наша армія, але Росія – занадто сильний та небезпечний ворог, і потенційно не тільки для України, щоб перемогти його лише нашими силами. Європейці сподіваються, що коли не дивитися в бік України і РФ, то проблема якось сама вирішиться. Настав час їм зрозуміти, що це не так.

Читайте також: Справа кожного

Ірина Стегній, громадська діячка:

На мою думку, причина війни в тому, що Росія не хоче втрачати Україну зі своєї зони впливу. Раніше все було гармонійно: РФ впливала на процеси в нашій країні, й це всіх влаштовувало: і її, і нас, і Європу, і США. Бо це та славнозвісна «стабільність», якої всі прагнуть. Тепер ця гармонія порушена прагненням українців вийти із зони впливу або хоча б віддалитися. Росія й особисто Путін з їхньою імперською психологією не можуть цього допустити. Думаю, вони бояться відцентрових процесів у самій РФ, коли республіки побачать, що центральна влада не така вже велика і сильна. Хочеться вірити, що війна скоро закінчиться, Україна вступить до Євросоюзу та НАТО й навчиться жити з агресивним ворогом по сусідству. Але на такий ідеальний варіант надії мало. Принаймні найближчим часом. Путіну вже не треба турбуватися про репутацію в очах світової спільноти. Його репутація загинула на борту пасажирського літака. Тому варто готуватися до найгіршого сценарію, сподіваючись на кращий.

Олександр Такул, громадський діяч:

Ставлення однозначне: Донбас – це Україна. І якщо не брати до уваги не­ефективне командування, зраду генералів, відсутність логістики, то війна як війна. Але одне мене бентежить: що буде після перемоги? Чи є в нас стратегія щодо регіону? Чи не стане це українською Чечнею, що буде завжди ворожа до нас, а ми справно платитимемо щомісячну данину, як Київська Русь платила Батию? Я думаю, що потрібно провести процедуру підтвердження громадянства по всій країні від Ужгорода до Луганська. І позбавити його всіх, хто нелояльний до України. Нехай собі живуть тут, якщо хочуть, але ані права голосу, ані пільг, ані інших преференцій не отримують. Це буде як мінімум чесно щодо українців. Принаймні голосувати вони не зможуть,
тож Янукана більше при владі не буде.

Читайте також: Південний кордон

Геннадій Мінаєв, колишній міський голова:

У частині Донецької та частині Луганської областей триває війна цивілізації з російськими та проросійськими варварами. Загальна маса населення, задурманена пропагандою про великий братський народ і кровожерливих дитячих розпинателів «бЕндеровців», на боці терористів, бо на Донбасі ніколи не було української влади, навіть у 2005–2009 роках, а «Донбас усіх годує». Свого часу опозиція (нинішня і позаминула влада) палець об палець не вдарила, щоб ідеологічно працювати з простими людьми в тому регіоні. Зате славно «працювали» КПУ і ПР. Зараз усі пожинають гіркі плоди, передусім саме мирне населення. Лікування Донбасу буде важким, зокрема й у фінансовому плані, довгим і болючим. Якщо, звичайно, Путін не введе «миротворчі» війська «Русского міра». Тоді проблема посилиться на найближчі десятиліття.

Юрій Петрушенко, викладач:

Воювати необхідно, коли мирні шляхи вичерпані. В Україні так і сталося. І це все правильно, якщо розглядати її як територію. Проте якщо сприймати Донбас не як територію, а як людей, то мимоволі постає багато питань: навіщо воювати за тих, хто підтримує ворога. Я вірю в перемогу у війні за територію Луганська і Донецька, проте війна за людей після цього не завершиться.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено