Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 липня, 2014   ▪   Денис Казанський   ▪   Версія для друку

Луганське гестапо. Розповідь заручника з ЛНР

Луганчанин Олександр Мангуш тепер може точно сказати, скільки коштує його життя. 60 тисяч доларів США - саме таку суму заплатила його мати Оксана Рибіна за звільнення сина з підвалу луганського СБУ, де студента катували протягом доби
Луганське гестапо. Розповідь заручника з ЛНР

Олександр був викрадений терористами за те, що був прихильником єдиної України і не підтримував сепаратизм. У Луганську він у числі інших молодих патріотів України охороняв мітинги місцевих прихильників Євромайдана. Кілька десятків студентів організували в місті так звану Луганську сотню - загін самооборони для протидії сепаратистам. Однак, сили виявилися нерівні, і після захоплення влади в Луганську озброєними терористами, патріоти припинили свою діяльність, бо протистояти озброєним бойовикам прості студенти не могли.

Однак, про них не забули. Деякий час Олександр спокійно жив у рідному місті, чекаючи отримання диплома в Коледжі будівництва економіки і права. Після отримання документів збирався виїжджати та поступати до одного з київських університетів. Однак за день до отримання диплому йому раптом подзвонив старий знайомий, який також брав участь у Луганській сотні. Як з'ясувалося потім - провокатор. Знайомий попросив Олександра спуститися для важливої ​​розмови, після чого студента скрутили кілька озброєних автоматників. Стали бити прикладами, надягли наручники, заштовхали в машину.

Звинувачення, пред'явлені йому терористами, за інших обставин могли б здатися смішними. Прихильники ЛНР вирішили, що Мангуш за допомогою лазерної указки скоординував авіаудар по будівлі Луганської ОДА. На жаль, зброя у авторів цієї божевільної версії була цілком реальна, і наступна доба стала найжахливішою у житті луганського студента.

Читайте також: Як живуть колишні полонені під Києвом

- Вони стали випитувати у мене мою домашню адресу. Я спочатку не хотів говорити, але потім сказав. Тому що у мене там вдома мама, і я подумав, нехай хоч хтось знає, де я перебуваю, - розповідає Олександр Мангуш.

Потім терористи з ЛНР вирушили додому до студента та під приводом обшуку вкрали та винесли з квартири всі цінності й гроші. Полоненого ж відвезли до захопленої терористами будівлі Луганської СБУ. Там до Олександра стали застосовувати гестапівські тортури - били, припікали недопалками, а також за допомогою спеціального приладу били струмом, вимагаючи імена іншіх членів організації.

- Мене відвели на другий поверх, там у них дивани стоять. І стали вибивати зізнання, що я з «Правого сектору», що я найманець НАТО, проходив тренування в їх таборах. Я їм кажу: ви що, це неправда! Та вони не зупинялися. Допитували різні люди по черзі. На другому поверсі спочатку довго били. Потім я став втрачати свідомість, і вони відвели мене в підвал, тому що сказати я їм вже все одно нічого не міг. Там я трохи відпочив. Потім мене знову витягнули і потягли в якийсь інший кабінет, там був якийсь слідчий. Там вони стали мені обмотувати руки проводами. Били струмом, гасили об мене сигарети. У них був якийсь спеціально сконструйований апарат, якийсь старий телефон або рація. З нього виходили різні дроти. Одні дроти вони примотали до моїх рук, а інші вставляли в розетку, натискали щось і мене било струмом. Так вони випитували у мене адреси та імнена інших активістів і розташування засекречених військових частин в Луганській області.

Читайте також: Важке похмілля Донбасу

Повністю розповідь Олександра Мангуша записана на цьому відео:

 

За його словами, крім нього в підвалі містилися ще троє людей, один з яких був спільником сепаратистів, покараний ними за якісь гріхи. Двоє інших перебували в полоні близько двох місяців.

Олександр пробув у полоні близько доби. За цей час його матері Оксані Рибіної, яка відразу дізналася про те, що трапилося, вдалося роздобути встановлену терористами суму викупу за заручника - 60 тисяч доларів. Для цього довелося закласти свою квартиру. Гроші передавала через посередника.

 

Відбувалося це так. Після того, як терористам вдалося випитати у Олександра його домашню адресу, до нього додому приїхала група з чотирьох осіб, яка стала проводити у його матері обшук. Втім, за словами Оксани Рибіної, обшуком назвати цей захід було складно.

- Озброєні автоматами, одягнені у військову форму люди увірвалися в мою квартиру. Обійшли її в пошуках озброєних людей і зброї, попутно забравши мої цінності, золоті прикраси, столове срібло, побутову техніку. Забрали відеокамеру, комп'ютери, телефони, - розповідає вона.

Зброї терористи, само собою, не знайшли. Але пояснили Оксані, що її син тепер знаходиться в полоні у ЛНР за те, що є зрадником і шпигуном. Дізнавшись про те, що Олександр знаходиться в заручниках, жінка тут же кинулася в будівлю СБУ, щоб переконати терористів відпустити сина. Однак її знайомим вдалося перехопити її по дорозі і відговорити від необачного кроку. В іншому випадку, Оксана напевно також поповнила б луганські підвали.

Домовитися з викрадачами вдалося тільки через посередників, імена яких Оксана не називає. Після того, як гроші за Олександра Мангуша були внесені, його відпустили. Не захопивши з дому практично нічого, в чому були, мати з сином терміново покинули Луганську область і поїхали да Києва.

Парадоксально, але жертвами бойовиків ЛНР, які мріють про створення Луганської республіки для луганчан, стали ті самі корінні луганчани, за яких терористи ніби воюють.  Оксана та Олександр народилися в Луганську і прожили в місті все своє життя.

Читайте також: Донбас: реванш пролетаріїв

- Я намагалася запитати, який народ вони представляють. Інтереси якого народу вони захищають із зброєю, адже я і є «луганський народ», я луганчанка. Більше того, там до них ходять натовпи родичів тих людей, кого вони зловили і теж утримують. Теж місцеві. Я запитувала їх, чому вони воюють з жінками і дітьми? Вони сказали, що таких дітей треба вбивати і розстрілювати.

На запитання, ким є бойовики ЛНР - «борцями з фашизмом», «ополченцями», як про це говорить російське ТБ, або «терористами», як офіційно вважає українська прокуратура, Оксана Рибіна сказала:

- Терористи для них - це дуже гучна назва. У моєму розумінні - це бандити, садисти і вбивці. Ніхто ніколи мене не переконає, що ці люди діють на благо чого-небудь. Вони нас реально ненавидять. Просто за те, що ми є. За те, що ми українці.

І це не просто слова. Є документальні докази - фотографії Олександра, які зробила Оксана після його звільнення з полону. Очевидно серед бойовиків є справжні садисти, які отримують задоволення від знущань.

 


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про утиски кримських татар, скандальне призначення Луценка, новий план роботи уряду та вірогідність примирення із Росією
    23 травня, Віталій Рибак
  • Добре знайома українському споживачеві модель Toyota змінила імідж
    23 травня, Олександр Пархоменко
  • Алоїз Принц — один із найавторитетніших біографів нашого часу. Автор життєписів Германа Гессе, Франца Кафки, Ісуса Христа, Терези Авільської відвідав цьогорічний «Книжковий Арсенал», на якому презентував переклад книжки «Ханна Арендт або Любов до світу» («Темпора»). Напередодні дебюту Принца в Києві Тиждень поговорив із ним про «Книжковий Арсенал», видавничу справу в Німеччині та імідж України в очах німецьких інтелектуалів.
    23 травня, Богдана Романцова
  • Листи ненависті, погрози вбити, образливі коментарі під статтями, залякування в соц­мережах. Через будь-який матеріал з України чи про неї, незалежно від теми. Підозри, радикальні погляди, що ґрунтуються переважно на російській пропаганді, часто дуже химерні уявлення про цю війну. Ось один вимір реакції на мої репортажі зі Східної України, навіть попри те що я писала про обидві сторони, нама­­гаючись подавати інформацію якомога об’єк­­тивніше. Другий вимір — величезна підтримка. Читачі, які дякують за об’єктивні репортажі, історії від очевидців на фронті. Схвалення, корисна інформація, допомога в пошуку фактів.
    22 травня, Ніна Лейнонен
  • Те, що відбувалось у Донецьку 9-го, либонь, можна було б узяти в одні великі лапки, як ми звикли це робити, пишучи про «ДНР». На парад я свідомо не пішов, наївно вирішивши, що найгірше пропущу.
    22 травня, Станіслав Васін
  • Нові загрози змушують НАТО і ЄС до співпраці
    22 травня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено