Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 липня, 2014   ▪   Денис Казанський   ▪   Версія для друку

Луганське гестапо. Розповідь заручника з ЛНР

Луганчанин Олександр Мангуш тепер може точно сказати, скільки коштує його життя. 60 тисяч доларів США - саме таку суму заплатила його мати Оксана Рибіна за звільнення сина з підвалу луганського СБУ, де студента катували протягом доби
Луганське гестапо. Розповідь заручника з ЛНР

Олександр був викрадений терористами за те, що був прихильником єдиної України і не підтримував сепаратизм. У Луганську він у числі інших молодих патріотів України охороняв мітинги місцевих прихильників Євромайдана. Кілька десятків студентів організували в місті так звану Луганську сотню - загін самооборони для протидії сепаратистам. Однак, сили виявилися нерівні, і після захоплення влади в Луганську озброєними терористами, патріоти припинили свою діяльність, бо протистояти озброєним бойовикам прості студенти не могли.

Однак, про них не забули. Деякий час Олександр спокійно жив у рідному місті, чекаючи отримання диплома в Коледжі будівництва економіки і права. Після отримання документів збирався виїжджати та поступати до одного з київських університетів. Однак за день до отримання диплому йому раптом подзвонив старий знайомий, який також брав участь у Луганській сотні. Як з'ясувалося потім - провокатор. Знайомий попросив Олександра спуститися для важливої ​​розмови, після чого студента скрутили кілька озброєних автоматників. Стали бити прикладами, надягли наручники, заштовхали в машину.

Звинувачення, пред'явлені йому терористами, за інших обставин могли б здатися смішними. Прихильники ЛНР вирішили, що Мангуш за допомогою лазерної указки скоординував авіаудар по будівлі Луганської ОДА. На жаль, зброя у авторів цієї божевільної версії була цілком реальна, і наступна доба стала найжахливішою у житті луганського студента.

Читайте також: Як живуть колишні полонені під Києвом

- Вони стали випитувати у мене мою домашню адресу. Я спочатку не хотів говорити, але потім сказав. Тому що у мене там вдома мама, і я подумав, нехай хоч хтось знає, де я перебуваю, - розповідає Олександр Мангуш.

Потім терористи з ЛНР вирушили додому до студента та під приводом обшуку вкрали та винесли з квартири всі цінності й гроші. Полоненого ж відвезли до захопленої терористами будівлі Луганської СБУ. Там до Олександра стали застосовувати гестапівські тортури - били, припікали недопалками, а також за допомогою спеціального приладу били струмом, вимагаючи імена іншіх членів організації.

- Мене відвели на другий поверх, там у них дивани стоять. І стали вибивати зізнання, що я з «Правого сектору», що я найманець НАТО, проходив тренування в їх таборах. Я їм кажу: ви що, це неправда! Та вони не зупинялися. Допитували різні люди по черзі. На другому поверсі спочатку довго били. Потім я став втрачати свідомість, і вони відвели мене в підвал, тому що сказати я їм вже все одно нічого не міг. Там я трохи відпочив. Потім мене знову витягнули і потягли в якийсь інший кабінет, там був якийсь слідчий. Там вони стали мені обмотувати руки проводами. Били струмом, гасили об мене сигарети. У них був якийсь спеціально сконструйований апарат, якийсь старий телефон або рація. З нього виходили різні дроти. Одні дроти вони примотали до моїх рук, а інші вставляли в розетку, натискали щось і мене било струмом. Так вони випитували у мене адреси та імнена інших активістів і розташування засекречених військових частин в Луганській області.

Читайте також: Важке похмілля Донбасу

Повністю розповідь Олександра Мангуша записана на цьому відео:

 

За його словами, крім нього в підвалі містилися ще троє людей, один з яких був спільником сепаратистів, покараний ними за якісь гріхи. Двоє інших перебували в полоні близько двох місяців.

Олександр пробув у полоні близько доби. За цей час його матері Оксані Рибіної, яка відразу дізналася про те, що трапилося, вдалося роздобути встановлену терористами суму викупу за заручника - 60 тисяч доларів. Для цього довелося закласти свою квартиру. Гроші передавала через посередника.

 

Відбувалося це так. Після того, як терористам вдалося випитати у Олександра його домашню адресу, до нього додому приїхала група з чотирьох осіб, яка стала проводити у його матері обшук. Втім, за словами Оксани Рибіної, обшуком назвати цей захід було складно.

- Озброєні автоматами, одягнені у військову форму люди увірвалися в мою квартиру. Обійшли її в пошуках озброєних людей і зброї, попутно забравши мої цінності, золоті прикраси, столове срібло, побутову техніку. Забрали відеокамеру, комп'ютери, телефони, - розповідає вона.

Зброї терористи, само собою, не знайшли. Але пояснили Оксані, що її син тепер знаходиться в полоні у ЛНР за те, що є зрадником і шпигуном. Дізнавшись про те, що Олександр знаходиться в заручниках, жінка тут же кинулася в будівлю СБУ, щоб переконати терористів відпустити сина. Однак її знайомим вдалося перехопити її по дорозі і відговорити від необачного кроку. В іншому випадку, Оксана напевно також поповнила б луганські підвали.

Домовитися з викрадачами вдалося тільки через посередників, імена яких Оксана не називає. Після того, як гроші за Олександра Мангуша були внесені, його відпустили. Не захопивши з дому практично нічого, в чому були, мати з сином терміново покинули Луганську область і поїхали да Києва.

Парадоксально, але жертвами бойовиків ЛНР, які мріють про створення Луганської республіки для луганчан, стали ті самі корінні луганчани, за яких терористи ніби воюють.  Оксана та Олександр народилися в Луганську і прожили в місті все своє життя.

Читайте також: Донбас: реванш пролетаріїв

- Я намагалася запитати, який народ вони представляють. Інтереси якого народу вони захищають із зброєю, адже я і є «луганський народ», я луганчанка. Більше того, там до них ходять натовпи родичів тих людей, кого вони зловили і теж утримують. Теж місцеві. Я запитувала їх, чому вони воюють з жінками і дітьми? Вони сказали, що таких дітей треба вбивати і розстрілювати.

На запитання, ким є бойовики ЛНР - «борцями з фашизмом», «ополченцями», як про це говорить російське ТБ, або «терористами», як офіційно вважає українська прокуратура, Оксана Рибіна сказала:

- Терористи для них - це дуже гучна назва. У моєму розумінні - це бандити, садисти і вбивці. Ніхто ніколи мене не переконає, що ці люди діють на благо чого-небудь. Вони нас реально ненавидять. Просто за те, що ми є. За те, що ми українці.

І це не просто слова. Є документальні докази - фотографії Олександра, які зробила Оксана після його звільнення з полону. Очевидно серед бойовиків є справжні садисти, які отримують задоволення від знущань.

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
логист, новини у світі, Синоптик: Дождливо будет в первой половине недели на всей территории.
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено