Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 червня, 2014   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

«З особливим цинізмом», або покарання за допомогу ближнім

Вже близько 10 місяців киянин Антон Дідковський, раніше не судимий батько двох маленьких дітей, перебуває у СІЗО. Йому інкримінують нанесення легких тілесних ушкоджень, однак обставини цієї справи можуть зробити її резонансною
«З особливим цинізмом», або покарання за допомогу ближнім

Тато на роботі

Його дружина Олена - з Одеси. Там, біля моря, родина і жила. Тепер живуть окремо:.. Олена з двома дітьми і далі мешкає в Одесі. А от її коханий Антон давно засинає і прокинається не поряд зі своїми близькими, а за ґратами. У слідчому ізоляторі.

Пояснити малятам трьох та чотирьох років де подівся тато – важко. «Кажу, що тато на роботі», - знизує плечима втомлена, але все одно гарна білявка у джинсовій куртці. Вона вчергове залишила дітей і приїхала до столиці. Стоїть біля перекресленого ґратами вікна Голосіївського суду (між іншим, свого часу саме тут винесли вирок родині Павліченків) та чекає початку засідання. У четвер, 28 червня, воно мало розпочатися об 11:00. Згодом розгляд справи перенесли на 16.00. На годиннику 16:30. Засідання не починається.

Практика стандартна. Однак Олена переживає. Антона вже привезли з СІЗО, впевнена жінка. Знає – зараз він вчергове сидить без їжі та навіть без води...

Суддя Олександр Бойко тим часом проводить час у нарадчій кімнаті. «Хто там?», - роздратовано запитує він. Довго крутить у руках журналістське посвідчення, висловлюючи підозру, що «це якась фількина грамота». Довго розпитує, звідки інформація про цю справу і хто наважився запросити на відкрите засідання ЗМІ: «все ж таки дружина?». Він точно нікуди не поспішає. Але зрештою запевняє: зараз він ще зайнятий. Розгляд справи Дідковського розпочнеться не раніше 17:30.

Суд працює до 18:00. Олена Дідковська добре знає, що це може значити: що сьогодні справу не розглядатимуть взагалі. Що вона вчергове навіть краєм ока не побачить чоловіка і дарма витратила час і гроші на дорогу з іншого міста.

Читайте також: Міліція не відмовилась від катувань

«Як би вони мене судили?»

Історія, внаслідок якої опинився за ґратами Антон – зовсім не детективна. Чоловік побачив, як п’яний хлопець вдарив дівчину – вдарив ногою у голову за відмову з ним переспати, що прямо згадує й адвокат Дідковського. Дівчина на ім’я Світлана внаслідок удару впала зі сходів (а згодом – так і не подала заяву, яка могла б врятувати її захисника; як свідчать знайомі Світлани, дівчину залякали).

Побачивши це, Антон вирішив вступитися за неї. Втім, до нападника швидко прибігло «підкріплення» - його друзі. Теж п’яні, що підтвердила експертиза.

Зрозумівши, що сам він може не впоратися – і тоді не зможе захистити не тільки незнайому дівчину, а й племінницю, яка була поряд з ним в той момент – Антон витяг зареєстрований травмат і почав стріляти у повітря.

На тому й закінчилося. Але тільки у той вечір.

Бо вже за чотири місяці «постраждалі» - п’яні хлопці, які, власне, і спровокували конфлікт – раптом знайшли час засвідчити, що в них є травми. Легкі тілесні – зокрема, поранення від травматичної кулі, що зрикошетила. Про те і подали заяву, одразу запропонувавши дружині Антона вирішити справу «мирно» - заплативши їм $7 тисяч. Таких грошей у родини не було.

Антон не знав, що його розшукують. Адже його і не розшукували – до квартири в Одесі, де прописана його дружина і діти та за адресою якої, власне, і зареєстрована зброя, повістки не приходили. Міліція – також. Була лише одна повістка, що надійшла до київського помешкання Дідковського. На основі того, що він – не отримавши її – не з’явився де треба, суд вирішив: може втікти. Так на час слідства і опинився в СІЗО, необхідність перебування у якому суддя «підтверджував» кожні 2 місяці з 10. На вимогу прокуратури.

Дружина Антона на момент, коли його забрали, була у декретній відпустці. Каже, разом із її чоловіком у камері ізолятора якось опинився хлопець, що скоїв ненавмисне вбивство. Того хлопця суд пропонував відпустити під залог – але він не зміг зібрати гроші. Антона під залог не можна. Надто небезпечний...

 Звинувачуваного заводять до клітки. Засідання все ж таки розпочинається. На годиннику – 17:40. Ч. 4 ст. 296 – наполягає прокурор. Хуліганство із застосуванням зброї. А ще – з особливим цинізмом. Це позбавлення волі на термін від трьох до семи років.

Читайте також: Як розвивалась справа Віталія Запорожця

У залі нині людно. Підтримати Антона прийшли одесити – хлопці, які зараз перебувають у тренувальному таборі під Києвом і скоро поїдуть на Схід. Їх друг бере слово. «У залі більшість чоловіки, - каже він. – Хотів би я подивитися, як вони вчинили б на моєму місці. І як би вони мене судили, знаючи, що на місці тієї дівчини могла бути їхня сестра, дружина чи мати...». Це судові дебати. Короткі, бо ж робочий день закінчується. Суддя Бойко призначає наступне (і, ймовірно, останнє) засідання на 11:30 наступного дня. «Останнє слово», - окреслює він план події. Певно, буде вирок.

Останнє слово

Наступний день приносить приємний сюрприз. Це, звісно, не вчасний початок засідання. Але візит двох депутатів-свободівців, які зацікавилися справою. Про їхню присутність судді доповідають миттєво.

 

Бойко раптом замислюється про життя. Довго не виходить з кабінету. Потім, без жодних пояснень, засідання переносить. Коли буде наступне – не уточнює... Антона мовчки виводять з зали та везуть до слідчого ізолятору.

 

З огляду на увагу до справи, вона може закінчитися добре. Хоча б більш-менш – адже 10 місяців за ґратами Антон вже провів у будь-якому випадку.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено