Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
5 травня, 2014   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

На Вінничині ховають героїв, знімають російські прапори та згадують старі легенди

Доїхати до Вінниці зі столиці можна щонайменше двома шляхами. Або по Одеській трасі та далі через Білу Церкву – вщент розбитими дорогами, де-не-де вкритими доволі неочікуваною серед лісу бруківкою. Або ж через Житомир і Бердичів.
На Вінничині ховають героїв, знімають російські прапори та згадують старі легенди

Чомусь на нібито спокійному житомирському напрямку блокпостів – сьогодні на них чергують і ДАЇшники, і озброєні бійці Національної гвардії, і пересічні активісти –набагато більше, ніж на під’їздах до столиці з боку буремної Одеси. Сказати, що чергові на трасах оснащені добре – збрехати. У багатьох хлопців немає бронежилетів – хіба що каски які, як відомо, захищають лише від осколків.

Втім, є бойовий дух. Над грудами набитих піском мішків із заздалегідь підготованими «бійницями» майорять українські прапори. Деякі барикади й самі пофарбовані у  синьо-жовті кольори. Гарно, хоч і не дуже надійно... Втім, як звітують бійці – зараз тут все, на щастя, все одно абсолютно спокійно.

Де закінчується революція

У Вінниці теж посилюють заходи безпеки. Біля місцевої «книжки» - величезної адміністративної будівлі на Хмельницькому шосе – скупчення міліцейських автівок. Міліціонери шикуються перед будівлею та вислуховують настанови керівництва щодо запебезпечення порядку в місті. Щоправда, він тут і так панує.

Елітні батальони міліції звідси відправляють на Схід – так, в ніч з 4 на 5 травня «обороняти» Харків вирушили понад 200 тутешніх міліціонерів. Саму ж Вінницю охороняють не тільки міліціонери, а й війська – за словами мера міста, у квітні Вінниця підписала договір із військовою частиною  про послуги з охорони, зокрема охорону порядку під час масових акцій.

Читайте також: Українське питання для Європейського парламенту

Виколупана бруківка в центрі, пояснюють місцеві -  і та не «бойова». Просто старенька. Про революцію тут сьогодні нагадують тільки патріотичні графіті на зеленому будівельному паркані поряд із місцевою ОДА, яку у розпал Євромайдану в регіонах теж захоплювали місцеві активісти. «На одному з верхніх поверхів постійно стояли СБУшники зі зброєю, - згадує один з учасників тих подій. – Не пускали нікого до кількох кабінетів із документами – попередили, що стрілятимуть». Цитує співробітників Служби безпеки: «Тут ваша революція закінчується».

Попри цю тезу та сьогоднішню стабільність у місті, для декого бойові будні тільки починаються. Наприклад, сьогодні вінницькі чоловіки масово вступають до лав батальону «Народний дозор» - патрульної служби, що буде складатися з пересічних громадян. Вони охоронятимуть власні райони. У «Народний дозор», розповідають на площі Небесної сотні, у одному з наметів на якій можна записатися в патрульні, беруть повнолітніх чоловіків без судимостей та з хорошою фізичною підготовкою.

З обох боків

Біля фонтанів на набережній Південного Бугу відпочивають матусі з дітьми. Лунає класична музика. На вулицях немає ані озброєних людей, ані людей у камуфляжі – зате є візочки з морозивом. Ледь не готовна подія у місті, сміються його мешканці – час від часу ходити знімати російський прапор з місцевого відділення російського банку ВТБ. Кажуть, у банку вже й великі триколори скінчилися. Залишися малесенькі на пластикових «паличках» - такі, якими заповнилися московські смітники після першотравневої демонстрації у столиці РФ.

Зате є у місті свої герої та антигерої – вихідці з цього милого містечка. Родом з Вінничини права рука Ігоря «Стрілка» Гіркина, лідера сепаратистів Донбасу – це Сергій «Абвер» Здрилюк. Щоправда, у Оратові він лише народився 42 роки тому. А останні 15 років мешкав у Криму.

Читайте також: Одеса: весь Майдан за один день

Родом з Вінничини і 20-річний десантник Павло Коваленко, який днями загинув під Слов’янськом.  «...Бій був коротким і жорстким. Якби хлопцям дали наказ стріляти на ураження, ряди терористів сильно б поріділи. А так стріляли в повітря і по ногах. Але й цього вистачило, щоб дуже швидко відбити охоту у цих дегенератів грати у війнушку», - один з останніх постів бійця у соцмережі. 5 травня хлопця поховали вдома, у селі Рахнівка Гайсинського району. Кажуть, людей на похорон прийшло дуже багато.

Не буря

На тролейбусах в місті можна побачити намальовані вишеньки. Є тут навіть район із такою чудовою назвою – Вишенька. І вкрай актуальна сьогодні давня легенда, що є однією з версій пояснення як назви району, так і назви самого містечка.

Кажуть, жили на березі Бугу дві сестри – Вишенька та Вінничка. Вишенька зі своїм чоловіком жила на правому березі Бугу, а Вінничка – на лівому.

Жили вони добре. Але якось раптом перестали співати пташки, сховалося сонце. То «не вітер вив, не буря надходила, а страшні вороженьки понад Бугом чорний копоть підняли».

Читайте також: Росіяни, що підтримували Майдан, бояться повертатися додому та не можуть попросити політичного притулку

«Оточили зненацька домівки Вишеньки і Віннички, хотіли всіх в полон забрати, на східних ринках молодичок продати. Виходу не було. Краще смерть, ніж довга і чорна неволя. Вінничка першою запалила свою хату, - розповідає легенда. - Сестра Вишенька побачила вогонь за Бугом і також розвела вогонь в оточеній хаті».

Проминули літа. На ці місця прийшли нові люди. Вони побачили згарища, дізналися про долю Віннички і Вишеньки й назвали іменами сестер річки, що несуть свої води до Південного Бугу.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено